Антон Малеєв про ситуацію на Азові, НАБУ та вибори

Про це та інше політолог Антон Малеєв розповів під час розмови у рамках інформаційного марафону “Вибори “П”.

Вибрані цитати з інтерв’ю із київським політологом Антоном Малеєвим.

Про майбутній новий заплив через Керченську протоку
Треба розрізняти кілька речей: це наша суверенна територія, ми можемо нею плавати, всі наші цивільні та військові судна можуть там рухатись. Одним зі стратегічних завдань, поставлених перед Міністерством оборони і військовою індустрією було створення великого морського флоту для захисту наших кораблів. І відповідно до всіх міжнародних домовленостей, ми намагаємось виконати завдання, поставлене перед собою. Це наші води і наші кораблі здійснюють у ньому завдання: передислоковуються з одного місця в інше.

Друге важливе питання:показати всьому світу, що маємо намір проплисти з одної точки нашої території в іншу точку через тимчасово окуповану російськими військами територію. Якщо ви називаєте Росію агресором, ви не допустите того що вона відкрила по нас вогонь. Якщо вони відкриють по нас вогонь, – відповідно вони злочинці. Їх слід судити по строгості міжнародних норм: відкривати нові санкції, відкривати нові справи та доводити їх до кінця. Третє: це ніяким чином не може бути провокацією. Провокація це якби ми зайшли на територію РФ, і зробили б там щось аби спровокувати вогонь у відповідь.зараз ми діємо строго у рамках законного поля, пересуваємось по нашій території, з попередженням усіх міжнародних суб’єктів, з увагою всієї міжнародної спільноти без якихось агресивних намірів. Пливемо з точки А в точку Б.

Чи то буде буде рух зі спостерігачами ОБСЄ на борту, чи без них, за мобілізацією спостерігачів з усього світу, якщо увага буде прикута, будуть розвідувальні апарати над зоною дислокації українських кораблів, якщо буде розвідка з космосу, то в обох випадках нас не настане ніяких наслідків. Росія не наважиться вдруге відкрити вогонь по наших кораблях. Час моменту несподіванки, коли можна було заявити: “Дивіться Україна це розпочала!” він уже минув, його не вдасться зробити вдруге. Ще один можливий елемент є якщо спостерігач будуть на наших кораблях і вони зафіксують момент того як нашим кораблям не дають проплисти через Керченську протоку, це можна буде використовувати у міжнародних інстанція, міжнародних судах і доводити провину Російської Федерації що не виконує угоду і на неї пора накласти чергову порцію санкцій.

Є варіант що не пропустить але у мене є надія і вони не робитимуть дурниць і пропустять. Хоча з одної сторони вона повинна і світовій спільноті, і лвасному населенню показувати силу, а пропуск кораблів – це вияв слабкості. Втім вона не хотіла б потрапляти у нові історії чи проявляти слабкість.

Про військовополонених моряків
Найближчим часом їх не звільнять. Слід розуміти, що це станеться як наслідок дуже жорстких санкцій: відключення від SWIFT, від Інтернету, перекриття усіх кордонів… Тут питання принципу для самого Путіна: він все ще сильний лідер чи проявляє слабкість і всіх відпускає. Для пересічних росіян байдуже. Вони переконані, що це військові заручники і вони нічого поганого не робили. Але для Путніа і його оточення це питання честі. Тому перемовини щодо їх звільнення є тяжкими і я сумніваюсь чи вони будуть успішними. Це може затягнутись на кілька років. Лише тоді, коли у ситуацію втрутяться міжнародні партнери з дуже серйозними претензіями до РФ, тоді можливе якесь просування. Коли жоден міжнародний партнер не втрутиться, це затягнеться надовго.

Про залишення Павлом Жебрівським посади аудитора НАБУ
Є три аспекти такої посади: аудитор НАБУ це не просто людина, їй видали всю документацію, є ставка, як у звичайних аудиторів, вона звірила усі цифри, встала і пішла собі далі. Аудитор НАБУ також контролює законність діяльності всієї такого представницького органу. Для цього йому потрібен апарат, за допомогою якого він міг би аналізувати дані, що йому надходять. Сам він цього не може робити. Йому апарат, працівники, розуміння цього апарату, де воно обмежується, де ні. Було дуже багато розголосу довкола того як він створювався, але не було жодної розмови про те як він далі працюватиме.
Якщо сприймати заяву Жебрівського так, як він її сказав, то у бюджеті країни не передбачено коштів на те щоб він чи його аудиторський апарат хоч якось здійснював свої функції. Якщо ти їх не здійснюєш, напередодні президентських виборів зростає ймовірність того, що тобі це закинуть у провину: Жебрівському, президенту і обидва будуть винними у тому, що інспекція САП. Всі кричали, що через цю інспекцію Спеціальної антикорупційної прокуратури, вона буде фактично підконтрольною Президенту. Тому він вирішив саме зараз полишити ці обов’язки, аби не підставляти під удар спершу президента (так як Жебрівський є членом команди президента), по-друге не хотів підставляти аби мати змогу продовжувати свою політичну кар’єру. А у цьому кріслі нема змоги продовжувати політичну кар’єру.

