День, який змінив життя мільйонів: світ відзначає 70-річчя Загальної декларації з прав людини

Після Другої світової війни, Голокосту і близько 50 мільйонів жертв людство зафіксувало базові права людини: на життя, свободу та рівність. Все це було укладено у Загальній декларації прав людини, яку Генеральна асамблея ООН підписала 10 грудня 1948 року. 

Декларація складається з 30 статтей про громадянські та політичні права.

Декларація була проголосована абсолютною більшістю країн-членів ООН на той час – 48 держав були «за», 8 – утрималися, 2 – не голосували. Радянський Союз також утримався від голосування, і, за словами Уповноваженого ВРУ з прав людини, ще до 1991 року текст Декларації навіть вилучали у дисидентів, оскільки цей документ не підлягав розповсюдженню, бо ситуація з правами людини в СРСР була дуже сумна.

“Беручи до уваги, що визнання гiдностi, яка властива всiм членам людської сiм’ї, i рiвних та невiд’ємних їх прав є основою свободи, справедливостi та загального миру; 
беручи до уваги, що зневажання i нехтування правами людини призвели до варварських актiв, якi обурюють совiсть людства, i що створення такого свiту, в якому люди будуть мати свободу слова i переконань i будуть вiльнi вiд страху i нужди, проголошено як високе прагнення людей; і
беручи до уваги, що необхiдно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти 
тиранiї i гноблення; і
беручи до уваги, що необхiдно сприяти розвитковi дружнiх вiдносин мiж народами; і
беручи до уваги, що народи Об’єднаних Нацiй пiдтвердили в Статутi (995_010) свою вiру в основнi права людини, в гiднiсть i цiннiсть людської особи i в рiвноправнiсть чоловiкiв i жiнок та вирiшили сприяти соцiальному прогресовi i полiпшенню умов життя при бiльшiй свободi; 
беручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у спiвробiтництвi з Органiзацiєю Об’єднаних Нацiй загальнiй повазi i додержанню прав людини i основних свобод; 
беручи до уваги, що загальне розумiння характеру цих прав i свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання”, –  йдеться у преамбулі Декларації прав людини. 
Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.
І хоча положення Декларації мають рекомендаційний характер, наразі її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів стосовно прав людини, укладених з 1948 року.
У 1950 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 10 грудня Днем прав людини з метою залучення уваги людей в усьому світі до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів. Нині чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.
Так, у 1966 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила “Міжнародний пакт про громадянські й політичні права” та “Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права”, які разом із Загальною декларацією прав людини склали Міжнародний білль про права людини.
Україна ратифікувала ці пакти в 1973 році.

Нещодавно, 7 грудня, у стінах Верховної Ради України координаторка системи ООН в Україні Оснат Лубрані виступила від імені ООН з промовою до Дня прав людини.

“Цього року цей день є особливим, адже відзначається 70-та річниця Загальної декларації прав людини. Права людини проходять червоною ниткою крізь всю діяльність ООН, тому для нас цей день дуже важливий. Навіть незважаючи на збройний конфлікт в Україні, незважаючи на те, що уряд не контролює певні території, зобов’язання уряду та держави просувати, захищати та підтримувати права людини всіх громадян України, в тому числі й тих, хто проживає на територіях, які не контролюються урядом. В Україні є прекрасна стратегія, план дій щодо прав людини”, – розповіла координаторка системи ООН в Україні. 

Спираючись на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна Рада України прийняла Конституцію України. В ній зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Конституція України — основний Закон нашої держави — увібрала фундаментальні положення Декларації, зокрема, щодо верховенства прав людини, рівності і непорушності її прав, права людини на свободу і особисту недоторканість, на достатній рівень життя тощо.

За оцінкою експертів, положення Конституції України повною мірою відповідають Загальній декларації прав людини.

Одним із механізмів забезпечення прав людини вважається Європейський суд з прав людини.

Досі багато хто вважає, що він є четвертою інстанцією, яка може переглянути вирок суду найвищої інстанції конкретної держави. Насправді ж, Європейський суд має субсидіарний (додатковий) характер. Мається на увазі, що з одного боку існує автономія держави, і коли в межах цієї автономії особа не знаходить максимальне відшкодування порушеного права чи його відновлення, то у цій ситуації в особи виникає право на звернення до Європейського суду з прав людини. Однак ця установа не переглядає рішень національних судів.Вона може оцінювати, наскільки національна процедура відповідає зобов’язанням держави за Декларацією, тобто в разі звернення проводиться виняткова перевірка щодо того, чи додержувалась держава-відповідач своїх зобов’язань за Декларацією при забезпеченні певного права людини-позивача.

Цей документ відіграв і продовжує відігравати визначальну роль у формуванні концепції “ґендерної рівності”, оскільки доводив рівність усіх людей, незалежно від раси, статі, релігії тощо.

Цікавим фактом є те, що біля його першоджерел стояла видатна жінка – Елеонора Рузвельт, яка була представницею США в ООН та очолювала Комісію з прав людини. Їй вдалося досягти того, щоб замість загальноприйнятого на той час визначення людини – man – чоловік – було використано human та human beings – людина.

Коли французька Декларація прав людини та громадянина від 26 серпня 1789 року проголошувала, що “всі люді народжуються вільними та рівними у своїх правах”, то на увазі мала лише чоловіків – homme. Півтора сторіччя боротьби за права жінок, зусилля жіночого руху, окремих видатних особистостей не пройшли марно.

Але лише у 1993 році на Віденській конференції ООН з прав людини 171 державою-учасницею в було підтверджено, що “права жінок є невід’ємною складовою і неподільною частиною загальних прав людини.

Повна і рівна участь жінок у політичному, громадському, економічному, суспільному і культурному житті на національному, регіональному і міжнародному рівнях, а також ліквідація всіх форм дискримінації за ознакою статі є першочерговими цілями міжнародного співтовариства”.

Крім того, сьогодні, 10 грудня, в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулися урочисті заходи з нагоди відзначення 70-ї річниці ухвалення Загальної декларації прав людини.

З короткою лекцією для студентів і аспірантів виступила Уповноважений ВРУ з прав людини Людмила Денісова.

Омбудсман нагадала аудиторії, що цей акт, який по суті був першим міжнародним договором про об’єднання навколо прав людини, нині залишається світовою конституцією прав людини ХХІ століття.

“Декларація була важлива на той час, але і зараз не втрачає своєї важливості”, – зазначила Людмила Денісова.

Людмила Денісова зауважила, що «час для цього було обрано дуже добре: з одного боку, минуло лише кілька років після завершення ІІ Cвітової війни, а з іншого – ще сповна не розпочалася війна «холодна».

A третього грудня у Києві відбувся Форум «70 років Загальної декларації прав людини: порядок денний для України». Після форуму Людмила Денісова на брифінгу розповіла про українських військовополонених моряків.

Ірина Пилипишина, Syla.news

 

 

 

Коментувати

468 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up