Словник доби. Інавгурація

Інавгурація від inauguratio (лат.) – посвячення. Урочиста церемонія вступу на посаду новообраного глави держави, коронації монарха, а також з нагоди посвячення духовних і світських осіб у якийсь сан чи на посаду. Слово inauguratio походить від – augureавгур – віщун. За древньоримських часів, це були пожиттєво обрані члени колегії жерців, які визначали майбутнє (долю) правителів, високих чиновників, суддів власне у ході ритуальних церемоній їхнього посвячення на посади. Трактуючи волю богів, авгури віщували на основі “розбору польотів” птахів. (Саме звідси часто вживаний досі вислів.) Нестандартно, але ж знаємо скільки у нашому житті непередбачуваностей. Й донині такі події коментують сонми політологів, мольфарів, екстрасенсів і нумерологів тощо (цього нашого разу чомусь особливо активно). Цей наш раз волею різних сил припав на 20 травня.

З приводу дат інавгурації новообраного очільника держави були розмаїті спекуляції. Двадцяте число, скажімо, мало би потішити президента В.Ющенка, позаяк саме цього дня відзначається Всесвітній день бджоли (World Bee Day). Правда, він не видавався потішеним під час інавгураційної церемонії. На цю дату припадає також свято банківських працівників. Жартів і коментарів з цього приводу наче не чулося.

Ця дата запам’яталася ще любителям простого робочого одягу – блакитних джинсів, з мідними гудзиками і заклепками, прошитих жовтогарячими нитками та позначених характерним  червонуватим лейблом Levi’s®.

Саме цього дня 1873 року американський підприємець Лівай Штраус продав першу партію своїх “левісів”. Через сто років потому цей предмет одягу став культовим атрибутом покоління радянської молоді епохи джинсової революції. Джинси були символом бунтарства, нон-конформізму. Їх носили кумири молоді – рок-музиканти, хіппі. Натомість у Ралянському Союзі джинси вважалися водночас символом заможності і успіху. Мати “левіси” було круто. Потерті джинси і рок-н-ролл виявилися переконливішими аргументами на користь вільного західного світу, ніж затерта “антибуржуазна” радянська пропаганда. І система не встояла.

Від молодого несистемного президента дехто навіть очікував нон-конформістського приїзду на церемонію у Верховну Раду на ровері і саме у джинсах. (До слова, на ровері у парламент приїхав київський мер В.Кличко). Натомість Володимир Зелєнський виглядав протокольно бездоганно. Що не заважало йому почуватися розкуто. Так дорогою до ВР він відволікався на короткі поручкання з народом і навіть зумів у стрибку поцілувати свого друга-квартальця в лисину.

Церемонія інавгурації пройшла традиційно, за відпрацьованим протоколом. Втім, “було весело”, резюмував спікер ВР А.Парубій. Лунали гімни України у виконанні хору, присягання на конституції та євангелії, були приховувана булава, печать і посвідчення, яке, за словами голови ЦВК, котра вручила його президентові, символізує сподівання і мрії громадян… Були звернення до всіх українців (повернення українців як національна ідея) і пропозиції урядовцям написати заяви, йшлося про розпуск Верховної Ради.  Акцентовано на пріоритеті припинення вогню (війни) на Донбасі.

Визнаючи вади і хиби урядовців, колишнього президента, законодавців, силовиків, тверезо розумію, що корабель має от-от відплисти. Без керманичів. Я не про персоналії, а про легітимні гілки влади. Уявляю при цьому, як чиїсь пильні очі тільки і чекають моменту, щоб підняти ці підупалі гілки. І тоді співатиметься не про червону калину. Новий президент і його команда (про яку хіба що авгури знають) кинули виклик загрозам, які на всіх нас чигають. При всій довірі до них з боку населення, погодьтеся, ризики втрат цілком реальні.

