Панельна дискусія на тему “Завершення реєстрації кандидатів на пост Президента України” відбулась в межах інформаційного марафону “Вибори “П”.
У дискусії взяли участь:
виконувачка обов’язків голови Львівської міської партійної організації ВО “Батьківщина” Наталія Тимчій;
голова фракції “Народний контроль” у Львівській обласній раді Андрій Ковч;
голова Львівської міської організації ВО “Свобода”Любомир Мельничук;
заступник голови Львівської обласної організації “Українського об’єднання патріотів УКРОП” Юрій Ткаченко.
(Панельна дискусія)
Про кандидатів, які здивували…
Любомир Мельничук:
Мене не дивують жодні моменти, що відбуваються у політикумі, не дивують жодні прізвища у списку, не дивують однофамільці рейтингових кандидатів, не дивує “чорнуха” і Зеленський, не дивує ряд абсурдних обіцянок. Не дивує вся ця ситуація. Ми повинні зрозуміти одну просту істину: насправді кандидати, передвиборчі штаби готові на будь-що, аби отримати хороший результат. Мова не йде про світоглядні відмінності чи програмні. Мова здебільшого про екстраординарні кроки, скандали, що мали б відокремити кандидатів на фоні конкурентів. Тому дивні, популістські заяви, що не можуть бути виконаними за визначенням, вони є, але така правда життя. Є оце чудо, що називається “передвиборчою агітацією”, що є змаганням, в якому поставили на тих чи інших кандидатів, от їхні “вихованці” вправляються в ораторському мистецтві, в скандалах, фейках.
Андрій Ковч:
Зараз є велика кількість кандидатів, стільки їх було хіба що, якщо не помиляюсь, у 2004 році. Зрозуміло, що суспільство розвивається, політтехнології розвиваються разом зі суспільством. І найбільше, що дивує, це обіцянки кандидатів впливати на речі, на які вони взагалі не впливають.
Юрій Ткаченко:
Несподіваних прізвищ (у переліку кандидатів – ред.) не було: все було очікувано, передбачувано. І навіть та велика кількість кандидатів це не є несподіванкою. До того ж більшість кандидатів є технічними, зареєстровані для процесу. Щось нового і цікавого для суспільства, аби активізувати виборця і змусити його прийти на дільницю, – може хіба вийшло у Зеленського. Він піднімає віковий рівень людей, які пасивно ставляться до виборів. Все решта залишається без змін – від виборів до виборів.
Наталія Тимчій:
Така кількість кандидатів є аномальною. Треба говорити про недосконалість виборчого законодавства, і Верховна рада мала би внести правки у виборчий закон стосовно президентських перегонів. Тому що технічні кандидати 2,5 мільйони гривень у пакеті принесли – і ти вже став технічним кандидатом. Де партійна мережа? Де підтримка, де досвід, де якісь переконання? У більшості кандидатів цього нема, – дуже прикро. Зараз перед Україною дуже важливий вибір. Неприємно, що є такі кандидати, як Юрій Тимошенко, Юлія Литвиненко, які співзвучні з нашим кандидатом Юлією Володимирівною. Ми розуміємо, що це технічні кандидати, яких є багато. Звичайно, вони є зручними для діючої влади, аби забирати голоси у реальних кандидатів: які мають програму дій, програму, команду, ведуть реальні перемовини про краще. Тому великих несподіванок я не відкрила.
Якщо говорити про технічних кандидатів…Хто у кого відтягує голоси? Як пересічному громадянину зрозуміти хто є технічним кандидатом, а хто – реальним?
Наталія Тимчій:
Ми розуміємо, що співзвучні прізвища-імена кандидатів, відтягуватимуть голоси у людей, які мають схожі прізвища. Людям потрібно орієнтуватись на особистостей, у яких є політичний досвід. На тих особистостей, які мають потужну команду. Ну я не хочу вихвалятися, але така як у ВО “Батьківщина”. У нас є розгалужена структура по всій Україні, молодіжне крило, старші люди, величезна кількість осередків. Якщо говорити про програми, які пропонуються, практично в одиниць розроблені нормальні передвиборчі програми, де розроблені реальні, крокові зміни.
Юрій Ткаченко:
Аби відрізнити технічних кандидатів від реальних, слід звернути увагу на багаж здобутків, які накопичились у кандидата за той час, що проведений у великій політиці. Єдиний технічний кандидат, якого я можу підтвердити, це Ігор Шевченко, – він подався у велику політику лиш для того, щоб знайти дружину чи дівчину, – я не знаю. Люди повинні оцінювати за тим, яка команда є за кандидатом, чого вони досягли за довгий/короткий період часу, що займаються політикою. Технічних кандидатів стало забагато. Президентські вибори-2019 перетворились у маніпулятивну гру певної, можна сказати, провладної, сили. Тому що вони працюють надто прямими методами боротьби. Таке не може відбуватись у демократичній країні.
Андрій Ковч:
Як відрізнити технічного кандидата, дам кілька рецептів-порад:
- Він обов’язково мусить бути непрохідним.
- Кандидат не має власної команди.
- Ми чуємо багато популістичної риторики, але не чуємо конкретики. Якби він заявив про п’ятірку осіб, яких призначатиме на посади у випадку своєї перемоги, тоді б можна було б стверджувати, що це реальний кандидат. Відсутність команди свідчить про технічність кандидата.
У “Народному контролі” таких 5 людей вже є, але Дмитро Добродомов їх не оголосив, тому і я не маю такого права. До того ж Дмитро Добродомов є автором так званого законопроекту “Пятірка кандидата”, зареєстрованого ще весною 2018 року. І тут він послідовний. І я гадаю, що невдовзі ви почуєте ці 5 прізвищ людей, які готові очолити 5 відомств/структур, на які має вплив Президент України.
А у інших політсил є така “п’ятірка”?
Наталія Тимчій:
У Юлії Володимирівни є більше, ніж 5 людей, які готові бути призначеними на посади.
Юрій Ткаченко:
Олександр Шевченко, я гадаю, має не 5, і не 10, і не 50 людей, які розуміють і знають, що потрібно зробити для нашої країни. Конкретно 5 особистостей я не можу озвучити, це може озвучувати лише Олександр Леонідович, це його бачення, але у нього такі люди є.
Більше про особливості президентської виборчої кампанії – у дискусії.
