Словник доби. Львів

Львів. Місто Лева. Левів. Леонвіль. Левова частка світу. Матричний цивілізаційний простір. Не тільки для мешканців міста. Створений у масштабі людини. Типове європейське місто. З центральною площею, на якій височіє вежа владної ратуші. Історичним центром, декорованим артефактами. Розкіш для очей. Варто бачити. Треба. Бачити.

Львівль. Десь так вимовляється назва міста у ході ласування шоколадом – смаколику місцевого виробництва. З кавою. Шоколад перемелюється  в роті, повільно плавиться від гарячого напою і в результаті –  майже паліндром солоду, обтічна бурулька, чупа чупс – ні – автентична чоколяда! Мабуть, виділений серотонін розслабляє ротові м’язи і звук пливе. Від задоволення. Від задоволення бути у Львові, дихати повітрям його історії, вслухатись у кроки на бруківці…  Слухати відлуння історії.  Чути.

1256 роком датована перша згадка про Львів. У Галицько-Волинському літописі. Тоді горіло місто Холм, розташоване десь за 150 км від Львова. Пожежа була такою сильною, що заграву бачили у нашому місті. Літописець зафіксував. Фіксувати.

Натомість археологічні дослідження свідчать, що поселення тут існували  з V століття. Львів – автентичний кам’яний палімпсест. Напластування часів складає сутність його неповторності. Ідентичність. Місто як сума ідентичностей.  Осмислювати.

Львів княжої доби… гора найвища, що замком підпирала небо… Високий Замок нині – метафора, уприсутнена голограма… Та все ж – клейнодний знак у душі кожного львів’янина. Обудно, засадничо, осанно вібрує він щойно мова зайде про рідне місто. Відтоді змінилися схили гори, порослої колись густим лісом, де, подейкували, рикали леви…

Замок Низький, рови, вали, мури, вежі, брами, монахи, лицарі на конях, пахолки, ціпаки… Дівчата під ліхтарями, бімбер … веселий Лємберг. Львів кабаретовий. Батяри. Гвара. Львув semper fidelis. Львів Листопадового чину. Львів гебрейський, вірменський, грецький, італійський… Пам’ятати.

Лише Львів радянський не зрісся з живою тканиною міста. Дисонував з гармонійним суголоссям ренесансу, бароко, рококо, сецесії…  Як і з вишніми сферами. Пам’ятник вождю пролетаріату висмикнули, як зіпсутий зуб. Санували патологію космічного простору. Забути.

Львів український є містом полікультурного спадку: об’єднав польські, гебрейські, німецькі, вірменські, австрійські коріння. Львів – ворота України, через які прийшли католицизм, протестантизм, контрреформація, хасидизм. Знати.

Перший міський голова – німець Бертольд Штехер, який тоді називався війтом, з’явився після того, як місто отримало магдебурзьке право (ХІІІ ст.).  Свою автентичність і автономність Львів як місто Галицько-Волинської держави зі столичним статусом (княже, королівське, згодом автономія Koenigreich Galicien und Lodomerien) формувався на цьому праві, австрійському парламентаризмі.

Ставропігія – колись славна сторінка його історії. Духовний феномен нашої історії. Вона форматувала матрицю українства. Ще з княжих часів українці гуртувались у братства, виплекавши принципи взаємодопомоги, волонтерства,  благодійництва. Власне те, що спрацювало у сьогоденні – на Майданах. Забута душа міста.  Пам’ятати.

Істотним компонентом формування сучасного європейського простору стала концепція спільного європейського спадку. І для взорування, зокрема  – франко-німецьке і польсько-німецьке примирення. Львів також став територією синтезу, а не взаємопоборювання культур. Завдяки зусиллям української та польської політичної еміграції, польсько-український діалог розпочався ще за радянських часів. Єжи Ґедройц – редактор польського еміграційного журналу «Культура» в Парижі, вважав, що про жодні територіальні претензії мови бути не може: Вільнюс є литовським містом, а Львів – українським. На жаль, системним українсько-польським примиренням державні мужі не переймаються. З чого користають політичні маніпулятори і вороги. Розуміти.

Наче вовна стара притягує міль, старе місто манить нічних метеликів (під лятарню – так казали), хрущів і поетів…  Поети прагнуть перемостити місто ямбами, міфологемами, снами, благими намірами. І щось їм вдається.

Тонкі тіла їхніх слів живляться причинністю барв вечірнього неба і хмар, з яких скапує смуток… Тут час давно вже пустився берега і пливе навмання, розтікається вузькими провулками… На світанку – з якогось вікна – неспішна джазова пісня… Десь я вже чув ці елегійні нути… Напевне, то був Антонич…

Стало звичним називати Львів культурною столицею України. Статус, може, і провокативний, але ніде правди діти: місто заслуговує на таке пошанування. Воно внесене до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Тут, власне, знаходиться значна частина пам’яток історії і культури країни. Ще частина їх зберігається у численних музеях міста. Духовний простір міста структурований Корняктом, Федоровичем, Пінзелем, Франком, Лемом, Банахом, Шептицькими, Грущевським, Лео Вайсом (Мохамед Асад), Сельськими, Трушем, Лаутерпахтом, Дашкевичем, Мушаком, Ісаєвичем, Романівим, Юхновським і сотнями іменитих чи менш відомих достойників. Місто Моцарта-молодшого дало світові С.Крушельницьку, С.Людкевича, Колесс, О.Крису, Б.Которовича, Ю.Віктюка, М.Скорика, І.Подольчака, О.Линів.

Місто літератури ЮНЕСКО. З великим потенціалом, проте поки що без значимої стратегії у цій царині. На відміну від менших міст, які промовляють голосами своїх геніїв: Дрогобич – голосом Бруно Шульца, Броди – голосом Йозефа Рота, Львів – багатоголосий. Його камертонні голоси – це Герберт, Антонич, Франко, Фогель, Калинець…  Цінувати.

Місто, у якого нині – наші обличчя і голоси. Місто, яке не можна не любити.

Любити.

Шануймося!  

Володимир Карачинцев, для Syla.news ______________________________________________________________________

Про автора Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог, лауреат міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція).

-------
Loading...
256 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up