Словник доби. Формула

Слово “формула” зазвичай пов’язується з вченими людьми і науковими законами та регулами. Тому сприймається як щось мудре, системне. Хоч у політиці чи дипломатії, насправді, йдеться про формулювання, пропозицію.

Не обов’язково обов’язкову. До обговорення. Подану з посмішкою. Інколи Мефістофеля. Формула це не угода з підписами сторін, гарантіями, дорожньою картою. Навіть не план. Так собі орієнтовна версія можливого підходу, скажімо, до розрулювання нестандартної (конфліктної) ситуації. Не завершення війни.

Про те, що вона отримає його ім’я, викличе суспільні контраверсійні турбуленції, гадаю, він і сам не примірковував. Бо й сама ідея радше плагіат такої собі матричної формули, апробованої неодноразово на неозорих теренах однієї шостої. Щось на зразок Троянського коня. 

ОРДЛО. А були ж Переяславська рада, УРСР зі столицею у Харкові… Придністров’я, Абхазія, Крим… Принагідно Сирія, Венесуела…  

 До слова, в Абхазії майже ідентична його формула не мала імені… А у нашому випадку, можливо, щоб урізноманітити підхід чи надати солідності. Не драматичності ж? (Хоч, хто зна… Тим паче штайн камінь, маєр – господар… “камінний господар”? Правда, Леся Українка писала про Дон Хуана, я ж натякав на Мефістофеля… Даруйте за ліричний відступ.) У схожій ситуації, коли Сталін у 1948 і 1952 роках намагався продати ідею “вільних” виборів німцям, ті (разом із західними партнерами) не прийняли пропозиції цваного кремлівця. До слова.

Ідея блефу, розводняка, може, і не належала більшовицьким спритнярам, але була доведена ними до високого рівня майстерності і масштабів. (Натомість завжди була розрахована на лохів. Два плюс два дорівнює п’ять, шість, більше? А скільки треба?)

З їхньої легкої руки ідея була активно перенесена з шулерства в практику міжнародних відносин. І в сферу військових стратегій. “Картярі” укладали військові карти, малювали неіснуючі кордони, а потім вводили війська для захисту цих кордонів чи братів, виконуючи інтернаціональний обов’язок тощо.

Сідати за стіл переговорів з більшовиками краще було одразу здаватися. Це як розпочати гру в  наперстки з прибазарними пройдисвітами. Підхід й історична традиція, щодо якої ще Бісмарк резюмував: “Договір з Росією, вартий не більше папірця, на якому написаний.”

Отже, формула – чиясь користь, чиясь – слабкість, чиясь – ненависть. Запоребрикова мета незмінна впродовж століть розділяти і владарювати. Акти збройної  агресії, втручання у вибори чи внутрішньополітичні ситуації чужих країн референдуми, протестні акції тощо це нормативний інструментарій політики. Для забезпечення виживання імперії. А нині – на кону збереження особистої влади і, отже, життя лідера, тож підходи й інструменти особливо нецеремоніальні. Тому бачимо експресію майже біологічних форм виживання. Може й агонію.

Формула інструмент тиску на Україну. Інструмент продавлювання Росією своїх інтересів. І це зрозуміло. Як і те, що ці інтереси не збігаються з українськими. Не можуть збігатися. Бо у Росії вони мають імперський характер.

Інтереси ж України? Контроль над кордоном, репарації?

Формула – дорога до пекла, яка, звісно ж, моститься благими намірами припинити кровопролиття. Між “братніми народами”. Підходи і “формули” щодо “українського питання” формуються Росією таким чином, щоб не тільки підірвати імідж України в контексті її євроатлантичних прагнень, а й розз’єднати Захід. Надмета  кінцево переформатувати європейський простір в інтересах РФ.

Формула як інструмент розрулювання чи маніпуляцій? Власне розрахована на контингент, для якого “наш адрес –  нє дом і нє уліца”. Крім того, безупинна (ненаша) пропаганда засіває добре вспушений грунт. Активізує компостовані нейронні зв’язки. Інформвіруси, запущені у постсовковий біогеоценоз, розмножуються перманентно. Совок завжди тягнутиме нас у світле минуле. Це також частина формули. Недекларована.

Формула це теоретична конструкція, яка не враховує глибинних невидимих процесів дозрівання (прозрівання) нації. Не бере до уваги ідентитарних особливостей українців і росіян. Вектори розвитку. Мудро було б розмірковувати про гештальти. Пофіг.

Формула – це фіговий чи фіговий листок наголос (над “і” чи на “о”) менше вартує. Втім, для нас важить смисл ми інші. І отже, які ми, така й формула. Тобто її суть. Усвідомлюючи це, нас за імперським принципом намагаються розділяти. Творячи протистояння. Сіючи сумніви і підозри. Примножуючи безлад. Множачи президента і країну на нуль. Формула створює для цього можливості. А ми?

Окремий статус? Обов’язково. Як же ввести одразу контамінований організм у суспільний простір держави? Необхідно вводити карантин. Та чи хіба для цього треба конституцію міняти? Треба розводити мізки з позицій ворожості, зачищати серединні території від завалів олжі, засипати окопи ненависті, стирати у душах лінії розмежування. Усе це вчинене не нами, нав’язане нам ворожою стороною, чужою імперською ідеологією. Не тільки антиукраїнською. Цілком антилюдяною. Чи погодилися б німці на участь у виборах людей, які організовували концтабори? Риторичне запитання. Я до того, що формулу треба послідовно наповнювати людяним цивілізаційним змістом. І звісно, українським. І тут консенсус у суспільстві буде реальним.

Якщо ж тверезо дивитися на конфлікт, то він вирішується просто. Усе залежить, виключно, від бажання-небажання Росії вивести своїх військових і наймитів з наших теренів. Зі зброєю. Що розводити? (Ми ж знаємо: розводять лохів!) Забрати геть! За поребрик. При подальшому тверезому розмірковуванні виразніше розумієш, що всі актори і (на)глядачі процесу також чудово це розуміють. А криваве дійство чиниться. Щоденно гинуть наші військові і цивільні. І тут потусторонність стає щораз щільнішою.

P.S. Власне не полишає запитання: формула як пошук виходу з цієї потусторонності чи для її закріплення у стадії задзеркалля? Її троянський коник в’їжджає у душу кожного. Окремі керманичі процесу вирізняються ріжками і копитцями. Придивіться уважніше! Ви подивуєтеся, упізнавши багатьох з них.

Формула начертана на лакмусовому пергаменті  душ. Перевірте себе. Кожен має шанс на прозріння.

Шануймося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news


Про автора: Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог, лауреат міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція).

Підписуйтесь на наш

Telegram. Будьте в курсі усіх новин!

291 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up