“Натхнення – це бажання щось зробити”, – львівський художник Андрій Саган

У Львівському органному залі триває виставка Cooperation. На ній представлені картини львівського художника Андрія Сагана, а також кілька робіт, виконаних у співавторстві з майстром по дереву Іваном Жоглом. Усе це доповнив  музичний проект “NAZVA”.  

Журналіст Syla.news поспілкувалася з митцем Андрієм Саганом і розпитала про експозицію детальніше.

Іван Жогло, Андрій Саган, Павло Гоц

Як у вас з’явилася ідея створити виставку, у якій поєднані різні види мистецтва?

Усі митці послідовні, і моя послідовність бере початок з минулої виставки. “Cooperation” – це свого роду продовження теми взаємодії, якою я займаюся. Минула виставка в Палаці мистецтв була на тему взаємодій у всесвіті. А ця виставка висвітлює поєднання під іншим кутом. За допомогою паралельних ремесел ми хотіли показати на практиці, що таке взаємодії і як вони працюють. На стику деревообробки, живопису та музики народжується щось нове. Поєднання живопису –мистецтва, яке тут і зараз, і практичної роботи з деревом дає доволі неочікуваний результат.

Від закінчення минулої виставки під назвою «ВзаємнаДія» минуло менше місяця, а ти вже відкриваєш щось нове. Як вдалося організовувати дві виставки за два місяці?

Молоді митці в Україні трохи комплексують через персональні виставки. Може, бояться несприйняття чи вважають, що це ще не їхній рівень. Тому перші виставки бувають доволі пізно. У мене трошки інше бачення – мистецтвом варто ділитися. Людей тягне до впевнених. Я лише частинка того, що люди хочуть бачити. Їм потрібне мистецтво, а я можу його показати. От і все.

Що відчуваєш сьогодні після того, як уже стартувала твоя друга виставка?

Було багато людей, і це так приємно!  Зазвичай на виставки більшість приходить на 20-30 хвилин. А нам вдалося зробити так, щоб людина захотіла залишитися як мінімум на дві години. Гості спілкувалися з нами, слухали музику, оглядали картини.

У чому суть перформансу,  який ти з командою підготував?

Я малював на плівці, натягнутій на дерев’яній конструкції. А от символічність цього перформансу полягала якраз у взаємодії. Поки я малював надворі, люди дивилися на картини, і в той же час з органного залу лунала музика. Так гості виставки відчули на собі кооперацію різних ремесел.

Художник Андрій Саган

Які роботи представлені на виставці?

П’ять робіт, де поєднуються елементи дерева й живопису, які ми створили разом з Іваном Жоглом. Було декілька полотен з минулої виставки, так як це продовження однієї теми. Але більшість картин нові. Глядач мусить бачити нову сходинку, новий процес у творчості митця.

Читати також:  "Захочеш - і будеш": виставка фотографій та документів Олега Ольжича

Звідки береш сили, щоб творити щось нове і жодного разу не повторитися? Як шукаєш у своїй темі аспекти, які до того не розглядали?

Я вивчив сотні митців різних калібрів. Окрім цього, переглядаю багато відеолекцій для того,щоб розуміти різні сенси, стилі, концептуальні рішення щодо експозиції тощо. Натхнення –  це бажання щось зробити і питання в тому, наскільки тобі це потрібно. Скільки інформації художник вбирає в себе, стільки згодом зможе віддати аудиторії. Митець має постійно розвиватися. Якщо зациклюватися на одному стилі, то в його межах і залишишся. А якщо дивитимешся на різні стилі, епохи і шукати між ними щось спільне чи відмінне, то неодмінно даси цьому світові щось нове.

Розкажи про концепцію полотен.

