У Львові експонують виставку, над якою працювали три роки. Інтерв’ю з Павлом Гудімовим (відео)

Куратор виставки “Ангели” про ідейні засади, масштаби роботи та очікуваний результат. Наймасштабніша виставка в Україні зібрала понад 400 експонатів. Проект втілювали упродовж трьох років.

Які нові можливості дав вам мистецький проект “Ангели”?

Ну скоріше, новий досвід. Про можливості говорити важко. Я думаю, що з часом він дійсно відкриє певні можливості: особливо довіру музеїв до співпраці, і напевно довіру музеїв до рівня кураторства, з яким працює “Я галерея” і, зокрема, я Павло Гудімов. Відносно того, настільки цей проект був складним, і що він вартував мені. Ну я вам скажу, нервова система трішки розхитана. Такий проект робити собі в задоволення не виходить. Звісно, коли вже володієш певним ремеслом, то можна зібрати проект достатньо швидко і якісно. Але коли йдеться про “Ангели” з величезною відповідальністю перед неймовірною кількістю різних спеціалістів, тобто і теологи, і філософи, і культурологи, і мистецтвознавці, і історики, і художники. Тобто, ти “лавіруєш” між тими всіма і розумієш де ти можеш трішки “облажатися”. І відповідно, цей проект найскладніший напевно в моїй кар’єрі. Хоча, багато хто каже, що найскладніший була виставка “Тіні забутих предків”. Ні! Він був набагато легший, зроблений за 3-4 місяці. А цей проект робився майже 3 роки, звісно, з перервами з певними змінами, але цей проект забрав величезну кількість часу. І ще цікаво, що в якийсь момент ми з командою були на межі того, щоб опустить руки.

Що вас мотивувало в момент, коли ви майже опустили руки? Кінцевий результат?

Ви знаєте, я люблю кінцевий результат. Але не працюю на кінцевий результат. Я працюю, отримуючи задоволення він процесу, від комунікації. Ну і відповідно, коли ми кажемо про кінцевий результат він досягається тільки тоді, коли виставка закриється, тому, що величезна частина моєї кураторської роботи це ще і робота з відвідувачами, кураторські екскурсії, інтерв’ю, професійні програми і тому подібне. Тому ні в якому разі я не хотів сказати, що це вже результат. Але, відповідаючи на ваше запитання напевно мені важко навіть сказати. Сам процес створення подібної виставки викликає певний азарт. Але що мене мотивувало рухатися вперед напевно, це відповідальність перед усіма. Починаючи від самого матеріалу, а матеріал не простий. Ти спробуй його підняти, а потім кинути. Не вийде. Тобто це тема, яку кинути не можливо. Тому що ти вже ступив у цю воду, і ти маєш плисти. Якби навіть виставка не відбулася цього року, то наступного ми б точно відкрили трилогію проектом “Ангели”.

Які ваші очікування у виставці не здійснилися?

Якщо говорити про тематичну складову виставки, то є декілька напрямків, які просто провалилися. Наприклад, “Ангели в кіно”. Дуже він маленький виявився, і відповідно ми його скоротили до двох сторінок в каталозі, до невеликої статті в просторі виставки.

Ви покладали великі надії на простір “Ангели в кіно”?

Я думав все ж таки він буде набагато більший масштабніший. А як кінцевий результат, ми показуємо фільм 1926 року Фрідріха Марнау “Фауст”, який як не дивно є зоровишним з точки зору ангельської культури, або ангельського образу. Звичайно, є “Надприродне”, “Ангел А”, “Небо над Берліном”, “Люди Х“, але вони з точки зору образу агела значно програють. Тому лишився Фрідріх Марнау, який виграв цей бій.

Так само, трішки мене розчарував зал “Фентезі”. Якби власне, не американський художник Пітер Морбахер, який створив свій ангеларіум то напевно, ця зала була би достатньо програшна, і ми б її можливо не показували в проекті.

Дуже важкі були переговори, умови художників, які не погоджуються. Особливо, з організаторами. А тут Морбахер виявився надзвичайно комунікабельною, довірливою, талановитою людиною, який практично зробив цей простір, і ми з великою повагою зробили таке практично персональне висловлювання у рамках виставки.

Чи плануєте ви створювати та курувати інтернаціональні проекти?

