Кучма став персоною нон грата, а Україну назвали державою-шантажисткою: наслідки “касетного скандалу”

28 листопада 2000 року стався “касетний скандал”, що спричинив найбільшу на той час політичну кризу, приголомшив світ і змусив його подивитися на Україну іншими очима. Тоді, від початку “Кучмагейту”, західний світ не припиняв лити шквал критики на тодішнього президента Леоніда Кучму,  а також сподівався, що той зробить все, аби довести свою непричетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе та інших зловживань.

З чого усе почалось?

Після заборони діяльності Комуністичної партії України колишній завідувач аграрним відділом київського обкому КПУ і лідер провладної більшості у Верховній Раді Олександр Мороз став одним із ініціаторів створення Соціалістичної партії України, на чолі якої у 1994 році був знову обраний до парламену і став його головою. У 1994 і 1999 роках Мороз двічі програв президентські вибори Леоніду Кучмі і, втративши підтримку колишніх партнерів по коаліції через порушення досягнутих політичних угод, в 2000 році як депутат ВР третього скликання програв вибори на посаду Голови ВР і став керівником парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.
Як принциповий опонент президента Леоніда Кучми, схильного до авторитарних методів управління, 28 листопада 2000 року, в розпал політичного скандалу, пов’язаного із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе, Олександр Мороз під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України заявив, що володіє аудізоаписами розмов Кучми з високопоставленими урядовими чиновниками, які дають підстави вважати, що Президент причетний до зникнення журналіста.
Того ж дня Мороз оприлюднив запис розмови, на якому фігурують Леонід Кучма, глава його адміністрації Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач, які обговорюють діяльність Гонгадзе, його можливе викрадення і ліквідацію, питання фальсифікації майбутніх виборів і протиправного впливу на суддів.
“Українська правда” опублікувала стенограму аудіозапису розмови замовників.
***
Литвин – Справу … дєлаєм прямо в копії.
Кучма– Ні, мені справа не потрібна… (веде розмову з невідомим чоловіком) – «Українська Правда», ну це просто вже, бл*, оборзєлі. Подонок, бл*. Грузін, грузін.
Невідомий – Гонгадзе?
Кучма– Гонгадзе. Ну, кто же его фінансіруєт?…
Невідомий– Ну, він активно співпрацює з цим, з Морозом, з «Гранями». Я в суботу його … з Матвієнко.
Кучма– В суд може, тут нардеп, хай би юристи подали в суд. Це ж до прокуратури, да?
Невідомий– Нєт, пусть Кравченко скажет на мєня и єщьо на (незрозуміле слово – Горбанєєва чи Компанєєва ) і Халандовіча.
Кучма– Просто, бл* … есть какая-то, с*ка, бл* … Департіровать його, бл*ть, в Грузію і викінуть там на х*й.
Невідомий– Отвєзті єго в Грузію і кінуть там.
Кучма – Чєчєнцев надо, чтоби укралі єго і викінулі”. 
***
Олександр Мороз апелював до того, що наявні в нього аудіозаписи були зроблені керівником оперативно-технічного підрозділу відділу охорони Президента України майором Миколою Мельниченком, який протягом двох років таємно вів записи розмов у кабінеті Кучми, і напередодні їх оприлюднення залишив Україну.
Через деякий час ці та сотні інших фрагментів записів з кабінету Кучми були оприлюднені в інтернеті та стали початком гучного скандалу.
Вже 15 грудня акції протесту з приводу зникнення Георгія Гонгадзе переросли у перманенту кампанію «Україна без Кучми», в якій брали участь 24 політичні партії та громадські організації.
Після того, як про цю подію почули всі, тодішній Голова СБУ Леонід Деркач змушений був подати у відставку, а слідом за ним у березні у відставку подав і Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Згодом Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, очолювана Георгієм Омельченком, підтвердила автентичність “плівок Мельниченка” і вже 2 вересня 2002 року назвала  Кравченка, Литвина та Кучму причетними до викрадення журналіста Георгія Гонгадзе. Також комісія висунула вимогу порушити проти цих політиків кримінальну справу.
Хто виявився винним у вбивстві Гонгадзе?
У 2005 році за звинуваченням у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе були затримані три колишніх співробітники Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС, а Юрій Кравченко був викликаний на допит до Генеральної прокуратури.
Проте, напередодні, 2 березня 2005 року, він був знайдений убитим двома пострілами в голову, а в його домі була виявлена передсмертна записка, в якій вказано, що у його смерті винен Леонід Кучма.
