Словник доби. Вибір

2019 – рік виборчих перегонів і можна прогнозувати, що словом року в Україні стане «вибір».


На відміну від тварини людина здатна робити свідомий вибір. І вибирає мерзнути на Майдані, голодувати, наражатись на реальну смерть заради суспільного блага, майбутнього дітей, заради цінностей тощо. Попри паралельно існуючі жлобство, спесивість, лукавство. Безумовно, є речі, які не вибираємо: батьків, довкільний Божий світ, Батьківщину.

Однак виглядає, що усе решта в житті таки залежить від вибору. Вибір кар’єрний, шлюбний, гастрономічний, політичний… Вибір цивілізаційний, який стояв, скажімо, перед Володимиром Великим, Данилом Галицьким, Петром Порошенком чи Олександром Невським, Віктором Януковичем. Траєкторії відомі. Україна, як держава і ми, українці, як нація постійно випробовуємося на розрив у контексті цивілізаційних і геополітичних викликів. І відповідно виборів. Зауважмо, вибір не робити вибору – теж є вибором.

Вже у казках дитинства йдеться про потребу обирати: ліворуч підеш – коня загубиш, праворуч… В свідомому віці все зводиться радше до вибору між добром і злом. І чимало людей, які стоять перед вибором, орієнтовані на добро. Очевидно, за задумом Божим, воно є глибинною сутністю людини. І начебто просто – вибрати добро, світло, а не тьму. Втім, людина здатна вчиняти зло. Іншому. Свідомо. Що обумовлює вибір людини? Сенс, інтерес, необхідність, доцільність, мораль, свобода, воля, відповідальність…Вибір також – від здобутого
досвіду, комплексів, політтехнологій й індивідуальної податливості на зомбування, гречки, реакції на несправедливість… І правда одних може виявитися лжою і кривдою для інших. Відтак, вибір може привести до прикрих наслідків. Рух, граблі, рух… Алхімія перетворення гуль в золото досвіду? Бажано, аби наслідком була мудрість. А звідки їй взятися, коли граблі мізки радше вибивають.

Буває гірше. Коли раптом куля прилітає – надворі війна. Тоді стає зрозумілим звідки кривда. Якщо виживеш. І це конкретніше, аніж граблі, форматує вибір. Шкода лише життя людського. За зловісною статистикою, час розвинутішого людського суспільства налічує приблизно шість-сім тисячоліть. За цей період відбулось десь 15 тисяч війн. Мир і спокій загалом панував лише кілька сотень років. Виглядає, що людство впевнено рухається до апокаліпсису. Які б там вибори не стояли перед ним. Ми – каїнове плем’я?

Створив Бог Едем і дав людині, свободу. Свободу вибору. Для чогось же створив. Для чогось дав. Значить, людина – не муха на ниточці. Наші прапредки вчинили переступ. По-суті, начебто, просто ослух. І стали смертними. Пізнали світ у всій його діалектичній красі. Їхній первісток Каїн вчинив перший злочин. Тупо вбив брата. Перша у світі жаба взяла його за горло – бачте, Бог не прийняв його пожертви, а братову пожертву не відхилив. Відомий мотивчик. Що ж якби перволюди тоді вкусили плід з дерева життя і стали би безсмертними? А так хоч грішать, але ж смертні. Така от онтологія траєкторій.

Звісно, у житті добро і зло часто-густо бувають тісно переплетені. Настільки, що… судячи з наведеної вище статистики… непозитивний результат загалом передбачуваний.

У роздумах щодо того чи іншого вибору людина часто тупцює на місці, уподібнюючись до осла Бурідана (філософ Джованні Бурідано сформулював парадокс про осла між двома рівновіддаленими копицями сіна, котрий через нерішучість ризикує померти з голоду). В українських реаліях людина теж ризикує підупасти, тупцюючи між копицями популістських зваб. Однак у політико-медійному полі, яке форматують можновладці й олігархи, копиці наскирдовані обіцянками. Ними народ перенаситився. Якщо не замінити нинішні інгредієнти скирдованого на щось поживне, знаряддя, якими скирдують, візьмуть в руки люди. Багато людей. І це буде не так прикольно,як у рекламі головного радикала парламенту. А значно радикальніше. Сподіваюся до такого сценарію не дійде. Ті, котрі уповноважені, наповнять скирди, а не власні кишені, відповідним добром. В інтересах громадян. Люди ж оцінять. І зроблять правильний вибір. Відповідально.

P.S. Видатний єврейський мислитель Мартин Бубер (до слова, львів’янин) вважав, що «одинична людська істота» отримала буття «не для того, щоби існувати, а щоби виконувати певний намір у бутті». (Були ж колись мудрі люди!) Він розглядав людину як божественний «проект». Це перегукується з поняттям «місії» людини у німецького вченого Вільгельма фон Гумбольдта. Бубер наголошував, що добро (а це, очевидно, результат правильних життєвих виборів і адекватного усвідомлення власної «місії») можна чинити тільки від усієї душі. Тоді й матимемо позитивний наслідок у історичному поступі?

Історія ж у Гумбольдта – результат діяльності «духовної сили». До якої упричетнюється кожен індивідуум, котрий пізнав свою місію. Гадаю, що і виборці і ті, які претендують бути обраними, мають усвідомити рівновелику відповідальність перед собою, громадою, державою. За траєкторії виборів. Бо усі ми – в єдиному човні. Нині одна з траєкторій його руху – як у «Титаніка». І все залежить від усвідомлення цього. Спільного усвідомлення. І від вибору. Кожного. Вибори тоді будуть справді доленосними. У позитивному сенсі.

Володимир Карачинцев, для Syla.news

___________________________________________________________________________________________

Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція)

374 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up