У моєму мистецтві дуже багато кругів. Вони мають натяк на сакральне мистецтво, ікони, німби. На виставці представлена ікона “Спас у славі”, перероблена з класичного сюжету на сучасний манір. У книзі, яку тримає Ісус Христос, замість звичних написів намальовані геометричні орнаменти. До речі, орнаменти в моїй творчості відсилають нас до традицій. Робота “Трикутник Паскаля” – спроба показати, що божество може бути не лише міфічним, а й технічним.  Щоб висвітлити тему максимально, ми повісили картину навпроти дзеркала. Коли ми дивимося в дзеркало, виходить так, ніби самі стаємо божеством. Узагалі  експозиція виставки зроблена так, що картини нібито перегукуються між собою кольорами, стилістикою.

Співавтор виставки Іван Жогло поділився історією про те, як захопився деревообробкою і тепер дарує друге життя дерев’яним відходам.

Коли ви почали працювати з деревом?

Захопився переробкою відходів ще в дитинстві. Тато зібрав “непотріб” і зробив з них курник. Тоді я замислився, як люди нехтують тим, що мають. Це був перший поштовх до цього ремесла. Уже після закінчення музичної академії в мене замовили щось маленьке. І я зрозумів, що цією справою можна займатися далі. Потім був день, який змінив моє життя. На один з проектів під назвою “TEDx Lviv”  я робив букви з дерев’яних відходів. Після цього все й закрутилося. Я  тоді зрозумів, що першочергово мушу займатися дерев’яними відходами. Винайняв приміщення на четвертому поверсі старого австрійського будинку під майстерню. На той час був у гурті  “Joryj Kloc”. Вихід з колективу тривав довго, але друзі поставилися до мене з розумінням. Я знаю, що займаюся тим, чим треба. Працюю без вихідних. Робота, від якої отримуєш задоволення, перемагає час.

Ви створюєте винятково мистецькі роботи?

З відходів, окрім мистецьких штук, роблю і прагматичні речі, такі як столи, стільці. Але всі вони мають чіткі геометричні форми та наповнені відчуттям старого: на них залишаються  сліди від цвяхів, виїмки від ударів, пошкоджень.

Читати також:  Український чи закордонний виш: як обрати

Чи показували ви свої роботи десь до цієї виставки?

Вважаю, що будь-який вид мистецтва має свій шлях. Тому на початках свої мистецькі спроби мені було соромно виставляти. Але, якщо чогось сильно бажати, то це обов’язково станеться. У мене, наприклад, здійснилися всі мрії.

Як почалася ваша співпраця з Андрієм Саганом?

З Андрієм познайомилися через музиканта Павла Гоца, який і створював музичний проект “NAZVA”. Усе почалося зі співпадіння поглядів на життя та здорової «тусовки». На перший погляд здається, що Андрій дуже спокійний і врівноважений, але є в його творчості щось шалене й емоційне. І мені це подобається. Андрій приходив до мене в майстерню малювати.  А в один вечір він подзвонив і запропонував створити щось класне. Ми зробили виставку на одному диханні.

Як ви підбирали матеріали для створення картин?

Для створення картин використовував різні матеріали. Це і упаковки від скла, і знайдена на заводі дошка, яку не зміг викинути, і елементи ясена, який дуже гарно виглядає зсередини. Навіть шматки сцени з лялькового театру та радянського крісла. Узагалі, зневажаю радянщину, але, чесно кажучи, у ньому було багато людей, які створили неймовірні речі. Їх не знають, але вони хотіли зробити щось надійне. Дуже шкода, коли викидають такі речі. Дерево ж здатне перероджуватися нескінченно.

Зазначимо, проект “NAZVA”, музика якого звучала під час виставки, створений під впливом живопису. Як зазначають музиканти Павло Гоц і Любомир Сопільник, їхні твори – це енергетичні викиди емоцій, які проходять через усе, що може видати звук. Футуристичне етно без жодної народної пісні звучить у виконанні флейти, окарини та електроконтрабасу.

Прийти на виставку і побачити, як взаємодіють між собою різні види мистецтв на власні очі, можна до 11 липня.

Читайте також:

Виставка “Взаємна дія”: а як ви розумієте сучасне мистецтво?

Фото Андрій Саган, Львівський органний зал

Спілкувалася Ольга Мацьків

© SYLA NEWS

 

316 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up