Словник доби. Життя

Життя. Це від “жити”. Глибинне (нутряне – “живіт” з цього ж куща), часто уживане слово. Передусім у часи війни. “Vita” – латинською. Віта-мінно жити. Жити по адреналі-новому. Життя складає похмурі каламбури.

Життя коротке. Vita brevis.  Натомість – ars longa – мистецтво вічне. Та чи кожному дано? Мистецтво жити – savoir vivre (франц.) – уміти жити – дослівно. Тобто крутитися. У наших умовах більшість намагається радше виживати (животіти). Зате зрозуміло як можна – по-новому… Хоч, мабуть, не до кінця. Кінця-краю не видно: скільки ще буде краще? Втім, поталанило. Жити.

Життя. Навіть не слово, ну як от “стіл”, “дерево”, чи “нога”. Таке воно всеоб’ємне. Те, що рухається, реагує, обмінюється теплом, самовідтворюється… По мудрому – форма існування матерії. Його вивчають біологія, біофізика, біохімія, філософія і ще з добрий десяток наук. З мікро- і телескопами вивчаємо довколишній світ. Хтось, може, вивчає нас. Намагаємося щось зрозуміти. А може, ми і все довкола лише – ословлені думки Творця, а життя – це процес нашого зациклення, закомплексовування, включення в системи тощо.  З свободами, волею до змін, нехіттю думати…

Однак хтось усе розуміє простіше. Життя – коротке. І воно – боротьба. У результаті – усе перемагає бабло. Сенс життя – накосити найбільше зелені. Мистецтво жити-не тужити – це про небагатьох. Крутяться бідолаги. Мученики-крученики. Заручники мішків і трилітрових слоїків з убитими американськими президентами. Мліють з достатків. Тільки що з усім цим щастям робити, куди скирдувати, на яку гору перти? Усім відома нелегка доля Сизіфова. Мідасова. Танталова. Все ж, сягаємо міфів! Народжені, щоб Кафку втілити у дійсність. Раби на галерах. Як казав відомий сучасний правитель про себе.

Жили Гомери, Платони, митці, безсмертя яких – у їхніх творах. Ars longa. Герої Небесної Сотні, воїни – лицарі духу, залишили життя на полі борні. За наші життя. Вони достеменно знали: життя – прекрасне. Але на волі. Беззастережно вони сягнули безсмертя. Ми пам’ятаємо. Їх. Поіменно.

 Vita è bella. Життя – прекрасне. У Монако. Десь у Панамі. Може. Парфуми є такі La vie est belle – від “Ланком”. Та й ті вивітрюються, як і життя. Фільм. З Роберто Беніні. Гран Прі у Каннах. Про війну, Голокост, табір смерті.

Cмерть. Врешті ж дійдемо до стану не сумісного з життям. От де супокій! Не треба крутитися. Єдина печалька: у царстві Аїда інша валюта. І як прослизнути з призбираним за життя мотлохом у вушко голки? Гомер би сміявся. А у Божому Царстві й поготів.

P.S. “Жити стало краще, веселіше!” Був прикол такий у Сталіна.

Це й про нас? Було б весело. Але життя – коротке. І попри все – прекрасне.

Шануймося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news
___________________________________________________________________________________________                                                                                                                                          Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція)

 

268 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up