Словник доби. Межа

Межа. Таке малопомітне, невелике слово. Зате притаманне всьому. Людям. Звірині, яка мітить межі теренів свого буттювання. Клітина має свою захисну мембранну межу і тому є суверенною. Планети знають свої межі, що відділяють їх від хаосу.

Межа надає сенс викінченості форми, визначає площини цілісності, недоторканності. У певному сенсі, набуває сакральності. Зокрема, коли йдеться про померіум держави. Саме з цього починався вічний Рим – з померіуму – межі, проораної Ромулусом для відокремлення його від іншого простору.

З історії знаємо, що не тільки у часи Кайдашевої сім’ї за межу чварилися. Особливо, за межі держав!  Хоч донині лідери деяких з них вважають, що ці межі втратили смисл і їх можна брутально попирати згідно з феодальним правом сильного. Звідси й анахронічне бачення держави, кордони якої ніде не закінчуються!

Так виопуклюються межі розумінь цінностей, різниці між цінностями й їхніми симулякрами, міфами й реаліями. Мови, релігії також віддавна вже стали рубежами. Кривавими. На жаль. На цьому вибудовуються стратегії пропаганди, а точніше, інформаційного бандитизму.

У сучасному глобальному світі кордони мають, все ж, інакший смисл, ніж за часів Ромулуса. Їх цивілізовано намагаються навіть позбуватися. Певною мірою. Скажімо, в ЄС. Втім, як тіло людини не виживе без епідерми, так і кордони мають подібний захисний сенс для нації, державної спільноти, цивілізації. Принаймні наразі.

Проблема виникає, коли сусіднє тіло – це левіафан. Квазібіблійного виміру. З псевдомісійним покликанням. Від лукавого.  І, ймовірно, з апокаліптичним кінцем. Нема на то ради? Попрано межі приписів Божих і людських. «Не убий!» – одна з таких меж. Імперська мегаломанія меж немає… Може, там на генетичному рівні пороблено? Тому за сталінських часів до генетики ставилися, як до «продажної дівки фашизму». Нині начебто не гоже з наукою сперечатись. Тож «правоту» доводять буками, градами… Загалом, факти цієї науки та й суспільне буття тамтої спільноти викликають великі сумніви у генетичній й ментальній спорідненості з мижебратами.

Як би не примазувалися вони до спільної Києворуської колиски.  Людей намочили на кілька Гааг. А єдиним «виправданням» агресії братів у новітній історичній парадигмі – панівна у Києві «фашистська хунта». Дарма, що її очільники – представники народу, який пережив Голокост. Кремлівські пропагандисти легко «розрулили» і цей когнітивний дисонанс – «жидобендеровци». Термін став безсумнівним хітом  доби. Трендом.

Свого часу Енгельс писав: «своїм постійним втручанням у справи Заходу ця імперія  порушує нормальний поступ нашого розвитку і чинить це з метою завоювання для себе таких географічних позицій, які забезпечили б їй панування над Європою…». Спробуй сперечатися з класиком.

Ідея домінування – в обгортці місіонерства. (Фантик – такий собі блискітливий симулякрик межі.)  Воно, місіонерство, фантомно вкорінене у надрах тамтешньої колективної свідомості. Облудна місія спасіння. (Альтер его.) Дарма що не існує реальних жертв – предмету спасіння і ніхто не хоче пережити благодать спасіння. Однак влада імперії свідомо підживлює ностальгію, а точніше, спрагу крові своїх демонів. Пам’ять форм, які утримувала її епідерма. Фантомні болі симулякрів. Сьогодні ці демони наробили реального лиха, реальних жертв. І маємо не віртуальну пам’ять крові. Пам’ять ран. Не фантомних.

Нині українсько-російське пограниччя, яке мало би бути теренами цивілізаційного стратегічного партнерства стало простором кривавого цивілізаційного протистояння. Прірва цивілізаційного зламу розширяється. Формуються ментальні рубежі-рубці.

«Людство без кордонів» – звучить манливо. Панацея? Про це мріялося віками. Втім, такого досягають ну точно не Мінськом чи Ялтою-2. Можливо, людство, як гомогенізована у цивілізаційному сенсі спільнота, матиме конкретніше значення тоді, коли йтиметься про контакти з позаземними істотами. Тоді й позаростають кінцево кордони екологічно чистою травою. Якщо не переступимо межі, не припадемо радіоактивним пилом, то, може, колись доростемо до казок.

P.S.  Маю на увазі не продукти казкарів з передвиборчих програм. Справжня казка – царина мрій, конструювання майбутнього. Реальність інакша…  Вас не нудить від розгойдування державного човна?.. Чи свідомі ми викликів? У мене є таке відчуття, що ми, як спільнота, країна, світ, зрештою, дійшли до якоїсь межі. Межі незримої. Непевної, хиткої…Вона проходить крізь нас, кожного з нас, торкаючись душі… Боюся, що ми можемо переступити  цю межу і душа розчахнеться…

Межу за якою – світ мертвенності. Перейшовши цю межу, мертвенність непомітно увійде у тіло, насичуватиме мозок..  Людина виглядатиме ще живою – рухатиметься, жартуватиме, можливо, але… Станемо неживими молекулками?..

Як без нас складеться докупи «те, що одвіку вселенське»? І чи не боїмося не скласти заплановане Творцем? Тут я дещо перефразував один з улюблених катренів мого творчого побратима, поета Богдана Смоляка, який завершується такими пронизливими словами: «біймось, бо знов невеселі»… Я про відповідальність, справжню місію людини… Тож біймося!

Шануймося!
Володимир Карачинцев, для Syla.news

___________________________________________________________________________________________                                                                                                                                          Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція)

Читайте від автора:

СЛОВНИК ДОБИ. СОБОР
СЛОВНИК ДОБИ. ЗАКОН
СЛОВНИК ДОБИ. СЛОВО
СЛОВНИК ДОБИ. ПОСТПРАВДА
СЛОВНИК ДОБИ. РІД
СЛОВНИК ДОБИ. ІНАВГУРАЦІЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ЖИТТЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ПЕРЕМОГА. ПАМ’ЯТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МИР
СЛОВНИК ДОБИ. ВІЙНА
СЛОВНИК ДОБИ. ГРА
СЛОВНИК ДОБИ. ВОЛЯ
СЛОВНИК ДОБИ. СМИСЛ
СЛОВНИК ДОБИ. ІДЕНТИЧНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. МОВА
СЛОВНИК ДОБИ. ПРЕЗИДЕНТ
СЛОВНИК ДОБИ. ЧЕСНІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ДЕРЖАВА
СЛОВНИК ДОБИ. ВЛАДА
СЛОВНИК ДОБИ. ПІСНЯ
СЛОВНИК ДОБИ. ВИБІР
СЛОВНИК ДОБИ. СВЯТІСТЬ
СЛОВНИК ДОБИ. ТОМОС

Syla.News

251 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up