Словник доби. Віра

Віра. Людина якось органічно заточена на віру. У щось вірити. Наче мусить. Найбільш популярне розуміння: віра у Бога. Але і у людей. Віра як синонім надії на чиюсь допомогу. Терпеливої надії.

Віра не ідея, вона не є продуктом розмислів, а є життям. Так висловлювався Папа Бенедикт ХVI.

Віра здебільша реалізується в рамках певної конфесії. Хоч кожна з них претендує на виключне володіння істиною.

Набираю слово “віра” у гуглі. Мені видає: віра брежнєва (отакої!); віра, надія, любов – привітання. Без коментарів! Вікіпедія подає – сприйняття людиною чого-небудь (тверджень, свідчень, фактів тощо) як істинних, правдивих, іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб’єктивного переконання, що не потребує більше ніяких доказів. Ну десь тепліше.

“Вірую, бо абсурдно” – сказано ранньохристиянським теологом Тертуліаном. Але “вірую, щоб розуміти”  – стверджував св.Августин.

Питання віри – це  питання про сенс власного життя.  Не йдеться про дотримання ритуалів, а про внутрішню переконаність у володінні істиною.

Все ж, звідки це у людини? Зі слабкості, нерозуміння природи речей, світу, чи є все-таки щось, що непідвладне розуму, що притягує, прилучає  людину до трансцендентних істин, до світу невидимого.

Швейцарський богослов, кардинал Ханс Урс фон Бальтазар писав: “Шлях на Голгофу пролягає у межах збагненного, однак далі на ньому є така прірва, яку неможливо перейти. Тут потрібен “стрибок”, виконаний у вірі. Але такий, який з “іншого” боку підтримають і він відбудеться”. Якраз на такий стрибок у момент розп’яття Ісуса апостоли були неспроможні, а Ісус продовжував молитися за них: “…Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині” (Ів.17,11;19). Апостоли виявились неспроможними. Що ж пересічним вірянам робити?

Блажен, хто вірує. За ним сила. У Святому Письмі Ісус говорить: “якби ви мали віру як гірчичне зерно, то сказали б цій горі пересунутися і вона б пересунулась” (Мф. 17, 21). Герої Небесної Сотні тілами своїми спиняли кулі і зло відступило. І кіборги 242 дні утримували Донецький аеропорт. Як змогли би без віри?

Переконаний, що львівські ставропігійські братчики, які творили неперевершені у зодчій майстерності церкви, унікальні книги, першу в Україні вищу школу,  добре знали ці прописні істини і вірили, що нам, нинішнім українцям,  їхній доробок буде помічним. Вони свідомо закладали наріжні камені нашої ідентичності. На віки. З світлою вірою в нас.

Віра. На непогожий день. Щоб розвиднілось. І не блукала душа манівцями.

Світло. Світло істинне. Світильник. Отчий. Ось що є віра.

Ще ж є невіра. Це – віра без любові. Не приносить плоду.

Тож з вірою і любов’ю до дня грядущого приступіте.

PS. І про ціль віри – слова апостола Петра: “… щоб ваша випробувана віра… була на похвалу… під час об’явлення Ісуса Христа… в якого віруєте, осягаючи ціль вашої віри – спасіння…” (І Пт. 1, 6-9). Ціль. Спасіння.

357 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up