Про значення антикорупційних органів у країні
Дуже складно судити щось про їхню роботу, на фони тих новин, які розігрують у країні. Як відомо, Роману Насірову до сих пір зачитують звинувачення. Вже два роки йому зачитують звинувачення у всіх його злочинах. Так можна зачитувати ще два роки, ще з десяток років, а потім нічого не доведуть. Треба чітко усвідомлювати: що суд визначив те, що уряд його неправильно звільнив, і мав звільнити у інший спосіб. Втім НАБУ не змогло довести його вину. При тому, що вони самі заявляли про те, що це найголовніший високопосадовець, якого звинуватили у топ-корупції в Україні.
Друга цікава річ це те що ті самі прокурори НАБУ в слідстві проти Продана не змогли довести одну банальну річ: вони вимагали заставу за нього у 80 мільйонів гривень, закінчилося тим, що прийшли 9 депутатів БПП і взяли його на поруки.Тому складно оцінювати роботу НАБУ.

Про Насірова-кандидата у президенти
Без ухвали суду це швидше за все станеться. Якщо детективи НАБУ не подадуть в суд про те, що він не може кандидуватись у Президенти оскільки звинувачується у корупції, то буде хоч якась причина загальмувати цей процес. Втім, йому ще треба зареєструватись як кандидат у президент. Що теж нелегка ситуація, знаючи те, як працює наша ЦВК, вони можуть і не розглянути його кандидатуру, наприклад і з цим не можна буде нічого зробити фізично, бо завершаться вибори перш ніж завершиться суд у цій справі. Слід брати до уваги, що Насіров дуже серйозно “тролить” всю систему: він показує всі її слабкі ланки.

Про президентські вибори-2019
Зараз немає кандидата, який остаточно не вирішив чи він йде у президенти. Навіть кволу позицію пана Вакарчука можна сприймати так, що він не збирається йти у президенти, він в різний спосіб заявляє, що не буде балотуватись. До сих пір він не сформував штаб, який готував би його. З риторки Юлії Володимирівни Тимошенко можна зрозуміти, що вона почала свою передвиборчу роботу влітку цього року з турне Україною присвяченого представленню нового економічного курсу.
Порошенко почав кампанію цієї осені, почав її вдало, оскільки кожен його крок націлений як доказ для суспільства: я обіцяв,– я зробив. Якщо не обіцяв, я вибачився перед парламентом, українським народом за те, що я цього не зміг досягти. Навіть Об’єднавчий собор і створення помісної церкви це створення певних обіцянок перед публікою. І наскільки ефективно ця публіка виправдає, оцінить ці дії, від того будуть залежить дії штабу. Але такі кандидати, як Анатолій Гриценко, вони тільки тепер насправді починають свою передвиборчу гонку. Публічне формування штабу і розписування ролей у ньому це є першою заявкою на серйозність цієї кампанії, яку він збирається вести. Андрій Садовий ще таких кроків не зробив, відомо тільки, що він об’єднався з частиною Демальянсу і це треба розуміти, що зроблено перший крок, але не заявлено як форм штаб, що керуватиме кампанією. але в дуже професійних кампаніях навіть на Заході дуже рідко повідомляють як працює штаб, які його кроки, бо як і будь-яка гра це шлях обману. І у даному випадку це бути максимально чесним перед виборцями і не давати зрозуміти супернику,що ти намагаєшся зробити далі. Тому виходить, що Анатолій Гриценко намагається максимально зіграти у чесну гру, однак йому буде досить важко перед опонентами, які будуть розуміти кожен його наступний крок і всі його слабкі місця.

У основної п’ятірки кандидатів уже запускається агітаційна робота у фактично сформованих штабах. У малих кандидатів лише створюється ця команда, що могла б цим займатись. Я припускаю, що основні кандидати через телебачення і рекламу там звітуватимуть хто що встиг/не встиг/планує зробити. Молоді політичні сили акцентуватимуть увагу на Інтернет, бо це найдешвший ресурс, що можна використовувати. Але це неефективний ресурс. На парламентських виборах він вигідний, адже у великих містах люди більш зацікавлені у новинах через Інтернет і комунікації через нього, ніж у селах, де Інтеренет все ще є диковинкою.

