Словник доби. Державність

Окраєць Божої землі, Україна. Для чужого вуха у слові цьому вчувається знайоме і вочевидь бажане, бо зверхньопринизливе – «окраіна» – периферія, маргінес. Це від комплексу меншовартості.

Натомість українцеві – народженому «у країні», милуватиме слух коріневе – «рай». Наділив Бог народжених тут найбагатшою землею, за яку змагалися люди і людиська. І у всі часи не бракувало зайд. Але лише люди, народжені «у краю», змогли створити на своїй землі прообраз раю – хата, садок вишневий, хрущі над вишнями, пісні солов’їні…  Мова співзвучна з солов’їною. Люди цього краю від Карпат до Дону загалом вели осідлий спосіб життя – земля змушувала, тому їхня культура мала чіткий цивілізаційний вимір. Окремішній. Унікальний. Непроминальний. Традиції, архетипи, цінності. Мова тисячоліть: веснянки, гагілки, коляди. Писанки. Вишиванки. Опішня. Гавареччина. Петриківка. Непреходящі скарби. Від Трипілля і донині. І прісно.

Етноси, нація, держава. Український військовий та державний діяч Микола  Сціборський вважав державу «оптимальною формою існування нації».  «Тільки через власну державу нація стає творчим чинником історії й повноправним господарем своєї власної долі».  Запропоновані ним Основні принципи творення держави: національна солідарність (надкласовість і надпартійність); якісна суспільна ієрархія, особиста відповідальність керівників всіх рівнів за свої дії; самоврядність. Українці так і не відчули смаку такої державності.

Перші держави виникли на Близькому Сході. У стародавніх Афінах, Спарті,  Римі виникли рабовласницькі держави. Феодальні держави виникли в середньовічну добу і протривали донині, незважаючи на промисловий і науково-технічний розвиток людства. Донедавна й ми жили у такій гібридній державі, де НТР уживався з концтаборами і майже рабською працею на селі.

Сьогодні переважна більшість з 193 країн, які входять до складу ООН, мають затверджену дату створення своєї державності. Так, історія Чеської держави розпочинається з 820 року, коли Богемія і Моравія утворили Велико-Моравську державу. Польська державність з центром у Гнєзно сформувалась у 863 році завдяки об’єднавчим прагненням племінного союзу полян за правління княжої династії П’ястів. Болгарія веде свій історичний родовід від Великої Болгарії, яка у 632 році об’єднала протоболгарські племена у причорноморських і азовських степах. 843 року було утворене Західно-Франкське королівство, яке потім стало Францією. У 2011 році Російська Федерація Указом Президента «Про святкування 1150-річчя зародження Російської державності» узаконила дату відліку своєї державності. Історичною точкою відліку державності Росії був начебто прихід до влади у Новгороді князя Рюрика у 862 році.

Україна ж – колиска цивілізаційних процесів у євразійському просторі, у т. ч. християнізації, з традиціями потужної Київської держави вимірює державність, як формально виглядає, тільки 28-річчям.

У «Повісті минулих літ» йдеться: «В літо 6360 [852 рік], коли почав царювати імператор Михайло ІІІ ( 840–867), почала прозиватися Руська земля». Тут же довідуємося, що тоді «приходила Русь на Царгород, про що пишеться в грецькому літописанні; так від цієї дати почнемо і відлік зробимо…». Уявляється очевидним: коли країна отримує назву, це можна трактувати як початок політичної ідентифікації. Очевидним є також те, що для здійснення великого військового походу на Візантію потрібна була відповідна організація та існування певних державних структур.

Як свідчать візантійські джерела, у той час відбулося перше, так зване Фотієве, хрещення Русі. Для такого дійства теж потрібен був хоча б елементарний рівень державної організації. Отже, з «Повісті минулих літ» започатковується власна державна хронологія.

Уточнимо, що в цьому літописному джерелі Руссю іменувалися нинішні українські землі, передусім Київщина. Літописець веде мову про руських князів, вписуючи їх у хронологічний ряд. У цьому ряду не знаходить місця для варязького князя Рюрика. (Чи ж був такий?) Першим руським князем він називає Олега. Повідомлення «Повісті минулих літ» від 852 року певним чином суперечить заплутаній  Рюриківській легенді, що зустрічається в цьому літописі під роком 862-м. У цій легенді стверджується, що нібито якась частина варягів іменувалася Руссю і саме цю частину закликали княжити в Новгороді. Літопис не з’ясовує ким доводився Рюрик Олегу, який тоді перебрав княжіння в Києві. Олег же не лише здійснив великі походи на Візантію, а й уклав з нею ряд договорів. Зокрема, 860 року. Отже, текст «Повісті минулих літ» дає нам підстави вважати 852 рік датою початку української державності.

До слова, наукове обговорення, присвячене історичним витокам Української держави, відбулося 25 березня 2017 року на черговій сесії Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Було власне підтверджено, що 852 рік є датою народження Української держави. Керівництво Товариства мало тоді  звернутися до Верховної Ради України з клопотанням прийняти Постанову «Про святкування 1165-ліття Української держави». Політики в історичному ландшафті змінюються, а пошук історичних витоків Української держави залишається природною державотворчою потребою. Тим паче з огляду на військову агресію з боку РФ, почастілі суперечки з сусідніми державами щодо питань мови та історичних подій.

P.S.  Того року ми могли б відсвяткувати 1165-ліття нашої державності, як яскраву міжнародну подію, що лише посилило би консолідацію патріотичних державницьких сил українського суспільства. Могли би.

Утім, ніколи не пізно. Гадаю, що замість дискусій щодо параду, настав слушний момент узаконити нарешті цілісну історичну модель Української Держави на засадах еволюційності, принципу історизму і тяглості державотворчих процесів.

Духа не угашаймо! Шануймося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news

___________________________________________________________________________________________                                                                                                                                          Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог, лауреат міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція).

Читайте від автора:

СЛОВНИК ДОБИ. ПАРЛАМЕНТ
СЛОВНИК ДОБИ. ДОБРО
СЛОВНИК ДОБИ.  РЕВАНШ
СЛОВНИК ДОБИ. МІСТ 
СЛОВНИК ДОБИ. ПОЕЗІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. МЕЖА
СЛОВНИК ДОБИ. СОБОР
СЛОВНИК ДОБИ. ЗАКОН
СЛОВНИК ДОБИ. СЛОВО
СЛОВНИК ДОБИ. ПОСТПРАВДА
СЛОВНИК ДОБИ. РІД
СЛОВНИК ДОБИ. ІНАВГУРАЦІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ЖИТТЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ПЕРЕМОГА. ПАМ’ЯТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МИР
СЛОВНИК ДОБИ. ВІЙНА
СЛОВНИК ДОБИ. ГРА
СЛОВНИК ДОБИ. ВОЛЯ
СЛОВНИК ДОБИ. СМИСЛ
СЛОВНИК ДОБИ. ІДЕНТИЧНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МОВА
СЛОВНИК ДОБИ. ПРЕЗИДЕНТ
СЛОВНИК ДОБИ. ЧЕСНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ДЕРЖАВА
СЛОВНИК ДОБИ. ВЛАДА
СЛОВНИК ДОБИ. ПІСНЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ВИБІР
СЛОВНИК ДОБИ. СВЯТІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ТОМОС

Syla.News

411 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up