Словник доби. Рай

Рай  – ймовірно з авестійської “ray” – “достаток, щастя”, у старо-індійській – “rayis” – “володіння”. У грецькій і латинській мовах – “paradisus” –  з давньо-іранської – “сад, огороджене місце” (звідси у більшості романо-германських мов). 

В уявленнях християн – місце вічного блаженства, “яке око не бачило, і на думку людині не спало” (з послання ап.Павла І, Кор. 2:9), уготоване душам праведників у майбутньому житті, неземному. У грецькій та інших міфологіях йшлося про поняття синонімічне раю – “золотий вік”. Живучість ідей побудови суспільства “світлого майбутнього” свідчить про існування архетипу  “золотого віку”, до якого людина тяжіє. Християни ж уповають на повернення до світу світла, єднання з Творцем.

Про рай відомо з Святого Письма. Рай як сад – Едем. Як символ щасливого життя. Данте змалював Рай у своїй “Божественній комедії”. Твір Данте являє собою не тільки визначну пам’ятку середньовічної цивілізації. Данте – наш сучасник. Він пропагує й нині ідеали Миру, Справедливості, Любові, Свободи, Гідності, які протистоять меркантильній суті політичних влад. Джон Мілтон вже описав “Утрачений рай”.

Гріхопадіння – це свого роду ланка еволюції людини. Через переступ Божих настанов людина з ганьбою залишила комфорт райської  утроби, вимушена була адаптуватися до нових умов: холод, голод, страх, відчуження. Втратила відчуття гармонії, захищеності. В результаті непослуху отримала кінечність свого буття. Безсилля проти неминучої смерті. Отримала свободу?.. Можливо, Творець мав інші задуми щодо еволюції.

Читати також:  Словник доби. Інформація.

Адже, зважаючи на всюдисущість Творця, не міг же Він не знати про спокусителя на своїх теренах… А ота підступна гібридна тварюка у вигляді змія таки домоглася звабити Єву. Вона не встояла. Зробила не той вибір. До слова, історія з переступом повторялася безліч раз. І повторюється. А чи не міг бути саме такий задум?.. Власне ілюстрацією задуму є такий парадоксальний чи ж алогічний з погляду віруючого рядок у молитві “Отче наш”: “не введи нас у спокусу…”  Папа Франциск навіть запропонував скориговану версію рядка: “не дай нам піддатися спокусі”.

Пізнання добра і зла – це пізнання тайни нашого буття. Поглибленню пізнання слугує вибір. Вільний і усвідомлений. Зусилля? Отже, потрібна сила. Віри і волі. Звідки вони у Єви? Питання не в тому, що вона – “слабкої” статі. Першолюдина не пройшла відповідного кшталтування, втратила рай ще незрілою, сирою. А звідси і каїнове плем’я, і наше моральне байстрюцтво. І пошуки смислів і шляхів “світлого майбуття”. Місця під сонцем. Ілюзії й утопії?

Урбаністична утопія “Місто сонця”. Томмазо Кампанелла. Складова частина комуністичної ідеології. І рай як місто – “Небесний Єрусалим”. “Оселя Бога з людьми”… Щось протилежне Вавилону. Втім, Вавилон торжествує. Після невдалих соціальних експериментів з глобальним комунізмом Вавилон нині являє собою глобальне секуляризоване суспільство гедонізму і консумізму.

У  “Легенді про Великого Інквізитора” Ф.Достоєвський цікаво приміркував перспективу створення “спільного людського мурашника”: “Ми змусимо їх працювати, але у вільний від праці час ми влаштуємо їм життя як дитячу гру… Ми дозволимо їм гріх, вони слабкі і безсильні… Ми дамо їм тихе і сумирне щастя, щастя слабосильних істот, якими вони створені…” Пророчо.

Читати також:  Словник доби. Любов

Підсвідомі імпульси, якими керуються маси мають найдавніше походження. Власне з часів злополучних пригод Адама і Єви в Едемських кущах. Йдеться про злоякісні імпульси,провоковані”архетипом Тіні”, за визначенням Карла Юнга. Руйнівну енергію, яку нутро людини викидає назовні у кризових ситуаціях. Більшість людей не усвідомлює мотивації вчинків. Тим більше у час тривалих соціальних і воєнних потрясінь. Тобто, слушний час для затінювання, дискредитації символів, на яких тримаються духовні каркаси психо-соціальних структур. Мабуть тому сильніше вібрує в глибині душі тема утраченого раю.

У нарисі про Леніна Максим Горький описав, зокрема, враження від “результатів” з’їзду селянської бідноти у Петрограді 19-го року: …”усі ванни Зимнього палацу Романових, усі севрські, саксонські й східні порцелянові вази були наповнені нечистотами…” … “сотні раз я спостерігав цю темну мстиву пристрасть … осквернити красу”. Суспільну деградацію яскраво змалював і Михайло Булгаков у “Собачому серці”. Три крапки?

P.S. Досить заупокійно вийшло… Сподіваюсь, молоде диджитальне покоління спроможеться на нову соціальну парадигму, більш синонімічну символічному радісному поняттю “рай”… І не всі подадуться в ирій (той же рай). А віднайдуть його тут.  Позаяк у слові Україна коріневе слово – рай. Тож, віриться: все буде Україна!

Шануймося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news


Про автора: Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог, лауреат міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція).

847 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up