Про Ольгу Богомолець, яка заявила що балотуватиметься у президенти
Є безліч кандидатів, про які ніхто не підозрює і вони у будь-який момент можуть податись на вибори. Вже на сьогодні зрозуміло, що ряд регіональних політиків з різних куточків України спробують заявити про своє балотування аби підвищити свій регіональний вплив на ті чи інші політичні події.
Треба розуміти, що вона є членом президентської команди, і швидше всього вона буде використовуватись аби відтягнути голоси тієї чи іншої групи виборців, які голосуватимуть можливо за конкурентів Петра Порошенка. Тому її висування не є якоюсь несподіванкою.

Про участь у виборах лише одного кандидати від влади
Слід чітко усвідомлювати що ми вважаємо владою в Україні. Варто розуміти, що це певний набір людей, і у кожного з них свій інтерес. Наприклад, пана Гройсмана часто зараховують до команди Порошенка. Але якщо читати різні аналітичні статті навіть на тій же Українській правді, його позиціонують, як окремого гравця на владній арені. Аваков також представник влади, але має зовсім інші інтереси, ніж у Порошенка. Якщо Аваков буде підтримувати наприклад, Юлію Володимирівну, то це буде кандидат від влади, чи це хтось третій?
Зрештою парламент – це також уособлення влади: кожен народний депутат, який висунув себе кандидатом у Президенти, є по суті представником влади.

Про нових і старих політиків
Не було б виборів у нас, якби не було б запиту на свіжі обличчя. Цей запит постійно є, він менший, більший, домінуючий, не домінуючий. Після Майдану він був геть домінуючим. І були готовими люди голосувати за кожного нового. Якщо ти відрізняєшся від старого, за тебе готові голосуватимуть в обов’язковому порядку. Нові обличчя не є констатацією нового образу політика. Просто сказати, що ти новий для пересічного українця цього мало. Тебе не почують фізично. Тобі слід сказати чим конкретно відрізняєшся від усіх інших аби ти був помітним у першій п’ятірці людей.

Про довіру до рейтингів
Маючи невеличкий досвід роботи у соціологічній компанії “Імідж-контроль”, я можу констатувати один простий факт: виборець остаточно визначається зі своїм вибором за тиждень-два тижні до самих виборів. До цього він говорить про тих нових, яких чув і не викликає у нього відверту відразу. Тому треба чітко усвідомлювати: і Зеленський, і Вакарчук, і решта нових облич, це ті, хто не викликає відразу і не мають антирейтингу. І голоси за політиків рівня Порошенка, Тимошенко, Садового – це стійкий електорат цих людей, який чітко вирішив: я голосую за свого кандидата, бо я у нього вірю. Тому рейтинг Зеленського і Вакарчука може коливатись у різні сторони, а до моменту виборів ми чітко не зафіксуємо чи дійсно ми хотіли б аби ці люди були при владі.

Про поділ на ідеології
У нас немає класичного поділу на ідеології, як це було у Європі. Ідеологія – це певний діалог між найгострішими питаннями, що вирують на сьогоднішній день у суспільстві. Класичні ідеології мали класичний набір відповідей на ці питання. Коли ми вживаємо слово “соціалісти” треба розуміти, що у нас мінімум дві соціалістичні парії та ще з десять партій, що не називають себе соціалістичними, але є такими. Наприклад, Батьківщина. А у Соціалістичної партії та Радикальної партії Олега Ляшка програми практично однакові

Про те, що зіграє вирішальну роль при виборі кандидата у президенти
Серед важливих питань, про які йтиметься під час передвиборчої кампанії першим є питання війни на Донбасі: якщо ти готовий запропонувати людям реальний план, але відносишся до “не тої” політичної сили, як вони вважають, то швидше повірять реальному плану. Якщо не можеш показати жодного реального плану, то політична сила буде реальною перепоною на шляху до президентства.

Про емоції напередодні 2019 року
У мене, як не дивно, прийдешній 2019 рік викликає оптимізм: живемо у карколомний час подій, що настільки швидко змінюють долю і світу, і України, що дуже важко собі уявити на сьогоднішній день.

Ми маємо пристойну армію, маленькій, та все ж ріст ВВП (під час війни). Цей оптимізм може зароджуватись незалежно від того який буде далі кандидат, а залежно від того як люди здійснюватимуть подальший вибір.

93 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up