Однак справа проти Кучми за підозрою у його причетності до вбивства й незаконних дій щодо Гонгадзе була порушена лише 21 березня 2011 року і закрита через 9 місяців після того, як в ході її розслідування записи, зроблені Мельниченком, були відхилені в якості доказів.
Станом на 2016 рік до відповідальності не притягнений жоден з учасників “касетного скандалу”.
З дня вбивства журналіста Георгія Гонгадзе минуло вже 18 років. Однак винних так і не покарали. Арештовано було лише одного з учасників змови – екс-генерала Олексія Пукача.
Як це вплинуло на Україну?
“Ця подія була великим сюрпризом і великим шоком, бо ми не сподівалися на щось таке”, – розповідає історик Ярослав Грицак. За його словами, це стало одним із багатьох скандалів, який супроводжував останні роки режиму Кучми і, в кінці кінців, призвів до масових повстань, заворушень і до самого Майдану.
“У цьому ланцюгу подій “касетний скандал” перейшов на другий бік, тому що на першому плані тоді були й інші події, зокрема перший Майдан. Але тим не менше це була цікава подія. Передусім, у всіх було відчуття “омерзения”. Всі відчули, наскільки брудна ця політика. По-друге, що дуже важливо, ми не просто могли собі уявити, ми могли тепер зрозуміти породу цієї держави”, – розповідає історик.
Тоді з’явилися перші статті, які почали пробувати це сконцептуалізувати, і саме тоді виникла така концепція – “Україна – це держава-шантажистка”. Власне, згодом з’явився офіційний термін на підставі цих записів, бо ці записи дали величезний матеріал для аналізу, зазначає історик.
“Те, що потім пробував і Янукович. Тобто, умовно кажучи, “для своїх – все, а для ворогів – закон”. І закон у найгіршому виконанні. Тобто в кожного є якийсь грішок чи гріх, держава, знаючи це, тримає його за цей гріх чи грішок для того, щоб змінити свою лояльність. Тобто, якщо ти порушив цю лояльність – тебе караютьпо повній програмі. І це дуже важливо”, – додає Ярослав Грицак.
Міжнародно це аж так сильно не позначилось, додає історик, тому що на міжнародному рівні був скандал трохи інший. Він був пов’язаний з тим, що нібито Україна продає свою зброю Іракові. І це призвело до того, що Кучма став просто парією. Це стосується того, що з ним ніхто не хотів зустрічатися.
“Наприклад, коли була міжнародна зустріч у Парижі, і Буш мав сидіти поруч із Кучмою, але Буш дав розпорядження, щоби поміняли таблички, тобто перевести їх французькою мовою, щоб “UK” та “US” починалися з різних букв і їх розсадили у різні боки. Таким чином Кучма став “нерукоподаваємий” після цього скандалу. Але і далі залишається питання, яким був характер “касетного скандалу” і хто його організував. Тому що з того всього, що ми зараз знаємо, це цілком подібно до почерку ФСБ. Тоді вже були ці підозри. Це спричинило не лише недовіру до Кучми, а й до України в цілому, адже її стали умовно називати “державою на одну годину”, – розповідає історик.
На думку Грицака, ця гра не мала впливу на українську історію. Тому що, перш за все, ми знаємо набагато гірші моменти. Однак вона послужила ланцюгом того суспільного одурення, яке зрештою призвело до того, що Кучмі не вдалося зробити останній свій маневр, а це – назначити собі наступника за російським сценарієм.
“Ця подія має сенс і має своє значення, але вона не була єдиною, вона була однією з декількох. Тим не менше, вона була більш спектикулярною, найбільш обговорюваною”, – зазначає історик.
Сьогодні про касетний скандал говорять мало, розповідає політолог Євген Магда. Леонід Кучма пішов на політичну пенсію, Юрій Кравченко – мертвий, Микола Мельниченко – не надто активний у інформаційному просторі, Володимир Литвин – не спікер парламенту, а звичайний народний депутат, колишній генерал Олексій Пукач продовжує відбувати пожиттєве ув’язнення.
“Наслідки касетного скандалу для України дуже потужні, адже він знищив спроби Леоніда Кучми стати «новим президентом» під час другої каденції, спровокував виступи проти влади, суттєво підірвав позиції України на міжнародній арені, посіявши недовіру до керівництва країни на Заході. Сьогодні стає все більш очевидним, що касетний скандал був здійснений російськими спецслужбами, а сама можливість його реалізації засвідчила слабкість Української держави. На жаль, не можу сказати, що Україна винесла належні уроки з касетного скандалу, сформувала національні інтереси, подолала інфантилізм у великій політиці. Наше суспільство залишається надмірно чутливим для «жовтих новин» та пропозицій легко розв’язати кризу”, – констатує політолог.
Нагадаємо, цьогоріч екс-президенту України Леоніду Кучмі виповнилось 80 років.
Ірина Пилипишина, Syla.news

 

158 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up