Революція на граніті: протест студентів, що підкорив владу

2 жовтня 1990 року у Києві розпочалась протестна та насильницька акція на площі Жовтневої революції, в ході якої студенти оголосили голодування. Ці події увійшли в історію під назвою Революція на граніті. 

На початку 1990-х років акції протестів охопили фактично всі республіки СРСР. Однак в Україні рушійною силою цих процесів стали не політики, а студентська молодь, яка розпочала власну боротьбу за українську незалежність.

“У 1990 році сталися події, які можемо сміливо назвати провісниками української незалежності. 16 липня 1990 р. було ухвалено Декларацію про державний суверенітет, Народний Рух України здобував все більшу суспільну підтримку”, – стверджує історик Єгор Брайлян.

Восени 1990 року соціально-економічне становище в УРСР погіршилося, і студенти провідних закладів вищої освіти розпочали голодування на Хрещатику. Основною вимогою студентів була відставка тодішнього голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола, якого вони вбачали винним у “всіх бідах”.

Вперше ідея проведення акції зародилася влітку 1990 року серед членів Української студентської спілки в Києві. Цей задум підхопило й Студентське братство Львова. Співголовами акції стали голова УСС Києва Олесь Доній, голова Студентського братства Львова Маркіян Іващишин та голова УСС Дніпродзержинська Олег Барков. Комендантом наметового містечка обрали студента IV курсу Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка Тараса Корпала.

Відомо, що 11 вересня Верховна Рада УРСР прийняла рішення про заборону проведення мітингів на відстані одного кілометру довкола будівлі парламенту. Однак це не зупинило незадоволене студентство, яке вимагало зміни влади.

Зранку 2 жовтня кілька десятків активістів зібрались на площі Жовтневої революції. Розстеливши на граніті матраци та спальники, студенти розпочали голодування, що вже ввечері переросло у наметове містечко із чіткою організацією. При цьому, їх дії перебували під пильним контролем медиків, прес-групи та охорони.

“Насправді цю акцію мали починати 1 жовтня. Але перенесли на один день через весілля Маркіяна Іващишина, голови Студентського Братства Львова, дружньої для нас організації, і однієї з двох найважливіших складових акції. Тому почалося все 2 жовтня”, – повідомив Олесь Доній в одному із інтерв’ю. 

Їх основними вимогами були:

1) відставка голови Ради Міністрів Віталія Масола;

2) проведення позачергових виборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше, аніж весною 1991 року;

3) прийняття постанови про націоналізацію майна КПРС та Всесоюзного Ленінського комуністичного союзу молоді  в Україні;

4) відмова від підписання нового союзного договору;

5) повернення на територію республіки військовослужбовців, які проходять строкову службу за межами України, та забезпечення проходження військової служби на території республіки цьогорічного та наступних призовів.

Навіть правоохоронні органи не наважилась розігнати демонстрантів, а згодом і Київська міська рада дала дозвіл на проведення масових акцій в центрі міста.

“Не було наказу. Для них це теж був шок. Влада не вірила, що ми витримаємо. Навіть не звертали уваги на нас перші днів десять. Їм важливо, мабуть, було отримати моральну перемогу. Не вірили, що все серйозно. А потім все так швидко пішло вгору, що вже розганяти нас було страшно, міг статися вибух народного недовольства. По суті, влада упустила той момент, коли нас можна було розігнати з меншими втратами. Вони хотіли нас зламати й перемогти, щоб народ зневірився, але не думали, що ми такі затяті, вважали, що це жарти. Там було багато нервів, бо перед цим в Китаї танками подавили голодування студентів на площі Тяньаньминь. До нас приходили КГБісти і казали, що довго терпіти не будуть і подавлять так само танкам”, – розповідав Михайло Свистович.

Вже на наступні дні до мітингу приєдналась молодь зі всієї України. Всього налічувалось близько 150 осіб, що голодували і ще стільки ж їм допомагало.

Вирішальні події відбувались впродовж 12–17 жовтня. Більшість закладів вищої освіти столиці підтримали вимоги.

Маніфестації також пройшли у Львові та Луганську. А заклики до загальнонаціонального страйку були озвучені по телеканалу УТ–1.

Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання більшості вимог учасників протесту.

“Під час цієї акції студентів проявили себе майбутні політики та громадські діячі, наприклад Олесь Доній, майбутній народний депутат України 6-го та 7-го скликань. Ця акція показала, що український народ не боїться радянського режиму, здатний створювати неформальні організації, які протистоять Кремлю. До того ж ця акція засвідчила початок процесу відродження національної символіки, синьо-жовтий прапор вже майорів біля будівлі Київради”, – розповів Єгор Брайлян.

До того ж ця акція засвідчила початок процесу відродження національної символіки, адже після неї синьо-жовтий прапор вже майорів біля будівлі Київради.

Нагадаємо, першого жовтня 1960 року із конвеєра зійшов перший “Запорожець”, що за свою форму отримав у народі назву “горбатий”.

Наталія Козак, Syla.news

 

470 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up