Кандидатське СЕРЕДовище. Невідомі повноваження

Президентські вибори залишаються головною політичною подією виборчого циклу. Чому ми забуваємо, що живемо у парламентсько-президентській республіці? З яких причин президентська посада сприймається як щось середнє між монархічним титулом та статусом гетьмана?

З одного боку, це можна пояснити політичними традиціями українців. Обрання козацьких гетьманів, які, за великим рахунком, могли швидко втратити всю повноту влади. Тривала відсутність української державності та нищення історичної пам’яті про традиції державотворення під синьо-жовтими прапорами. Централізованість управління Україною під час її перебування у Радянському Союзі. Ці фактори мають право бути складовими пояснень.

Проте є і інші причини. Ми живемо у консервативному суспільстві з патріархальними поглядами на життя. Ми часто покладаємося на державу у вирішенні проблем, з якими стикаємося. Процес децентралізації влади лише набирає обертів, і далеко не в кожному населеному пункті України є ефективна та відповідальна влада. Це не заважає багатьом українцям вправно поєднувати практичну десакралізацію влади (три революції протягом 25 років – далеко не ознака розвинутої демократії) з вірою у чарівні властивості президентської булави.

Майже всі українські президенти (за виключенням хіба що Леоніда Кравчука) з застереженнями ставилися до створення процедури імпічменту. Лише за Леоніда Кучми була здійснена перша спроба існування пропрезидентської парламентської більшості, а за правління Віктора Януковича управління парламентом набуло гіпертрофованих форм. Перемога у першому турі президентських виборів не означає автоматичного підсилення повноважень глави держави, швидше, додає проблем за першого ж прояву слабкості чи помилки. Фаворитизм залишається притаманним всім українським президентам, які перебували на посаді, починаючи з 1991 року.

До речі, за роки незалежного розвитку Україна спробувала різні формати президентських повноважень. Досвід показує, що їх зосередження в одних руках не надто відповідає політичним інтересам суспільства. Швидше, навпаки. Попри це виникає враження (тим паче зараз, під час президентської кампанії, яка де-факто розкручується в інформаційному просторі), що багато з громадян України очікують, що глава держави власноруч вкрутить перегорілі лампочки та замінить пошкоджені двері під’їзду. Проте цього не станеться навіть під час агітаційної кампанії.

Президентські повноваження в українській версії справді є достатньо вагомими, проте не дають підстави говорити про узурпацію влади. Інша справа – представники різних парламентських скликань готові змиритися з іміджем «маріонеток Банкової», але не вести власну політичну гру. Однак після Революції Гідності говорити про офіційне розширення президентських повноважень –  поганий тон. Проте і про перехід до парламентської республіки не йдеться.

Дозволю собі пораду: якщо прагнете зробити у останній день березня 2019 року відповідальний вибір, не полінуйтеся ознайомитися з переліком президентських повноважень, викладеним у статті 106 Конституції України, та погляньте крізь них на передвиборчі обіцянки претендентів на булаву. Результат вас подивує…

Євген МАГДА, Інститут світової політики

169 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up