Кіотський протокол: еколог про вагомий крок у боротьбі зі зміною клімату

Кіотський протокол був прийнятий 11 грудня 1997 року на додаток до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Він зобов’язує розвинені країни і країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у порівнянні з 1990 роком. До річниці підписання протоколу екологи нагадують про значення цього історичного документу та зазначають: намір скоротити викиди на 20% до 2020 року – залишиться невтіленим.

Що дає протокол?

Для його впровадження ЄС та інші країни, що ратифікували Кіотський протокол, розробили систему обмеження промислових викидів за допомогою квот.

Тобто країни, що приєдналися до угоди, зобов’язані співвідносити свої викиди з 1990-им роком. Якщо ж їхній рівень перевищує показники, зафіксовані за 1990-ий, країна зобов’язана компенсувати нарощування викидів купівлею відповідного обсягу квот тих учасників кіотського протоколу, які мають невикористані “запаси” парникових газів.

“Згідно з інформацією Національного екологічного центру (НЕЦ), до державного бюджету України у 2009-2010 роках надійшло 470 мільйонів євро в результаті продажу надлишку квот за Кіотським протоколом. При цьому Україна взяла зобов’язання реалізувати на ці кошти проекти зі скорочення викидів парникових газів”.

Будучи однією зі сторін Рамкової конвенції зі зміни клімату, Україна також стала учасником Кіотського протоколу, який ратифікувала у 2004 році. Відповідальним суб’єктом було призначено Міністерство природи. Проте більшість із запланованих, в рамках протоколу заходів не було виконано, розповідає еколог Тарас Герцик.

“За увесь час дії Кіотського протоколу в державі, Україна порушила велику кількість міжнародних зобов’язань, які були покладені на неї, які можна перелічувати дуже довго. Така ситуація для України є звичною, адже часто траплялись випадки, коли Україна долучалась до більшості міжнародних угод, проте не проаналізувала можливість її успішної імплементації та підготовки до якнайефективнішого виконання”, – пояснює експерт.

Кіотський протокол був ухвалений як додатковий документ до Рамкової конвенції зі зміни клімату, що була підписана в 1992 році у Ріо-де-Жанейро.

Конвенція окреслювала загальні рамки та шляхи подолання проблеми.

“Кіотський протокол став першим міжнародним документом, в якому зазначалися конкретні механізми, спрямовані на виконання Рамкової конвенції. Суть протоколу полягає у скороченні викидів парникових газів до рівня 1990 року, кожна країна відповідно до своїх обсягів викидів. Механізм чистого розвитку передбачає фінансування, співпрацю індустріалізованою країни та країни, що розвивається задля того, щоб модернізувати промисловість у останніх і тим самим зменшити викиди парникових газів”, – розповідає еколог.

Торгівля квотами дозволяла не лише продавати обсяги викидів від однієї держави іншій, а виручені кошти спрямувати на енергозберігаючі заходи.

“Звісно, усі держави проголошували важливість боротьби зі зміною клімату, проте після впровадження Кіотського протоколу, не всі держави сумлінно дотримувались його, зокрема США так і не ратифікували Протокол. Але не слід вважати, що Кіотський протокол в один момент вирішить усі проблеми. Це досить важливий, але невеликий крок у боротьбі зі зміною клімату, яка вимагає значних зусиль та часу. Не зважаючи на усі плюси, Кіотський протокол не був настільки ефективним, як надіялась міжнародна спільнота і мав ряд недоліків. Саме тому, йому на заміну у 2015 році прийшла Паризька угода. Проте, ці фактори не применшують вагу Кіотського протоколу у тривалій боротьбі зі зміною клімату”, – зазначає еколог.

Отже, частково Кіотський протокол просто перетворився на механізм для отримання прибутків від торгівлі квотами, тобто простими словами – бізнесом на екології. Якщо країна перевиконала свої зобов’язання за Кіотським протоколом і досягла більшого зниження викидів, то вона може продати їх іншій країні.

В реальності, країни що мають квоти досягли їх не за рахунок цілеспрямованої політики урядів, а за рахунок спаду та реструктуризації економіки після 1990 року. Такі квоти ще називають “гарячим повітрям”. Громадські організації виступають проти продажу “гарячого повітря”, тому що на глобальному рівні це не призведе до додаткового зниження викидів парникових газів.

Через продаж квот офіційна мета скоротити викиди на 20% до 2020 року буде недосяжна.

Найбільшим покупцем українських квот стала Японія.

В чому основна проблема?

Головними проблемами механізму міжнародної торгівлі квотами є відсутність жодних правил на рівні Кіотського протоколу щодо звітування та прозорості використання коштів, а тим паче їх цільового витрачання. Правила диктуються покупцем квот.

Які наслідки протоколу для України?

Згідно з інформацією Національного екологічного центру (НЕЦ), до державного бюджету України у 2009-2010 роках надійшло 470 мільйонів євро в результаті продажу надлишку квот за Кіотським протоколом. При цьому, Україна взяла зобов’язання реалізувати на ці кошти проекти зі скорочення викидів парникових газів.

Кабінет міністрів затвердив план реалізації 529 проектів теплової санації соціальних будівель в різних областях України і семи проектів, які передбачають використання технологій з Японії, зокрема, модернізацію вагонів метро у Києві та заміну автомобілів Міністерства внутрішніх справ України на суму 380 мільйонів гривень.

“Теоретично Кіотськими квотами можна було б скористатися для рекультивації одного з найбільших в Україні сміттєзвалищ – Грибовицького, закриття якого призвело практично до сміттєвого колапсу не тільки у Львові, а й в частині районів Львівщини”.

За офіційними даними Інституту біохімії і горючих копалин, кілька років тому було виявлено, що на Грибовицькому сміттєзвалищі знаходиться 700 мільйонів кубометрів біогазу. Це означає, що 500 млн євро, які були не використані в рамках Кіотського протоколу у 2015 році, були використані не за призначенням.

Ірина Пилипишина, Syla.news

 

 

 

802 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up