Юрко Досяк

Як боєць батальйону «Донбас» Досяк став «часниковим бароном»

Допис у соцмережі закликав добрих людей взяти участь у сортуванні часнику перед його садінням.  Автором посту був демобілізований боєць батальйону «Донбас»  та керівник реабілітаційного центру для бійців, що повернулися зі сходу України «Благодарний Еродій» Юрко Досяк.

Останні два роки після повернення з війни він займаєшся сільським господарством. Йому та його братові (теж учасникові бойових дій) виділили ділянки землі у селі Репехів Жидачівського району. І ось я вже їду туди, щоб на собі відчути частину «радості» роботи на землі.

Реабілітаційний центр «Благодарний Еродій» виявляється столітньою дерев’яною сільською хатою. Добротною, збудованою на віки. На обійсті розташована літня кухня з великою піччю, де колись пекли хліб. Той запах свіжеспеченого хліба настільки в’ївся в стіни кухні, що відразу починаєш роззиратися у пошуках буханця.

Ще є хлів. Мабуть, колись там тримали корів. Але зараз тут живе одна молода кізка, якій відведена велика місія – започаткувати козячу ферму. Козу Юркові віддав побратим. Донедавна вона мешкала у селі в Мостиському районі і належала батькам цього побратима. Вони вирішили, що коза їм не потрібна. Але й різати було шкода. То ж вона стала таким своєрідним подарунком. Як і кролі.

– Мій товариш весь час пропонував мені на день народження свиню подарувати. Я відмовлявся. Тому ми зійшлися на кролях. Хоча зараз вже думаю: от дурний, я би ту свиню вже вудив. Треба було підписатися на свиню, – сміється Досяк. 

Крім господаря, тут живуть ще три пси та три коти. Ну і миші. Але їх ніхто не заводив, самі ся завели. Один з псів дуже злий. Звати його – Патрон. Він оселився тут якраз в той час, коли боєць перебував у полоні в підвалі донецької міліції. Для тих, хто не знайомий з Юрком, скажу, що п’ять років тому, під час Іловайського котла, боєць разом з побратимами потрапив у полон.

Хоча пес ще нікого не покусав, але господарі стараються тримати його у сараї, коли на обійстя приходять гості. Тому що непроханому гостеві, злодієві тобто, пес одного разу штани подер. Після цього місцеві недобродії остерігаються заходити на подвір’я атовця тишком.

Отож, господар Юрко Досяк проводить невеличку екскурсію.

– Прадідо мав десять дітей. І кожному купив ділянку землі та побудував хату. Ото з того боку живуть мої родичі. І з того – теж моя родина, – показує він.

Читати також:  Реабілітація для військових АТО

В цій дерев’яній хаті жили його дідо та й баба. Але вже його батьки та й він сам – у Львові. І ніколи не думав, що колись повернеться сюди, аби стати фермером. До війни Юрко працював юристом. Але після Іловайська та 119 днів полону вже не схотів займатися адвокатською практикою.

– Коли я був на війні, то не мріяв, що коли повернуся, то буду садити часник. Я мріяв міняти країну. Але ще не знав як, – зізнається він

Спробував себе у політиці, але щось не пішло. Тому почав шукати іншу роботу. Несподіваною  виявилася пропозиція директора ринку «Шувар» у Львові Романа Федишина.

– Я прийшов до нього за допомогою. А він мені каже: «Я тобі дам хорошого посівного матеріалу часнику. Дам техніку, щоб посадити, навчу, як це робиться», – так боєць згадує як він отримав «вудку».  

А ще підприємець дав хлопцеві добру пораду: «Хочеш комусь допомогти – спочатку допоможи собі».

Отож, позаминулого року Юрко вперше посадив часник. Знань у цій галузі – нема. Знайшов у інтернеті фахові сайти. І здивувався: наскільки ж складна ця культура – часник. Такого, аби запхав його у землю, а він буде собі рости, – не сталося. Часник чуттєвий майже до всього, любить, аби його обходжували та дбали про нього. Йому важливо, де рости – чи на горбку, чи в долині. Він – хворіє.

– Роман Федишин познайомив мене з фахівцями-часниководами, надав посівний матеріал і саджарку. Ми посадили. І ось тоді я зрозумів почуття свого діда, коли той щось посіяв і цілу зиму ходив на поле. Він прокидався вночі і йшов туди. Переживав, що сніг не впав, чи що відлига пішла. Так і я цілу зиму ходив на поле дивитися. Кажуть, що там дивитися на полі взимку. Тепер я знаю що, – ділиться переживанням Досяк. І додає, що дідо би ним зараз пишався.

Хоча бізнес колишній боєць батальйону «Донбас», а нині фермер провадить сам, та вважає, що йому ще пощастило з помічниками. На його заклики про допомогу на фермі зголошуються бойові побратими і волонтери. Хоча кожного разу питають: «Знов раби потрібні? А ти де своїх подів, тих, що у 2014 видавали?». І при роботі ведуть неспішні розмови та діляться своїми новинами. Ось і зараз ми з ним говоримо. А руки перебирають цьогорічний урожай часнику. Перед нами кілька відер. І ми сортуємо: цей часник піде на посів, той – на зиму і на продаж, а цей – на деруни та часникову зупу. Три пари рук за кілька годин перебирають понад сотню кілограмів часнику. Той, що на посів, ще ділиться на зубчики. Тому що в саджалку треба засипати окремі зубчики. З них наступного року виросте головка часнику. Поза тим Юрко ще менеджує справу. Тобто телефонує комусь і домовляється за трактор, приладдя, ще за щось. Пора гаряча, з усім треба встигнути.

Читати також:  Займатися спортом можна навіть на війні, - учасник бойових дій

– Приїжджають побратими. І попри роботу, це є спосіб проведення часу у компанії собі подібних, серед тих людей, які тебе не напружують. Своєрідна трудова реабілітація, – каже він.

Перший урожай, зібраний минулого року, порадував. З 20 сотих Юрко зібрав 700 кілограм часнику.

Часник Юрка Досяка

– Якщо би я це все продав за ту ціну, яку продавав, то заробив би непогані гроші. Просив 70 гривень за кіло. І вторгував би 49 тисяч гривень, – рахує «часниковий барон».

Наступного разу під засів пішло вже близько тонни часнику на цілий гектар землі. На сьогодні його продукцію закуповує ринок «Шувар». А також всі друзі та знайомі.

– За два місяць я продав 100 кілограмів часнику, через оголошення на своїй сторінці у Фейсбуці. Хоча я розумію, що якби я не був настільки медійно розкрученим, то навряд чи зумів би це зробити. Велика частина покупців підтримували саме проект колишнього атовця. Простому фермерові це набагато важче, – зізнається Юрко.

Одного разу відправив велику партію часнику до Києва поштою. Працівниця пошти здивувалася: «Ви чого так багато часнику відправляєте? Там часнику не вистачає?». «Ні, – відповів новий фермер, – там упирів дуже багато». Часник, який виростив Досяк, дуже пекучий та міцний. Але для сівозміни фермер хоче ще посіяти кукурудзу. Ну і щоб кізка та кури мали що їсти. А поки що кличе побратимів на волонтерські сільськогосподарські роботи – знов перебирати той часник. Побратими приїжджають, перебирають, лаються та пропонують Юркові вже наймати на ці нудні та монотонні роботи жінок.

Маріанна Попович

94 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up