Гіпноз – метод лікування чи спосіб шахрайства? Як вберегти себе від психологічних злодюжок?

Що таке гіпноз? Чи піддаєтесь Ви навіюванню? Чим відрізняється кримінальний гіпноз від академічного? Відповіді на ці та інші питання Ви можете відшукати в цій статті.

Значення

Гіпноз – тимчасовий стан свідомості, що характеризується різким фокусуванням уваги і високою схильністю до навіювання, що пов’язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості; стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання.

У більш загальному сенсі, гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини, через загальмовану певним способом свідомість.

Згідно із сучасними уявленнями, на відміну від уявлень теоретика науки про вищу нервову діяльність Івана Павлова, гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку. Дані досліджень показують, що гіпноз супроводжується змінами в роботі мозку. Всупереч поширеним помилковим висновкам про гіпноз, стан гіпнозу не схожий на звичайний сон.

Історія

Гіпнотичний вплив відомий понад 3000 років. Він застосовувався жерцями Стародавнього Єгипту, Індії, Тибету, лікарями Сходу, пізніше використовували у своїй практиці лікарі Стародавньої Греції та Риму.

Гіпноз називали різними словами (М. Шойфет). Наприклад, у Європі в XVIII ст. Фрідріх Антон Месмер називав його «тваринним магнетизмом». У 1842 р. англійський лікар Джеймс Брейд довів, що при фіксуванні погляду на блискучому предметі виникає особливий стан тіла й розуму, що він у 1843 р. назвав гіпнозом.

У першій половині XIX ст. відбувся поділ дослідників гіпнозу на дві школи:

  • «Флюїдистів» – тих, хто, як і Месмер, вірили в існування флюїдів;
  • «Анімістів» — тих, хто існування флюїдів заперечували.

Надалі слово «флюїд» було замінено на «ряд фізичних факторів», а «уява» — на «навіювання». На даний час істотних змін не відбулося, ускладнили тільки термінологію.

Чи піддаєтесь Ви гіпнозу?

Відповідайте на ці питання «так» або «ні».

  1. Чи є у вас якісь свої способи, щоб швидше заснути або зняти біль? Наприклад, рахування овець, концентрація на диханні або чомусь ще.
  2. Здавалося вам, що час іноді прискорюється, а коли вам нудно, він сповільнюється?
  3. Чи розмовляєте ви з самим собою, нехай навіть подумки?
  4. Як ви вважаєте, у вас багата уява?
  5. Вас приваблюють йога, медитація і інші техніки, які допомагають досліджувати свою свідомість і здатність до концентрації?
  6. Буває, що ви марите наяву?
  7. Ви можете слухати когось, а потім зрозуміти, що зовсім і не слухали?
  8. Ви можете зосередитися на навчанні або роботі, якщо потрібно?
  9. Ваша самооцінка вище середньої?
  10. Чи можете ви бути настільки зануреним, наприклад, у книгу, що перестаєте реагувати на питання?

Якщо ви відповіли на більшість питань «так», то вас досить легко загіпнотизувати. Але не поспішайте засмучуватися: всупереч поширеній думці, це не означає, що ви легко піддєтесь гіпнозу або з слабкою волею. Навпаки, гіпнабельність безпосередньо залежить від здатності людини до концентрації, уміння приймати рішення і, в якомусь сенсі, від її інтелекту.

При проходженні тесту вам могло здатися, що більшість мешканців земної кулі відповіли б на ці питання позитивно. Так воно і є, бо людей, що не піддаються гіпнозу, меншість (близько 25 %, а за деякими даними ще менше). Як правило, це люди з нестабільною психікою, низькою самооцінкою й іншими проблемами. Або просто дуже замкнені люди.

Людина з рівним емоційним фоном, відкрита до всього нового, швидше за все, буде інакше піддаватися академічному гіпнозу. А ось загіпнотизувати того, хто налаштований скептично або має низьку самооцінку, буде складним завданням.

Думки експертів

Практичний психолог Катерина Шевцова розповіла, що гіпноз дійсно застосовують як одну з терапевтичних методик у психотерапії. З її слів, сьогодні виділяють два основні методи гіпнотичного впливу: авторитарний і недирективний.

Авторитарний гіпноз (класичний) – техніка медичного гіпнозу, гіпнотичні індукції, які передбачають обумовлений послух пацієнта. Методики недирективного гіпнозу засновані на індивідуальному підході і недекларативному характері впливу. До другого типу відносять відомий еріксоніанський гіпноз.

“Ефективність гіпнотерапії залежить від кваліфікації самого гіпнотерапевта та гіпнабельності пацієнта. Тобто всі люди по-різному реагують на дії гіпнотизера. Гіпнотичний стан відноситься до змінених станів свідомості і поділяється на три основні стадії”.

Перша стадія: відчуття спокою, приємний стан легкості в тілі, контроль над думками, збереження чутливості і можливість виходу з цього стану самостійно. У міру подальшого занурення відчувається дрімота і сонливість, розслабленість м’язів, неможливість відкрити повіки або рушити рукою.

