Кандидатське СЕРЕДовище. Вітчим незалежності

1 грудня 1991 року понад 90% громадян України, які взяли участь у голосуванні, підтримали Акт проголошення незалежності нашої країни. Однак це – не єдиний результат: того ж дня у першому турі президентом було обрано Леоніда Кравчука.

Досвідчений компартійний апаратник з позиції у парламентській президії легко переграв націонал-демократів, які і тоді не були спроможними до об’єднання заради реалізації спільних інтересів. Не стану  зосереджуватися виключно на критиці Кравчука, – йому довелося діяти в непростих умовах: брак кадрів, фінансова криза та розрив звичних економічних зв’язків змели з порядку денного розвитку України питання «Хто з’їв наше сало?». Та й досягнута за президентства Кравчука домовленість про передачу ядерних зарядів – далеко не зрада національних інтересів, а вимушений компроміс задля інтеграції України до світової спільноти.  Проте назвати його «батьком незалежності» складно, швидше він її вітчим.

Леоніда Макаровича не називали «однотуровим», проте «хитрим лисом» називали не раз. Він пішов на дочасні президентські вибори влітку 1994 року, аби отримати президентську реінкарнацію, проте його переграла амбітна та вправна команда Леоніда Кучми. Завдяки цьому у липні 1994 року відбулася перша на пострадянському просторі процедура мирної передачі влади від одного президента до іншого, яка дисонувала з подіями жовтня 1993-го в Росії.

Вже понад 20 років Кравчук – колишній президент, який спочатку працював у об’єднаній «команді молодості нашої», а під час президентських кампаній виступав у якості VIP-агітатора. Що цікаво – різних кандидатів: у 99-му агітував за свого недавнього кривдника Кучму, підкоряючись партійній дисципліні, у 2004-му – за Януковича, у 2010 році і далі не приховував симпатій до Юлії Тимошенко.

Чи міг Леонід Кравчук керувати Україною інакше, адже паралельно проходили процеси становлення в інших країнах нашого регіону? Історія не знає умовного способу, проте дозволяє констатувати, що наше відставання від сусідів було закладене ще на початку 90-их, коли у влади країни не вистачило сміливості та мотивації для здійснення непопулярних реформ.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Попередні блоги Євгена Магди:

Уроки з протоки

Фактор особистості

Невідомі повноваження

Непроста Україна

Стартові умови

69 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up