Словник доби. Міст

Міст – інженерна конструкція, яка поєднує розділені простори. Полегшує комунікації. І власне у цьому суть. Поєднувати. До речі, така ж суть слова “релігія” – об’єднувати, пов’язувати (“religio” – лат.). З словом “міст” пов’язується слово “понтифік”. Саме так називають Главу Католицької Церкви Папу Римського. ” Рontifex” – “будівельник мостів”.

У контексті цивілізаційного розвою людства слово “міст” розбухло семантично, набувши інших значень. Зокрема, міст як шлях, можливість: космічний міст, гуманітарний повітряний міст – доставка корисних вантажів. Останнім часом слово “міст” забило вуха частотністю вживань в медійному просторі. Крім, скажімо, міст Патона у Києві з’явився міст Кличка. Однак вуха громадян прив’яли передусім через зухвало пропонований телеміст “Нада пагаваріть”. Проект, який начебто зініціювали журналісти двох каналів (російського і українського). Цілком передвиборчий проект. Суто російський, спецпропагандистський – з рімейковими алюзіями на радянську добу “пєрєстройкі”, з медійними персонажами тієї доби – мостоукладниками детанту, глашатаями миру Познером і Донахью.

Кілька днів кремлівський зомбоящик гібридно помироточив. Навіть вовкулака Кисєльов з’являвся на екрані, зодягнутий ув овечину, запрошуючи на мирну тризну ватних овечок. Співав мирні частушки під акомпанемент мінометів, які не припиняли сіяти смерть на українському Донбасі. Звісно, їх там “нєт”. А “на нєт” і “суда нєт”. Тобто немає що “гаваріть”. Якісь інопланетяни з каратєлями-нацистами познущались над місцевим населенням, поклали десятки тисяч людей, позбивали мирні літаки, наробили руйнацій… Тож назрів час поговорити про… те, що ми їли і співали. Довгих п’ять років. Решта – за скобками. Разом з “розіп’ятими хлопчиками”, прибитими “снєгірями” тощо. Перевірка манкуртів на дебілізм? Грузія зреагувала – викинула з країни борзого російського думця, православного комуніста…” Телеміст “пагаваріть” – це дещо інше лібретто з тієї ж опери. (Сценарії пишуться за наказом того ж опера.) Основна мета – дестабілізація країни, де здійснюється “проект”. Або союзу, структури. От як ПАРЄ.

Телеміст як мем гібридної війни. Війни, про яку вже заговорив сам Папа Франциск, якому терпець, видать, увірвався після нещодавньої зустрічі з Путіним.

Зрозуміло, свербіж поговорити мав викликати реакцію президента Зеленського з метою відкусити шматок його електорального пирога іншими учасниками виборчих перегонів. Передусім партією кума очільника Кремля. Проте “миролюбність” завжди була брендом, фішкою російської і радянської пропаганди. Московія завжди вела “захисні” війни і приростала чужими землями. Зажди простягала руку дружби-помочі і вже не відпускала того, хто наївно її потис, з цупких обіймів. Ще не так давно були спроби простягнути міст-руку дружби до Тузли… Рука всохла.

Мости її “дружби” обривались під вагою локшин, з яких вони зроблені. Черга за Керченським мостом життя. Той чи інший їхній міст, усі вони – розвідні. Ними гонять “порожняк”. Справжнє їхнє призначення – розводити лохів.

Втім, попри технічні проблеми з окремими мостами у Києві, основний міст, який сполучив нашу державу – містичний Акт духовної Злуки між ЗУНР і УНР. Метафізика? Але він – неуявний. Хоч, здавалось би, що могло утримувати в єдності соціалістів і радикалів Сходу з консерваторами Західної України? Сто років тому. І сьогодні. Що утримує разом русифікований Схід і україномовних галичан? Попри все – це міст, який все ж тримає Україну єдиною.

Справа в опорах? Духовні – вони незнищенні. Отже. В началі було Слово. Воно – предвічне. Звідси – віра. Джерело самобутності, життєдайності, сили – мова. Наддніпрянська мова, прозора щирість пісень, космічна щедрість щедрика, снага веснянок, кобзарі, козацький міф і шевченкові думи об’єднали українців. Недарма ж про це – у духовному гімні України “Боже нам єдність подай!” І недарма саме проти цих опор вчиняються шалені атаки з боку ворогів. В істериці аж на Радбез ООН винесли питання щодо Закону про нашу мову! Значить бояться.

Нехай шаленіють. Шануймося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news

___________________________________________________________________________________________                                                                                                                                          Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція)

Читайте від автора:

СЛОВНИК ДОБИ. ПОЕЗІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. МЕЖА
СЛОВНИК ДОБИ. СОБОР
СЛОВНИК ДОБИ. ЗАКОН
СЛОВНИК ДОБИ. СЛОВО
СЛОВНИК ДОБИ. ПОСТПРАВДА
СЛОВНИК ДОБИ. РІД
СЛОВНИК ДОБИ. ІНАВГУРАЦІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ЖИТТЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ПЕРЕМОГА. ПАМ’ЯТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МИР
СЛОВНИК ДОБИ. ВІЙНА
СЛОВНИК ДОБИ. ГРА
СЛОВНИК ДОБИ. ВОЛЯ
СЛОВНИК ДОБИ. СМИСЛ
СЛОВНИК ДОБИ. ІДЕНТИЧНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МОВА
СЛОВНИК ДОБИ. ПРЕЗИДЕНТ
СЛОВНИК ДОБИ. ЧЕСНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ДЕРЖАВА
СЛОВНИК ДОБИ. ВЛАДА
СЛОВНИК ДОБИ. ПІСНЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ВИБІР
СЛОВНИК ДОБИ. СВЯТІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ТОМОС

Syla.News

175 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up