Словник доби. Вічність

Вічність. Як її уявити?  З чим її порівняти у світопросторі? З морем, пралісом,   пустелею…  Море  збирає ріки, затоплює простори, все ж міліє, щезає…  Ліс росте, спливає листям, глицею набухає, вистрілює пагонами,… буревії, вогонь нищать його…    Гори піщинок під дією вітру змінюють обриси овиду, залишаючись суттю жовтих овалів піску…  Як  краплини чи піщинки   корелюються з вічністю? З нами у світопросторі?

Наші уявлення про час, міти наших предків про потойбічне життя укладають наші розуміння вічності як суми часових відрізків. А смерть, як межа певного відрізку, видається майже синонімом чи посестрою вічності.

Вічність – це час Абсолюту, і вона є такою ж непізнавальною, як і Творець. Все ж, існує у понятійних парадигмах нашої культури. Хоч у власне  вічності не існує категорій минулого, майбутнього. Царина  трансцеденції. Де  референтний вимір “абсолютного”–  смисл  і мета історії. Сакральної.

Сьогоденні еліти (в рамках існуючих світових політичних систем) сприймають “абсолютне ” в рамках секуляризованих парадигм і, відповідно, категорія вічності, як важлива конститутивна компонента культури,  втрачає сенс. Цінності невагоміють. Ціннісні орієнтири пощезають. Людина духовно вихолощується.   Слова “з погляду вічності” сприймаються як малозрозуміла і малопотрібна архаїка, як данина мисленнєвим традиціям. Вічність уявляється незмірно  далекою, статичною. Існує як тло.

Процес накопичення дібр матеріальних превалює в житті людей. Звісно, не кожному вдається стати “лимоном”. Але суспільне життя заточене на наживу.

Однак, якщо б люди, особливо з великими статками, знайшли час оцінити усе набуте і способи його застосування  з погляду вічності то, може, й змінили б свої підходи до життя, а відтак і наші цивілізаційні перспективи.

Це добре розуміли братчики Львівської Ставропігії. Їхня духовна тяглість – з княжої доби. Вони будували і дбали за Храми, Школи, Бібліотеки, Народні Доми, Шпиталі, Друкарні, поширювали просвіту, допомагали незаможним, обстоювали права і традиції українців. Заможніші солідаризувались з нужденними…

І для контрасту: блаженні ті, що на схемах статки нажили. Або ж пригадуються відеокадри ганебної втечі двічі несудимого президента, який різними транспортними засобами намагався вивезти нажите непомірною працею. Золоті батони позалишав у поспіху.

Але чи здатні душі й мізки істот, які заточені на примноження бабла, мислити вічними категоріями? Сподіваюсь.  Бо це у Бога завтра не настає, а з нині сущими воно трапляється зі всіма. Звісно, не веду мову про помпезні гробівці, наперед споруджені для себе і усієї рідні з мармуру і граніту. Вічності – байдуже. Йдеться про добровільну благодійність з коштів, неправдами вилучених окремими громадянами з державної кишені (нашої спільної). Гадаю, загальна сума таких вилучень (і недовкладень в казну) потягне на десяток наших бюджетів. Така благодійність, при потребі примусова – це першочергове завдання держави. Держава має допомогти причетним особам осмислити перспективи. А оддадуть добровільно  –  гляди, й до вічності упричетняться.

Віктор Гюго вважав любов  –  єдиною субстанцією, яка може виповнити вічність. Тож, любити ближнього? Зрештою,  у багатьох країн чи особисто у Ілона Маска, Білла Гейтса, Стіва Возняка та інших це непогано виходить. А хто у нас Ілон  Маск чи Білл Гейтс? Не всім дано? Мабуть. Утім, є дещо легший путь.  Для початку треба спробувати не красти.

P.S.  Нова політична  команда, легітимізована демократичною довірою більшості, має шанс увійти в історію. Про вічність поки не йдеться.  Натомість пропоновані командою кроки і зміни мали би оцінюватися власне з погляду вічності. Щоб не схибити з відбором наріжних каменів для міцних підвалин нашої будучини.

Шануймося!
Володимир Карачинцев, для Syla.news

___________________________________________________________________________________________                                                                                                                                          Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог, лауреат міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція).

Читайте від автора:

СЛОВНИК ДОБИ. ДЕРЖАВНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ПАРЛАМЕНТ
СЛОВНИК ДОБИ. ДОБРО
СЛОВНИК ДОБИ.  РЕВАНШ
СЛОВНИК ДОБИ. МІСТ 
СЛОВНИК ДОБИ. ПОЕЗІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. МЕЖА
СЛОВНИК ДОБИ. СОБОР
СЛОВНИК ДОБИ. ЗАКОН
СЛОВНИК ДОБИ. СЛОВО
СЛОВНИК ДОБИ. ПОСТПРАВДА
СЛОВНИК ДОБИ. РІД
СЛОВНИК ДОБИ. ІНАВГУРАЦІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ЖИТТЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ПЕРЕМОГА. ПАМ’ЯТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МИР
СЛОВНИК ДОБИ. ВІЙНА
СЛОВНИК ДОБИ. ГРА
СЛОВНИК ДОБИ. ВОЛЯ
СЛОВНИК ДОБИ. СМИСЛ
СЛОВНИК ДОБИ. ІДЕНТИЧНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МОВА
СЛОВНИК ДОБИ. ПРЕЗИДЕНТ
СЛОВНИК ДОБИ. ЧЕСНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ДЕРЖАВА
СЛОВНИК ДОБИ. ВЛАДА
СЛОВНИК ДОБИ. ПІСНЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ВИБІР
СЛОВНИК ДОБИ. СВЯТІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ТОМОС

169 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up