Друга стадія: сонливість, важкість рухів, легкий ступінь каталепсії. Подальше занурення викликає різку сонливість, “пружну” каталепсію, значне ослаблення шкірної чутливості, “зникнення” думок.

Нарешті, третя стадія характерна ілюзіями, галюцинаціями, повним гальмуванням діяльності другої сигнальної системи. У найглибшій фазі реалізуються постгіпнотичний вплив, залишається амнезія після пробудження.

У психотерапії гіпноз успішно використовують для боротьби з різними фобіями. Гіпнотерапію застосовують також і у психіатрії при неврозах, істеріях або стійкому тривожному стані пацієнта. Вона допомагає не тільки працювати з наслідками неврозів, а й іноді з’ясувати їх причини.

Медик Тетяна Ярошук вважає, що гіпноз – це навіювання. Якщо певний час діяти на психіку людини, вона починає вірити в те, що їй навіють. Аби бути гіпнотизером треба знати психологію.

“Є простий спосіб перевірити чи людина підвладна гіпнозу: треба сісти, розслабитись, закинути руки за голову, зачепити їх в замок і закрити очі. Інша особа має говорити про сонце, тепле повітря, розслаблення всього тіла, про те, що руки стають важкі і не розчеплюються, а потім має наказати розімкнути руки. Якшо людина сама цього зробити не може, – вона схильна до перебування у гіпнозі”.

Академічний та вуличний гіпноз

Гіпноз — це стан високого ступеня фокусування уваги, в якому людина сильно піддається навіюванню. У стані неспання мозок наповнений різними думками, а під гіпнозом людина здатна дуже глибоко зосередитися на якійсь одній думці чи відчутті.

Є різниця між академічним гіпнозом і вуличним.

  • Академічний гіпноз потрібен для того, щоб допомогти людині, витягти з підсвідомості якусь необхідну інформацію. Це різновид техніки релаксації і основну роботу тут виконує той, кого ввели в транс, а гіпнотизер лише допомагає йому налаштуватися на правильний лад. Інколи результати бувають дивними: людина згадує те, що вже давно забула або пересилює свої страхи.
  • Естрадний гіпноз — це те, що ми бачимо по телевізору або на сцені: гуру гіпнозу зі страшним поглядом змушує добровольців робити різні дурні речі. Насправді, це просто звичайні фокуси плюс, ймовірно, декілька особливо навіюваних людей в залі, які дійсно вірять в те, що відбувається і прагнуть випробувати на собі «магію».
  • Кримінальний гіпноз — це заборонені техніки, які використовують вуличні жебраки та інші сумнівні люди. Вони можуть занурити людину в транс, та так, що у неї будуть провали в пам’яті.

Кримінальний гіпноз

Робота вуличних гіпнотизерів будується так:

  • Спочатку вони роблять щось, що змусить вас звернути на них увагу — кажуть щось приємне («Ай, красуне, позолоти ручку!») або грають на почутті страху («Бачу, біду з собою несеш, розповісти, яку?»).
  • Потім гіпнотизери говорять щось дивне, від чого людина губиться. Наприклад, один чоловік, який ледь не потрапив “на гачок” гіпнотизера, розповів, як до нього підійшов хлопчик і сказав: «Дядьку, віддай навушники, адже вони жіночі». Як не дивно, подібний розрив шаблону на якусь мить вибиває людину з реальності і вона стає сприйнятливою до навіювання. Автор цієї статті випробував цей спосіб на своїх домашніх. Грошей вони йому, на жаль, не дали, але якийсь час дійсно перебували в ступорі.
  • Інший спосіб ввести людину в транс — перевантажити її мозок інформацією. Це все одно, що відкрити на комп’ютері відразу пару десятків програм, від чого він зависне. Те ж відбувається і з людиною, коли вуличні жебраки одночасно починають бубоніти їй у вуха якусь маячню, трясти яскравими спідницями і чіпати її. Канали сприйняття перевантажуються і ось, людина вже готова віддати останні гроші, якщо її просто попросити.
  • Крім усього іншого, вуличні шарлатани — це досвідчені психологи. Багато з них передають свої таємниці з покоління в покоління, тому їм легко вдається маніпулювати людьми.

І хоча це прозвучить трохи грубо, але вчені одностайні у тому, що люди, які стали жертвамишарлатанів, так чи інакше підсвідомо самі «відкрили двері» їм.

Як можна вберегти себе від гіпнозу шахраїв?

Передовсім слід уникати будь-яких контактів з особами, які хочуть будь-яким способом затримати або зупинити вас на вулиці. Не слід боятися при цьому здатися грубим і нетактовним. Не говоріть із ними, не дивіться в очі, не відповідайте на запитання. І навіть не слід дозволяти таким людям торкатися вас. Слід просто проходити повз них без зупинки.

Марта Лазарчук, Syla.news

156 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up