Кандидатське СЕРЕДовище. Достроковий Янукович

Про Віктора Януковича добре згадувати наприкінці грудня, за 14 років після третього туру президентських виборів 2004 року. Ця поразка, втім, не завадила йому трохи згодом очолити державу та невідбути президентську каденцію до кінця терміну.

Янукович – доволі типовий, на перший погляд, для Донбасу персонаж. Важке дитинство, дві судимості (анульовані ще за часів існування СРСР), кар’єра міцного господарника у 90-х. Рінат Ахметов не поспішає писати мемуари про те, чому саме Віктор Федорович у 1997 році очолив Донецьку ОДА. Не повідомляють про це і з Росії, де мали на Януковича власні плани. Проте 5 років на посаді не минули дарма, і восени 2002-го «донецькі», що відчули власну силу після парламентських виборів, запросили Януковича на прем’єрство. Партію регіонів він очолив лише 2003-го, очевидно, приглядався до ситуації.

Тодішній прем’єр був очевидним антиподом одного з своїх попередників – Віктора Ющенка, з яким зійшовся у фіналі президентських перегонів восени 2004-го. Їх історію нема сенсу переповідати, багато з нас бачили її на власні очі.  А от подальші відносини Віктора Андрійовича та Віктора Федоровича варто буде проаналізувати глибше, адже вони не лише опоненти, але і своєрідні ситуативні союзники.

Перемога Януковича у 2010 році стала можливою завдяки, здебільшого, косметичним змінам у всіх сферах життя України, на які спромоглися представники помаранчевої команди, та чіткій електоральній стратегії Пола Манафорта, яку той потім використав для Дональда Трампа. Звісно, з корекцією на заокеанські реалії. Переможця, який у другому турі набрав 48,95%, привітали світові лідери, його тріумф не визнала лише ще одна його ситуативна політична партнерка Юлія Тимошенко, ув’язнення якої стало стратегічною помилкою четвертого президента.

На перший погляд, у Януковича на Банковій все складалося ідеально. Росія дала 100-доларову знижку на газ в обмін на договір про перебування Чорноморський флот у Криму до 2042 року. Конституційний Суд восени 2010 року скасував політичну реформу, повернувши Україну до президентсько-парламентської республіки. Україна та Польща провели Євро-2012. Вертикаль влади була наповнена «донецькими», а парламентські вибори 2012 року дозволили Партії регіонів сформувати потужну фракцію у Верховній Раді. Проте відмова підписати Угоду про асоціацію з ЄС, напрацьовану за його президентства, та подальші події змінили все…

Дозволю собі припущення, що на момент початку Революції Гідності Віктор Янукович вже не мав важелів оперативного впливу на ситуацію, їх перебрали вправні руки з Москви. Власне, тому і події у центрі Києва пішли за кривавим сценарієм, бо ляльководи не переймалися долею Януковича. Та і його втеча до Ростова – свідчення не заздалегідь напрацьованого плану, а ситуативних дій.

Можна констатувати, що Віктор Янукович – не єдиний у новітній історії Президент України, який достроково завершив свою каденцію, але його «політична пенсія» виглядає безрадісною. Російські «готельєри» викачали з нього гроші, періодично використовуючи у власних інтересах, та навряд чи мають на нього стратегічні плани. Сумна доля, як для політика, який часом видавався спроможним робити висновки з власних помилок.

Євген Магда, Інститут світової політики

Попередні блоги з рубрики “Кандидатське СЕРЕДовище”:

Стартові умови

Непроста Україна

Невідомі повноваження

Фактор особистості

Уроки з протоки

Вітчим незалежності

Чорно-білий президент

Надія та розчарування

 

319 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up