Євген Магда: “Ця війна ведеться за мізки, а не територію”

Близько 200 країн є членами Організації об’єднаних націй. І практично кожна з них може стати жертвою гібридної агресії. Про це у рамках медіа-тренінгу “Підвищення рівня медіа-грамотності у контексті протидії інформаційної агресії Росії” розповів директор Інституту світової політики Євген Магда. 

Гібридна агресія здійснюється у різноманітних сферах, де існує, розвивається людство та держави. Тому важливо усвідомлювати, що Росія не прагне завоювати Україну. А хоче отримати над нею цілковитий контроль за умов збереження формального суверенітету, зазначає політолог.

І додає, що для боротьби проти такого ворога потрібна насамперед інформаційна грамотність.

За словами Євгена Магди, потрібно сформулювати дієву концепцію інформаційної безпеки, оперативно реагувати на фейки, залучати неурядові організації до відбиття кібератак.

“Ви скажете, що гібридну війну вигадали ще від троянського коня. Але нинішня особливість полягає в тому, що інформація є найголовнішою зброєю гібридної агресії. Це явище називається війною, а не агресією, адже через нього вмирають люди. Понад десять тисяч людей вже загинули на Донбасі, і це мінімальна цифра”, – зазначає політолог. 

Експерт пояснює: Донбас і Крим перебували на периферії державної інформаційної політики. Разом з тим Крим постійно перебував в російському інформаційному полі. Тому, на його думку, теза “Крим – наш!” у 2014 році стала каталізатором та спалахом для російського псевдопатріотизму.

“Я переконаний, що Росія готувалася до захоплення Криму протягом тривалого часу. Це не була спонтанна реакція на події Євромайдану. Євромайдан просто прискорив дії Росії. Достеменно це невідомо, поки ми не отримаємо доступ до офіційних документів. План Росії швидше за все по логіці політичного розвитку України розраховував на те, що будуть в 2015 році вибори, тобто Віктор Янукович зіткнеться з кимось з представників опозиції, знову вибори пройдуть в форматі неоголошеної громадянської війни і на цьому тлі можна буде прихопити шматочок України. Їм довелося діяти швидше, десь ламати через коліно громадську думку на Заході, і це дало свої наслідки”, – переконаний він.

Як приклад, політолог згадує події 2004 року у контексті ситуації з кримськими татарами. Він зазначив, що  кримські татари тоді сприймалися українською політичною елітою як потенційні зрадники. Так було і за президентства Кучми та Ющенка.

“За президентства Ющенка ідея українізації Криму була правильною, але треба враховувати, що кримські татари у своїй масі повернулися з Узбекистану, Росії, інших земель і часто вони просто не знали української мови. Зараз ми можемо лише констатувати, що Росія мала повністю розв’язані і в Криму, і на Донбасі руки. І саме за президентства Віктора Ющенка відбувся спалах поширення недержавних організацій на півдні та сході України. Кульмінацією цього стало відновлення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі, який перебуває там і до цього часу. Бажання знести цей пам’ятник, це – з одного боку, прояв патріотизму, а з іншого – каталізатор консолідації проросійських сил”, – додає політичний експерт. 

Розуміння проявів гібридної агресії сьогодні є актуальним для будь-якої з держав. Зокрема, у цьому питанні Україна тривалий час “сиділа на шпагаті”.

“Дезінформація на державному рівні. 1 березня 2014 року, коли починалася анексія Криму, російські інформаційні агенції поширюють інформацію про те, що флагман українських ВМС “Гетьман Сагайдачний”, який тоді перебував разом з кораблями НАТО біля берегів Судану, підняв Андріївський прапор і перейшов на бік Чорноморського флоту Росії. Якщо зараз понишпорити в архівах, то можна знайти багато передруків з українських видань. Логіка тогочасного журналіста і моя, як політичного експерта, була лінійною. Бо як не реагувати на повідомлення державного інформаційного агентства. Як ми можемо не довіряти йому, коли часто воно виступає для нас джерелом фактчекінгу. Тобто дезінформація та інформаційний тиск перебувають на вищому рівні”, – каже Магда.

Експерти запевняють: сьогодні російські політики наголошують, що такі поняття, як українська державність, історія та культура – вигадані. Російська гібридна агресія впливає на теперішню політичну ситуацію в ЄС через підкупи політиків, масову пропаганду та дезінформацію. Тому для того, аби перемогти в гібридній війні, Україні варто сформувати сильну армію та спецслужби.

“На момент 2014 року можна було спостерігати “ефект термітів”. Формально, то була одна з найбільших армій у Європі, а реально – готовність воювати була, м’яко кажучи, невисока. На моє переконання, зміни відбудуться і в арміях, і в спецслужбах тоді, коли лейтенанти, які пройшли бойові дії у 2014 році, дійдуть до полковників і генералів”, – зазначив політолог.

Автокефалія православної церкви теж має важливе місце у припиненні гібридної війни.

“В гібридній війні боротьба йде за мізки, а не за територію. Тут головне довести громадянам країни, яка є об’єктом агресії, що вони живуть в неправильній країні, яка не має права на існування”, – додає він. 

Також необхідно сформувати правильну стратегію повернення територій Криму та Донбасу.

“Невідомо, чи в реаліях така стратегія існує, але в ідеалі мала б бути. Вона має стати загальною справою максимально великої кількості громадян. Я впевнений, що вже зараз потрібно створювати прообрази обласної ради і Верховної Ради Криму, і вже шукати шляхи повернення. Потрібний особливий підхід причорноморських міст. Треба, щоб люди, які наближені до Криму чи наближаються, транслювали ті зміни, які відбуваються в їхньому житті”, – пояснює Євген Магда.

Також під час дискусії експерти визначити основні вектори для перемоги агресора у цій неоголошеній війні. Серед них – формування середнього класу, знищення корупції, створення національної ідеї, потужної армії та в цілому – власного бачення нашого місця на світовій арені.

Ірина Пилипишина, Syla.news

 

1217 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up