Християнська етика: факультатив чи обов'язковий предмет

Християнська етика: факультатив чи обов’язковий предмет

Християнська етика, як шкільний предмет, викликає багато протиріч серед батьків та експертів. Багато хто вважає, що він повинен бути лише в спеціалізованих навчальних закладах, або ж у формі факультативів, адже в українських школах навчаються діти, що сповідують різні релігії.  

Експерти зійшлись на думці, що викладати християнську етику у школі – доволі ризиковано з різних причин. І найпершою із них багатонаціональність та, відповідно, багаторелігійність України.

“Вищезгаданий предмет повинен бути факультативним. Так, як справедливо відмічено, що діти та їх батьки можуть сповідувати інші релігіі”, – зазначив приватний психолог Тарас Нестеренко.

Він додав, що цей предмет може бути лише у випадку, коли школа наповнена 100% учнів одного віросповідання. Однак він не може бути обов’язковим, і задля його впровадження не можна зменшувати кількість годин для інших предметів.

Відповідно до Конституції України, школа відділена від церкви, а церква від держави. Це відповідає європейським та світовим принципам щодо рівності релігій, терпимості та поваги одна до одної, толерантності тощо. Адже у шкільні роки дитина ще не має сформованого світогляду, і впливати на неї з допомогою християнського вчення – неправильно.
“Беззаперечним є той факт, що дитина не обирає релігію, а лише дотримується тих релігійних традицій, які сповідує її сім’я. Адже вона, в силу своїх розумових здібностей, які прямо залежать від її віку, не здатна оцінити переваги тієї чи іншої релігії, адекватно оцінити її значення, рівень впливу та прийняти для себе рішення щодо свого віросповідання”, – пояснює доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Олеся Іваненко.
Окрім того, вона додала, що якщо йдеться про християнську етику,  то необхідно пам’ятати, що християнство охоплює православ’я, католицизм та протестанство. І канони та принципи всіх цих напрямків є різними. Кожний з них має свої недільні школи для дітей або у інший спосіб залучає їх до своєї релігії. Тому всі охочі можуть відвідувати такі заняття поза межами шкільних стін.
Натомість, дехто з експертів наголошує, що знання предмету та віра – різні речі. Тому головне завдання вчителя – не “скотитися” до “проповідника” християнських істин, а залишатись на рівні дослідника предмету та викладених фактів. 
“Питання навіть не в нехтуванні почуттів інших віруючих, не християн тому що на уроках сидять в цей момент не “віруючі”, а юні дослідники, а в тому, що цей предмет надзвичайно легко перетворити в навязування істин, які важко перевірити науковим шляхом, і тоді такий предмет стане прямим втручанням церви у справи держави, що заборонено законодавством. Викладання такого предмету в школах – дуже ризикований захід з боку держави і велике випробування як для вчителя, так і для дітей”, –  зазначає психотерапевт Тетяна Артеменко. 
Церковнослужителі ж сходяться на думці, що християнська етика сприяє духовному формуванню українських дітей та закладає певний стержень на який вони зможуть спиратись в житті та бути  кращими громадянами.
Діти, як білий лист, поки лише обирають, що сповідувати. Куди дітей направиш, те вони і будуть сповідувати. А якщо нікуди їх не направити, або дозволити їм пливти куди течія несе, то час із його трендами направить. А час зараз безпринциповий, ніщо не істинно або кожен сам її обирає. Уявіть собі світ, де кожен сам визначає що правильно, а що ні. До аргументів завжди приводжу наддержави, які певного часу притримувались християнського виховання в школах такі, як Німеччина або США. Ми бачимо до якого рівня розвитку виховані люди в таких закладах привели свою країну. Особливо в порівнянні з СРСР, де “Бога не було”, – сказав Братащук Володимир – церковний служитель Ірпінської Біблійної церкви.
Також існує думка, стосовно того, щоб створити альтернативу християнській етиці – історію релігійних вчень, де на рівні з християнською етикою учні змогли б вивчати етичні переконання інших релігій.

“Кожен народ має свої певні особливості. Знаємо, що українське суспільство є у своїй більшості християнським, а тому виникає потреба вивчити моральні цінності, на основі яких наш народ упродовж своєї історії міг навіть у часи бездержавності сформувати культуру та етнос з християнськими засадами, щоб зберегти націю та передати її нащадкам. А в сучасних важких умовах неоголошеної війни в Україні питання національної безпеки держави суттєво залежать від духовно-моральних цінностей населення, формування яких варто посилити через науково-освітні процеси та закріпити законодавчо” – пояснили у прес-службі отців Василіян в Україні.

Основи християнської етики на Львівщині почали вивчати факультативно ще у 2005 році. Департамент освіти і науки уже 11 років поспіль видає такий наказ. У статті 35 головного законодавчого органу країни йдеться:

«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».

Тобто, якщо християнська етика є необов’язковою складовою навчального плану, то вона ніяк не суперечить Конституції України. І, у випадку відмови батьків, їх дитина може не відвідувати ці заняття.

Наталія Козак, Syla.news

Коментувати

944 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up