Насправді, в мене є багато глобальних ідей. Я не назвав би їх закордонні, я б казав просто глобальні. Наприклад, той самий проект, який є частиною трилогії і називається “Дедлайн“, там вже заплановані зйомки в п’яти країнах Світу. І можливо. він буде більш широко розказувати про мультикультурність, теми смерті. Стосовно “Ангелів”, я теж думаю, що він вже не локальний. Адже ми залучили 10 країн з яких привозили та закуповували експонати деякі. Тобто близько сотні експонатів з-за кордону. Тому, чи буде потреба везти проект “Ангели”? Я не думаю. Позаяк, цей проект створений для Львова, у Львові і більшість людей, в тому ж числі іноземці, які приїжджають сюди, вони із задоволенням подивляться його у Львівських стінах. І найголосніше, його взяти і перевезти кудись. Виставка зроблена контекстно.

Мені здається, цікаво говорити про ангелів в такому локальному контексті. Воно дуже швидко знаходить у людей відлуння.

Що цей проект означає для України? Можливо Україна потребує Ангелів?

Чи бувають співпадіння, чи ні, я не знаю. Якщо говорити про виставку, то вона виникла не на рівному місці. Я не можу бути політтехнологом. Я не знаю чому так сталося, так склалися обставини. Я не хотів би зараз розводити тему містики, але звісно, коли ти підходиш до такої глибокої теми, як ангели. Ми говоримо зараз про таких істот, про яких іноді пишуть, іноді згадують, особливо іконописці. Але, хто ж вони? Тобто, чи актуально сьогодні піднімати такі теми? Я думаю, що ця виставка є відповіддю на це питання. Саме ця величезна аудиторія є відповіддю на те, що це насправді є актуально.

В нас навіть були дискусії. Я вам скажу відверто, я не знаю чому народилася ця ідея, чому я її реалізував. Немає якогось особливого символічного кроку, чи якогось соціального підтексту. Ця концепція така, яка вона є в просторі. Це скоріше фантазія на тему, селекція за тою ангельською тематикою. Це демонстрація неймовірного потенціалу художнього образу ангела

Чи до виставки були залучені молоді митці?

Ви маєте диверсифікувати для себе виставку, яка відбувається в двох локаціях. Це є палац Лозинського і музей Пінзеля. Але так само є паралельна міська програма як “Ангелотворення“. Я відповідно запропонував прив’язати її до Ангелів. І відповідно речі з паралельної програми були підлаштовані під “Ангели”, або були створенні спеціально.

В ангелотворенні  брали участь і дорослі і діти. Ми говорили не тільки про професіоналів, але потрібно ще згадати основну концепцію ангелотворення: ми показували хроніку 29 року, ми показували сучасний Львів. Ми демонстрували те, наскільки Львів зберігся. Ми говорили про те, що над Львовом особливі ангели, які дійсно оберігають. Ви самі бачите, що сама виставка побудована не за принципами “розвішати картинки в залі”, вона побудована за дуже чітким рубрикатором. Ти її читаєш як книгу, навіть відвідувачі можуть розглядати виставку майже 5 годин. Бо люди зголодніли, вони спраглі до інформації, особливо, коли ми говоримо про такі фантазії, приправлені творчістю. Відповідно 400 шедеврів мистецтва розказують нам історію про ангелів, яких ніхто не бачив. Цього вже достатньо щоб задуматись про паралельний Світ, про метафори тих світів і найголовніше  це про їх зв’язок.

Ми, люди, вигадали, що ми домінуючі в цьому світі, але переглянувши виставку розуміємо. що в нас втрачається ця домінантність. Ми відчуваємо встановлення трішки іншого балансу.

Чому для своєї виставки ви обрали локацію Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, а саме палац Лозинського?

Спочатку ми мали зробити цю виставку в музеї історії релігії, але цей музей відмовився. Потім я прийшов до Тараса Возняка, який є директором галереї Возницького. Я кажу: “Тарасе, є ідея!”, – а він як людина, що готова ризикувати, погодився. Тому в мене не було величезного вибору. В нас була умова — це велика площа. Адже це мала бути тотальна виставка, яка б займала усю площу музею. Власне, Тарас Возняк запропонував взяти ще й частково музей Пінзеля. Таким чином він вирішив найважливіше для мене питання. Позаяк, я просто не знав де розташувати інсталяцію Тіберія Сільваші “Крила”. Я просто ламав собі голову, де тут, в палаці Лозинського розташувати її. Я розумію, що якби не музей Пінзеля, це було б неможливо.

Фото – Syla News

Маргарита Пашкова для  Syla News

509 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up