Словник доби. Святість

Уже не вперше вступаємо у Рік Новий в умовах війни. Війни хижо-підступної й абсурдної…У центрі Європи, у 21 столітті. Але, на печаль, невідворотної. Насправді Вітчизняної. Загроза повномасштабного вторгнення РФ не зникла.

На щастя, входимо у Новий Рік крізь благодатне світло Різдвяних Свят. Свят незглибимої чистоти, які дають сили і надію вірити: все буде добре! Після хмар – світло сонця!

Тож долаємо поріг тривог у стані наснаги і просвітлення. З Томосом.  Бо досі якось так виглядало, що значна частина православних вірян українців та їхніх пастирів не могла приймати участь у житті Божому через так звану неканонічність. Начебто, були вони позбавлені благодаті.

У істинній релігії є вчення про цінності та етику, але насамперед – правда. І справедливість. Відчуття правди – найважливіше в релігії. Сокровенність правди і откровення істин. Так пізнаємо Бога. А відтак  – відчуття вічності у радості єднання з Ним.

Нині ж усі несправедливі спекуляції щодо неканонічності були відкинуті Константинопольським патріархатом й наші віряни перебувають у повноті єднання з усім православним світом під омофором Його Святості Вселенського патріарха Варфоломія.

До слова, Його Святість  – це така протокольна форма звертання до Папи Римського і Патріарха. Святість також означає відсутність гріхів. Католицька церква має догмат непомильності понтифіка (не те саме, що безгрішність) у тлумаченні віровчення церкви. Може для когось – це архаїка. Втім, Іван Павло ІІ і Бенедикт ХVІ, з якими я мав честь спілкуватися, мали виняткову харизму. Поза догмами.

Пригадуємо зустріч Папи Франциска і Патріарха Кіріла в Гавані два роки тому. Пафосне медійне представлення. Острів. Декларація. Вода підвалиною. Еманації святості не відчувалося. Хіба, що «сходило»  на окремих екзальтованих журналістів.

Пригадуємо м’яку непохитність Патріарха Варфоломія на зустрічі з Патріархом Кірілом на Фанарі. Усі бачили на екранах просвітлене обличчя людини, яка живе за правдою Божою.

Подумалось, що святість, це коли у світлі правоти істини так означає так, а ні означає ні. Тоді вода твердне як віра, і ходити нею природно, мов єдвабом трави.

Святість є чеснотою,  станом душі. Кажуть: «віддатися на милість Божу» і статися інструментом Його волі. Зрештою, увесь світ створений Божим промислом, отже є сакральним. Християн же таїна Рождества Боголюдини робить співпричетними до сакральної історії світу. Українці, зокрема, упричетнюються також через чин Хрещення рівноапостольного князя Володимира… Гадаю, що отримання Томосу – історична подія співмірної ваги. За цивілізаційною значимістю. Кульмінаційна.

Михайло Грушевський зазначав: «Часи Володимира Святого були кульмінаційною точкою процесу створення стародавньої Київської держави».  Утворена після Хрещення Руси Київська митрополія, яка канонічно підлягала Константинопольському патріарху, по-суті була автокефальною.  Нинішні ієрархи, державці сталися інструментом Божого промислу, спромоглися повернути історичну правду, якій понад тисячу років. Кінцево, справа істориків, агіографів визначати роль історичних постатей. Але усі причетні до отримання Томосу, без сумніву, вже увійшли в історію. Інша справа, мусять утримувати цю моральну висоту. А це щоденний копіткий духовний труд.

До слова, виявилось, що у більш канонічних і православніших за Вселенського патріарха сусідів пропала грамота, а Томосу й не було. Святий Боже, святий безсмертний, святий усміхнений… Апостол Іван: «люди ж темряву більш полюбили, як світло» (Ів. 3: 16–19).

Святості завжди протистояли гординя, святотатство. Історія світу – це історія боротьби сил добра, світла і зла, темряви. А життя – це осягнення Бога. У собі. І так буде. Аж поки Бог не згорне наш простір. Натомість одержавлення Бога, використання Його імені для корисливих, ідеологічних, тим паче насильницьких цілей – це власне і є святотатством.

Поняття «святий» стосується чогось  сопричетного Богові. Так, кажемо «святіша Церква» , бо їй довірені  Святі Таїнства. У Старому Завіті слово «святий» має відповідник  – «кадош».  На відміну від «профанного», «мирського». У Новому Завіті це слово має три відповідники: ἅγιος (агіос) – коли йдеться про святість самого Бога; ἱερός (ієрос) – позначає передусім місце культу і οςιος (осіос) –   людей, які відзначаються благочестям.

Святість –  від святий, від сяяти. Недарма ж німби над головами святих світяться. Святі випромінюють чистоту. Відрізняються від нас грішних благочесним життям. Гріхи затемняють світло.

«Сонцем, що сходить» і «надією світу», називав святий Іван Павло ІІ Ісуса Христа. «Світлом Сходу», що сяє з Єрусалима. Мабуть, йдеться про щось інше, ніж просто електромагнітні хвилі, випромінювання…

Філософ Рудольф Отто у своїй праці «Священне» (нім. – «Das Heilige») визначає святість, як щось ірраціональне, відмінне від усього, що можемо осягнути розумом. Святість, як пізнання трансцендентного, абсолютного, вічного дається людині, зокрема, через прийняття Тайн Духа Святого, у хрещенні, молитві. У Любові.

Йдеться про Світло, яке наділяє нас словами. І дає наснагу і силу вірити. Віра ж, як пам’ять про майбутнє не може існувати без надії.

Отже, з надією і вірою у перемогу Правди і Добра. Погожої погоди духа! Любімося!

Володимир Карачинцев, для Syla.news

___________________________________________________________________________________________

Про автора

Володимир Карачинцев – український поет, дипломат, культуролог. Автор книги есеїв “Італія – стан душі”, книги поезій “Хромосоми”, перекладів з італійської, французької, норвезької мов. Член-кореспондент літературної академії Маларме (Франція)

327 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up