Бути чи не бути змінам в Конституції України? – експерти

21 вересня Верховна Рада конституційною більшістю підтримала та дала старт ініціативі президента щодо змін до Основного закону, які закріплять незворотність курсу на членство України в Європейському Союзі та НАТО. Відповідно до такої звістки відбудуться й зміни в Конституції України. Крім того, нещодавно прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час суспільно-політичного форуму Реанімаційного пакету реформ “Реформи під прицілом: діалог громадськості та уряду” заявив, що хоче вдосконалити Конституцію України. На його думку, це забезпечить розподіл повноважень у частині децентралізації і приведе законодавство до чіткого розподілу сфер відповідальності та повноважень. 

За словами прем’єра, в Україні дуже “зарегульоване законодавство, старі, достатньо складні процедури законотворення”. Він додав, що законодавство України не визначає загальні рамки та визначення, а детально прописує усі кроки, що унеможливлює більш динамічну дію виконавчої влади.

Також Гройсман зазначив, що потрібний дуже серйозний діалог з точки зору зміни цієї моделі.

Натомість заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко сказав, що основний закон – це фактично база для існування держави. А однією з умов поняття “база” – є її стабільність.

“Якщо постійно змінювати Конституцію, як приймати нову, так і вносити зміни до чинної, ми фактично наражаємось на два наслідки: перший – це дестабілізація бази. Тобто Конституція уже не може виступати тим єднальним та опірним чинником, на якому ґрунтується не лише формування законів, але й політичне, економічне і соціальне життя. Другий – зниження значення самих норм Конституції. Підпорядкування права кон’юнктурним політичним інтересам перетворює Конституцію в інструмент впливу конкретної «партії влади»”, – зазначив експерт.

Тобто, додає він, опозиція може бути переконана у тому, що прийшовши до влади, вона зможе змінити Основний закон відповідно до власних інтересів.

“Зрозуміло, що неповага та нестабільність Основного закону сприяє неповазі до законів взагалі не лише серед політиків, а й серед простих громадян України. Для прикладу, «сталінська конституція» вважалась одним із найдемократичніших документів, але вона реалізовувалась так, як вигідно було тоталітарному режимові. Тому і найбільша проблема Конституції України полягає не стільки у її нормах, скільки у їх безумовному виконанні. А сьогоднішні спроби змінити Конституцію та її норми – це лише спроби політичного піару, спроби гри політиків на реальному бажанні українців отримати різке покращення від якогось простого кроку. Нібито це покращення має прийти відразу після прийняття змін чи затвердження нової Конституції”, – пояснює Богдан Петренко. 

На погляд експерта Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталі Беліцер, суттєві зміни до чинної Конституції України є необхідними, оскільки надто багато чого змінилося і в середині країни, і в міжнародному середовищі з моменту її ухвалення у червні 1996 року.

“Хочу також зауважити, що якщо проблемі конституційно закріпленого курсу на приєднання до НАТО і ЄС приділяється, в принципі, багато уваги, явно бракує серйозного обговорення того, що стосується Автономної республіки Крим. Зрозуміло, що після окупації і миттєвої анексії Криму Російською Федерацією ситуація змінилася докорінним чином, і Україна має «спрацювати на випередження», а не очікувати деокупації Кримського півострова”, – коментує експерт.

І додає, що експертна підгрупа та робоча група Конституційної комісії провела величезну роботу, підготувавши пропозиції до нового тексту цього розділу, а також повністю узгодивши його з текстами двох законопроектів – «Про корінні народи в Україні» і «Про статус кримськотатарського народу».

“Ця копітка робота була остаточно завершена у травні 2018 року, і з тих пір триває очікування розгляду напрацювань РГ всією Конституційною комісією. Зволікання у цьому питанні викликає значне занепокоєння, зокрема, у світлі заяви  першого Президента Леоніда Кравчука про вихід з її складу, оскільки, за його словами, це «формальний орган», який, фактично, не працює”, – зазначає вона.

Член правління міжнародної спілки “Інститут національної політики” Марина Багрова зазначає, що в Україні існує чудова Конституція щодо захисту прав людини та основних свобод, а також народовладдя. Але в ній є суттєві недоліки в сфері регулювання владних повноважень. Один з них, на її думку, є відсутність чіткого розподілу повноважень у системі виконавчої влади, між президентом і прем’єром. Інший недолік – це відсутність норми, яка регламентує відкликання депутатів, наприклад, за невиконання передвиборних обіцянок, даних ними під час виборчої компанії у рамках депутатських повноважень, або за невиконання обов’язків депутата.

“Раптові ідеї, що виникли серед різних політичних сил, свідчать лише про втому окремих політиків від чинної Конституції. У цей же час, заклики змін Конституції свідчать про загострення політичної боротьби серед політичних сил. Для громадян і країни було б вкрай продуктивно, якщо б в Конституції України з’явилися норми, такі як про дострокове відкликання депутатів та інші, що регламентують пряму конституційну відповідальність влади перед народом. Зараз це питання в правовому і політичному сенсі є найбільш актуальним, ніж всі інші пропозиції нинішніх політичних діячів про зміни Конституції”, – коментує експертка.

Марина Багрова додає, що в умовах слабкого виконання багатьма представниками різних гілок влади чинних норм Конституції і законів України, будь-які нові зміни, внесені в Основний закон, на практиці можуть виявитися ілюзорними.

“Україні не потрібна нова Конституція. Потрібні лише зміни до чинної Конституції, зокрема закріплення зовнішньополітичного національного курсу на вступ в ЄС і в НАТО. Цi зміни до Конституції, які закріплюють курс України на вступ до ЄС і в НАТО, –  стратегічно найважливіший правовий, ідеологічний та історичний крок. Це чіткий сигнал для всіх західних партнерів про те, що народ України обрав для себе цивілізаційний європейський та євроатлантичний вектор розвитку, на підставі якого західні партнери повинні надати підтримку Україні щодо вступу в Євросоюз і НАТО”, – додає вона.

Це означає, що після кількох сотень років поневіряння після російського негативного колоніального впливу Україна, відбиваючись від Росії, яка гине в агонії власних війн, знову повертається на своє історичне місце у свою сім’ю країн цивілізованої Європи. І це повернення, переконана Марина Багрова, Україна підтвердила юридично на конституційному рівні.
Вона додає, що це – гарантія стабільності зовнішньополітичного курсу України. Хоча для того, щоб стати членом ЄС і НАТО прийняття таких рішень і закріплення їх у Конституції абсолютно не потрібно.

“В принципі, з урахуванням становлення Збройних сил, при нормальному менеджменті та системи управління у військах, Україна зможе стати членом НАТО протягом року. Що стосується членства Євросоюзу, то процес може затягнутися на значно більший термін. Можливо, на 5 – 7 років. Це обумовлено слабкою економікою, відсутністю в країні середнього бізнесу і ефективних реформ”, – коментує експертка.

І додає, що майже 80 % положень угоди України з Європейським союзом про вільну торгівлю, через непідписання якого виник Євромайдан, до цього часу не ратифікована.
На думку члена Інституту міжнародної політики, те, як швидко Україна стане членом Євросоюзу і НАТО залежить в першу чергу від української влади і в певній мірі від українського суспільства.

“Якщо українська влада в особі багатьох депутатів Верховної Ради та членів уряду перейдуть від популізму до реальних справ щодо зміни економічної і соціальної обстановки в країні, Україна стане членом ЄС і НАТО значно швидше, ніж ми це уявляємо”, – підсумовує Марина Багрова.

Ірина Пилипишина, Syla.news
1199 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up