За що боролись – на те й напоролись: річниця Помаранчевої революції

23 листопада 2004 року, через два дні після другого туру президентських виборів, у містах Західної України, Києві й ряді інших міст та обласних центрів почалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни. Так починалася подія, яка змінила політичну ситуацію в Україні, – Помаранчева революція.

Причиною для масштабних протестів українців в листопаді 2004 року стала фальсифікація результатів президентських виборів, внаслідок чого переміг кандидат від влади, тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович, розповідає політолог Олександр Радчук.

Прихильники Віктора Ющенка – основного кандидата від опозиції, зуміли вперше в історії України відстояти результат виборів та в судовому порядку довести факти фальсифікацій. Це, на думку політолога, також прецедент в українській історії.

Відтак Верховний суд призначив проведення повторних виборів другого туру, який в народі охрестили як «третій тур». У ході повторного голосування 26 грудня 2004 року Віктор Ющенко таки здобув перемогу та став третім Президентом України.

“Ще варто зазначити роль другого Президента України Леоніда Кучми – саме він сприяв тому, аби влада таки змінилася у мирний спосіб, без кровопролиття. Звісно, він переслідував власні інтереси в тому числі, однак на відміну від подій 2013-2014 років, вдалося обійтися без жертв”, – додає експерт.

Крім того, він вважає, що значення подій Помаранчевої революції для незалежної України важко переоцінити. Це була перша масштабна акція протесту, яка відбулася без значних сутичок між протестувальниками з опозиційного та провладного таборів.

“Хоч як технологи не намагалися спровокувати громадян на сутички, в результаті яких події могли піти зовсім у іншому руслі, громадяни таки зуміли відстояти свій вибір та показати владі єдність у досягненні своїх цілей. Симптоматично, що Кремль вкрай негативно поставився до подій Помаранчевої революції, довго не визнаючи легітимність президентства Віктора Ющенка. Негативні наслідки тих подій також спричинили різноманітні розмови у таборі прихильників Віктора Януковича щодо можливої федералізації країни”, – розповідає політолог.

Також найбільш активні політичні діячі та прихильники «Партії регіонів» повели з’їзд, на якому керівники Луганської, Донецької, Харківської та Одеської областей висловилися за створення Південно-Східної Української Автономної Республіки.

“Однозначно, для України та становлення громадянського суспільства Помаранчева революція була знаковою подією. Сказати, що це була докорінна зміна еліт, важко. Однак однозначний позитив – відбулася мирна передача влади із урахуванням громадської думки”, – вважає експерт.

Учасник Помаранчевої революції Віталій Загайний розповів, що у 2004 році все було романтично.

“Напругою було заряджене повітря столиці. В областях гострота наростала. Країна вперше від 1990 року переживала подібний звиг, якому передували акція УБК та молодіжний рух комітету опору “За правду!” 2000-2002 років. У своїй масі ми, помаранчеві майданівці, вірили, що влада мусить нас почути та відповідно відреагувати, бо нас багато, ми в одному місці та добиваємося однієї цілі. Тогочасні політики сприймалися Майданом та були його обличчям. На відміну від ситуації під час Революції Гідності, коли політики та Майдан конфронтували”, – розповідає він.

Для багатьох молодих українців, додає очевидець, Помаранчева Революція стала найяскравішою сторінкою в їхньому житті, бо асоціювалася із боротьбою за відновлення справедливості, адже були прийняті судові рішення, які відмінили спотворений результат голосування та призначений третій тур президентських виборів, який дав можливість обрати президентом країни Віктора Ющенка.
“Наслідками стало почуття гордості за країну. Для всіх стало очевидним, що свавілля влади має межу, вона (влада) не безмежна та не безкарна.  Досвід Помаранчевої революції став прологом для Євромайдану та Революції Гідності. У цей процес втягнулися ті, хто у 2004 році через свій юний вік могли тільки переглядати телетрансляцію подій на Майдані. Та у 2013 році їм було вже по 20 років і вони стали заявляти про себе”, – каже Віталій Загайний. 
За його словами, події 2004 року – це яскравий пазл в історії країни та урок для думаючих людей, а саме в історії стосунків з владою.

