Кремлівська наживка для Зеленського

Остання декада квітня відзначилася помітною активізацією російського керівництва на українському напрямі. До коментування результатів виборів долучився особисто Путін, розставивши крапки над і у питанні про найближчі наміри Росії.

24 квітня Путін підписав указ про спрощення процедури надання російського громадянства мешканцями ОРДЛО, пояснюючи своє рішення «гуманітарними міркуваннями». Цікаво, що практично одразу після цього російський президент наголосив, що рішення «не було спонтанним». Використовуючи перехідний період в Україні між двома президентами, Кремль намагається не просто перехопити ініціативу, а нав’язати власний порядок денний. І тут варто звернути увагу на кілька важливих особливостей.

По-перше, Росія не лише використовує обкатаний свого часу на Південному Кавказі сценарій, але і збільшує обсяги «паспортизації», демонструючи власну силу. Мовляв, для нас не має значення, скільки книжечок з двоглавим орлом на обкладинці ми зуміємо роздати. У цьому контексті слова Путіна про готовність поширити спрощений порядок надання російського громадянства на всіх громадян України виглядають свідомим підвищенням ставок не лише у російсько-українському протистоянні, але і у прагненні закріпити у суспільній свідомості власну позицію як потужної держави. «Захист співвітчизників» – одна з підвалин російської зовнішньополітичної позиції, і РФ показово демонструє готовність використати цей принцип на Донбасі.

По-друге, логіка реагування Володимира Зеленського та його команди не витримує критики. Зрозуміло, що для прихильників постмодерну кількісні показники населення країни не грають значної ролі, проте цього разу мова не про це. Кремль вправно втягує обраного українського президента у дискусію, яка цілком може завершитися пропозицією про особисті переговори, скажімо, у Мінську, але тет-а-тет. Якими вони будуть для України та її громадян, якщо шостий президент не має жодного досвіду у сфері дипломатії та державного управління? Питання краще залишити риторичним. Зеленський ризикує швидко опинитися у ситуації, коли завчасно написаного тексту в руках не буде, а експромти на міжнародному рівні проходять лише у тому випадку, коли вони підготовлені та прораховані.

Нескладно здогадатися, що у команді Зеленського присутній хтось з російських політичних емігрантів, який вписав до його відповіді Путіну пафосні слова про готовність бути прикладом для інших пострадянських держав та надавати українське громадянство всім, хто «готовий боротися за нашу та вашу свободу». Ця позиція слабко корелюється з поглядами на проблему Володимира Зеленського хоча б через те, що більшість поглядів нового президента на суспільно-політичні проблеми залишаються невідомими нашим громадянам навіть після його перемоги на виборах.

Путін відповів на бравурний текст Зеленського у facebook у звично асиметричній манері, заговоривши про спільне громадянство Росії та України. Господар Кремля повторив звичну мантру про «братні народи», яку традиційно використовує під час обговорення російсько-українських відносин. Питання навмисне поставлено руба, щоб Зеленський мав мінімум можливостей уникнути відповіді. Проте є і позитивний момент: інститут спільного громадянства, озвучений Путіним, має знайти відлуння у історичній пам’яті українців у багатьох негативних контекстах та пробудити їх віру до опору.

Замість прагнення переграти Путіна на юридичному полі та інших, де у нього достатньо можливостей для маневрування, Україні треба докласти максимум зусиль для збереження безвізового режиму з ЄС, завдяки якому цінність українського паспорту суттєво виросла. Нашій державі (і її новому президенту) вкрай потрібні чіткі червоні лінії, перетинати які не можна за будь-яких умов.

Наостанок наголошу: паспорти та громадянство виглядають далеко не остаточною метою Кремля. Путін після саміту проекту «Один пояс – один шлях» наголосив, що Україна купує газ вдвічі дорожче, ніж могла б, а припинення транзиту російського газу українською територією призведе припинення газопостачання українських населених пунктів. По-перше, російський президент щонайменше маніпулює, по-друге, перестав приховувати зацікавленість у поверненні нашої країни до сфери монопольного впливу Кремля. Паспорти – це наживка для Зеленського, на яку його хочуть зачепити. Виключно для людей з короткою пам’яттю нагадаю про Харківські домовленості 2010 року та їх руйнівний вплив для України. Росія, схоже, не проти повторити трюк з новообраним українським президентом, добре усвідомлюючи, що може отримати власний профіт за умов досягнення практично будь-яких домовленостей між Путіним та Зеленським.

Євген Магда, директор інституту світової політики

 

Читайте більше блогів автора:

Кандидатське середовище. Вибір без ілюзій

Не)потрібні дебати

Несподівані підсумки

Проміжний фініш

З сумом констатую

Альянси та прихильники

Стартові умови (ч.1)

Стартові умови (ч.2)

Непроста Україна

Невідомі повноваження

Фактор особистості

Уроки з протоки

Вітчим незалежності

Чорно-білий президент

Надія та розчарування

Достроковий Янукович

60 днів на роздуми

Паузи та інтереси

Фактор безпеки і оборони

Кампанія з подвійним викликом

Вибори – не війна!

Гроші вирішують все?

Випробовування Майданом

 

 

197 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up