Кандидатське СЕРЕДовище. Чорно-білий президент

Восени 2018-го року 80-річний Леонід Кучма остаточно пішов на політичну пенсію. Варто пригадати, що цей політик встановив рекорд перебування на посаді глави Української держави.

Влітку 1994 року Леонід Кучма виграв президентські вибори у свого тезка Кравчука. Про нього країна знала як про колишнього прем’єра, який пропонував парламентаріям вибрати модель економічного розвитку, яку він має реалізувати на посаді голови уряду. На жаль, на посаді президента Кучма сприяв побудові олігархічної економіки, яка і сьогодні гальмує економічний розвиток України. З іншого боку, група олігархів, скутих спільними інтересами, забезпечувала спокій Леоніда Даниловича на Банковій.

Вони ж брали участь у реалізації на українських теренах кальки російського сценарію перевиборів «Голосуй або програєш». Восени 1999 року Кучма технічно позбавився найбільш небезпечного супротивника – Олександра Мороза, вийшовши до другого туру з лідером КПУ Петром Симоненко. Під час інавгурації пізньою осінню 1999-го Кучма пообіцяв, що країна побачить нового президента. Так, ми його побачили, проте протягом короткого часу.

Якщо досягненнями першої президентської каденції колишнього «червоного директора» стали ухвалення Конституції 1996 року, запровадження гривні та не позбавлення граціозності багатовекторність зовнішньої політики, то на початку нової каденції постала по суті перша в історії українського парламентаризму коаліція. Проте «касетний скандал» швидко її знищив, примусивши Кучму перейти до оборони, командуванням якою на себе взяв Віктор Медведчук. Сьогодні стає все більш очевидним, що майором Мельниченком керували не добрі наміри, а лицарі плащу та кинджалу з сусідньої країни, яка вправно прикидалася стратегічним партнером.

Ініційована Кучмою у 2002 році конституційна реформа зрештою дозволила йому досидіти на посаді президента до кінця каденції. Як підсумок його десятирічного перебування на Банковій зауважу головне: більшість основних політичних гравців починали свій шлях у великій політиці за правління саме Кучми. А сам він влітку 2014-го взяв на себе тягар переговорів з сепаратистами та Росією, перервавши майже 10-річне перебування на пенсії.

Чи міг Кучма діяти інакше? Думаю, що так. Проте не варто забувати, що він був і залишається сином своєї епохи, суперечливим та неоднозначним, багато в чому чорно-білим, як його передвиборчі плакати непростого літа 1994 року.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Читайте більше з теми “СЕРЕДовище виборів”:

Уроки з протоки

Фактор особистості

Невідомі повноваження

Непроста Україна

Стартові умови

302 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up