На думку політолога Руслана Бортника, насправді умов для революції 2004 року і 2014 року не було. Обидві революції не відбулися на фоні економічного зростання, на фоні низького рівня протестної активності і в значній мірі стали елементом як зовнішнього геополітичного протистояння, так  і елементом передусім підкилимної внутрішньої політичної боротьби між різними політичними елітами.

“Якби вибори 2004 року завершилися б другим туром, то Майдан би був дійсно, він і трапився, і був невідворотнім, і він призвів би до третього туру. Я думаю, що все ж таки, так я суспільство було чітко розколото на дві політичні групи, при чому одна політична група – це учасники Помаранчевого руху, які були надзвичайно активні політично, мобілізовані, бачили чітко свою ціль і щиро вірили у свою ідею, а інші – біло-голубі – навпаки, то Януковича очікував не лише б третій тур, а й можливо б й таке саме повалення, яке ми спостерігали у 2014 році”, – розповів політолог.

Однак, додає він, у 2004 році не тільки Януковича відсторонили від президентства, але й передусім повалили Кучму, тому відбулося таке подвійне повалення – не дозволили одній особі стати президентом і ще й його заступнику не дали очолити державу в тій ситуації.

Період після революції називають періодом втрачених можливостей через те, що у людей були надзвичайно високі очікування, вони були емоційно-романтично заряджені, суспільство готове було безкоштовно і без якихось особливих заохочень долучатися до процесів реформ, воно було неагресивно налаштоване й існував соціальний консенсус стосовно змін, розповідає експерт.

“Суспільство готове було змінюватися та змінювати державу. Кучма в значній мірі вичерпав свій ресурс як політичного лідера держави. Тому була величезна можливість, унікальна можливість як і в будь-якісь справі, яка робиться вперше, бо це була перша повноцінна революція, змінити докорінним чином у такий спосіб, який би не викликав би серйозних заперечень ні у Росії, і не міг би бути невизнаним Західним світом”, – пояснює політолог. 

Це особливо помітно, додає він, якщо порівнювати події 2014 року, коли збройне протистояння між владою і Майданом, між Майданом і Антимайданом, насправді зруйнувало цей соціальний консенсус.

 

Сьогодні значна частина суспільства, колишні прихильники Януковича і біло-голубих знаходяться в так званій внутрішній міграції, вони не беруть участі у політичних процесах. Крім того, руйнування цього консенсусу серйозним чином вплинуло на кримські та донбаські події. Натомість у 2004 році була дійсно унікальна можливість мирно, всезагально і разом трансформувати Україну. У 2014 році такої можливості, за великим рахунком, не було. І умови були набагато складніші, зауважує експерт.

Передусім, вважає політолог, революція 2004 року, у якійсь мірі, створила щеплення від Майдану ще на десять років. І ці десять років, не зважаючи на те, що життя українців було різним, враховуючи тяжкі події, світову економічну кризу, українську фінансову кризу, вони все ж масово не виходили на протест, тому що їх участь у протестах 2004 року не виправдала соціально-економічних і політичних надій.

“Те покоління політиків, які прийшли у 2004 році стало у значній мірі ключовими політичними гравцями усього політичного циклу до 2014 року. Вони визначали те, як буде рухатись країна. Частина людей, які виходили на революцію 2004 року під час революції 2014 року досить швидко радикалізувалися. Вони після 2004 року розшарувалися у можливості мирних змін, якісної зміни влади, шляхом мирних протестів, такого громадського ліберального тиску. Саме тому провал за великим рахунком Майдану 2004 року зумовив радикалізацію, озброєння, мілітаризацію Майдану 2014 року”, – пояснив політолог. 

Нагадаємо, нещодавно Україна відзначала річницю Революції Гідності.
Ірина Пилипишина, Syla.news

 

47 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up