Новий гарант навів позитивний приклад успіху футбольної команди Ісландії. І у нас київське “Динамо” мало славні сторінки історії. Досвід успішної Швейцарії показовий. Втім, непорівняльний. Переконаний, у Швейцарії з її мудрими гномами нам би справді було весело. Проте, реальний геополітичний контекст, який не можна не враховувати, оптимізму не додає.

Розважмо разом: завершити війну на Сході може передусім країна-агресор. Мілітарно ми поки не готові до силових сценаріїв. Наші ж партнери, очевидно, не матимуть снаги до таких сценаріїв. Дипломатичні ж можливості під час війни обмежені й малоефективні. Потрібно мати потужні дипломатичні важілі впливів, добірні кадри та ефективний інформаційний супровід. А Кремлю завершення конфлікту не вигідно без ще більших пожертв з нашого боку. ЄС зовсім не виглядає міцним горішком. Основні наші партнери з Мінського і Нормандського форматів мають достатньо внутрішніх проблем, аби відволікатися на нас і воліли би йти на поступки агресору. Повернення Росії до ПАРЄ – доконаний факт. Меркель завершує каденцію. Північному потоку-2, очевидно, бути. Соціологія свідчить, що травневі вибори до Європарламенту змінять єврореалії не на нашу користь.

У Сполучених Штатах Україна вже потрапила у вир передвиборчих внутріполітичних інтриг між республіканцями і демократами, як Одісей між Сциллою і Харибдою. На Близькому Сході прогнозується військовий конфлікт між США та Іраном, який може призвести до непередбачуваних наслідків. Зокрема, до можливого послаблення США. До зростання цін на нафту. Зростання протиріч між США та ЄС, який не налаштований на ескалацію напруги у цьому регіоні, не кажучи вже про новий “гарячий” конфлікт. З огляду на  потребу в легітимізації своєї ймовірної участі в конфлікті, США потребуватиме нейтральної  позиції  РФ. Дві останні заяви К.Волкера (щодо необхідності автономізації Донбасу і неочікувана похвала діяльності Медведчука), озвучені після перемовин між Трампом і Путіним та між Помпео і Лавровим у Сочі, засвідчили певну переоцінку підходів США щодо ситуації на Сході України. Чіткіші крапки над “і” може розставити планована зустріч Трампа з Путіним в Осаці (Японія) у червні ц.р. І виглядає, що Венесуела та передусім Іран можуть переважити українське питання для США у великій грі інтересів. Для Росії ж Україна становить “фундаментальний інтерес”, ще раз заявив днями Путін. Тож боротьба між гілками влади, або ж можливе обнулення владних структур в Україні – вода на ворожий млин. Технологія, щоб привести потужнішу фракцію у парламент? Безпечність, за яку може доведеться платити непомірну ціну?

Як висловився новий гарант, апелюючи до совісті кожного українця: “кожен з вас президент”. Я особисто звик не покладатися у житті ні на кого. У скрутному становищі, як повчав казковий барон Мюнгаузен, кожен мужик, котрий себе поважає, повинен самотужки витягати себе з болота за волосся. Що, зрештою, робить більшість українців, які не доробилися до офшорних компаній, рахунків у банках, нерухомості за межами тошо. Гадаю, більшість народу все ж готова підставити плече новообраному главі держави, але, мабуть, під реальні програми і дії.

Втім, грядуть політичні вибори до ВР. Знаємо, кожен вибір має свої траєкторії.

Маємо шанси на зміни. Інаугураційна церемонія, яка відбулася 20 травня, так чи інакше знаменує майбутнє і матиме історичні наслідки.

Відбулася інавгурація нової доби. Доби подальших змагань, конфронтацій, турбулентності. І сподівань. Хто з ким, хто проти кого? Курява. Запахи пороху й сірки. Чутно шерхіт крил янголиних і шурхіт щурячих ніжок. Цокіт копит… Орда? Чи вершники інших часів?

Шануймося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news
___________________________________________________________________________________________                                                                                                                                          Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція)

 

236 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up