“Якщо я змогла надихнути когось на щось, значить, я не даремно живу”, – Ната Сміріна (ІНТЕРВ’Ю)

Після участі у Національному відборі на Євробачення про дівчину з космічним голосом заговорили всі. “Блискуче та сяюче” – так музичний продюсер Костянтин Меладзе описав творчість українського інді-поп гурту PUR:PUR. Про назву гурту, інопланетний стиль, збірники “Союз”, мультфільми та поезію розповіла в інтерв’ю для Syla.news солістка гурту PUR:PUR Ната Сміріна. 
В деяких інтерв’ю Ви розповідали, що гурт насправді з’явився не у 2008, як часто про це говорять, а 2013-му. Чому так? 
В 2013 році у групи повністю змінився склад. Залишились тільки ми з Женьою, як засновники, власне. Але я б сказала, що все навіть почалося у 2016-му році. Мені завжди говорили, що в нас важка музика, незрозуміла, не для широкого кола слухачів. І з 2008 по 2016 рік ми були достатньо популярними, але в андеграунді. І я була впевнена, що навіть, якщо нас будуть показувати всюди, люди нас не зрозуміють. І коли ми потрапили у фінал Нацвідбору на Євробачення, а Костянтин Меладзе сказав, що ми дуже круті, і нас показали в прайм-таймі, Україна ніби-то нарешті нас для себе відкрила. У мене питали в інтерв’ю “А де ви були весь цей час? Чому не намагалися пробиватися на телебачення?”. І я щиро відповідала: “Ви не повірите, але ми дуже навіть старалися бути почутими і побаченими, тільки без продюсерської підтримки чи грошей, це практично неможливо”.
Як з’явилася ідея створити гурт? Адже Ви здобували освіту фармацевта, потім займалися фотографією. Коли вирішили, що бажаєте зв’язати своє життя зі сценою і співати у власному гурті?
Співати мені подобалось завжди. Але я і подумати не могла, що можна мріяти стати професійним музикантом. Ми з Женьою майже з самого початку складали пісні для себе. Просто в якийсь момент музика вийшла на перший план і ми вдвох вирішили, що це – саме той шлях, про який ми завжди мріяли. Це сталося у 2008 році.
Ната Сміріна на сцені і в колективі – це різні люди? Адже Ви така тендітна і казкова, і при цьому на Вас лежить велика відповідальність. 
З 2008 до 2013 року я була ще й нашим менеджером і концертним директором. Це було дико важко. Для хлопців я стала мамою: прослідкуй, хто що взяв із речей, всіх перерахуй, нагодуй, перевдягни, для організаторів я мала бути жорсткою і крутою, як Шварцнеггер (сміється-ред.), – якщо не оплатили таксі чи не доплатили гонорар. Та і взагалі для мене, як для тотально неорганізованої людини, організувати щось було мукою. Я щоразу дивувалась, коли не забула паспорт, квитки, чи ще щось не провтикала. Але бути однією дівчинкою в чоловічому колективі – це більше ніж комфортно для мене.
Зараз у мене є найкращий концертний директор на світі. Це щастя і благословення. Але за ці роки існування гурту я зрозуміла, що лідер має бути один. Я на сцені і я в житті – це цілком схожі люди. Тільки в житті я часто песиміст і трішки депресоїд, хоча мало хто вірить в це. Я не люблю шумні компанії, не ходжу на вечірки.
Хто дав назву гурту Pur:Pur? Чи були якісь смішні ситуації, пов’язані з цим?
Назву придумав наш друг Женя Стрельцов. Він прийшов до нас з Юджином – Женя Жебко – і сказав, що приніс нам кльову назву і ми можемо взяти її собі. Я подумала, що називатися кольором якось не круто, а от якщо розділити слово на два PUR, то вийде цікаво і чисто. А дві крапки додалися випадково: я робила заставку на відео і мені чогось по композиції не вистачало. От я і вставила два гудзика, які потім перетворились просто в крапки.
Спершу ми були такі одні, а з часом люди почали надсилати нам фото караоке-барів, манікюрних салонів, магазинів одягу, стриптиз-барів і навіть інтим-шопів з назвою pur pur. У деяких навіть дві крапки були.
Ви двічі брали участь у Нацвідборі на Євробачення. Що змінилося з тих пір, як Вас побачили на телебаченні? Чи розширилась аудиторія? Чи збільшилась кількість пропозицій про співпрацю від радіостанцій чи продюсерів?

Глобально – НІ-ЧО-ГО. Просто телевізійна аудиторія дуже забудькувата: поки тебе показують по телевізору – ти зірка, не показують – тебе забувають і з’являються нові улюбленці. На радіо – хіба що на “Лаунж ФМ” взяли. На знакові радіостанції нас не беруть, ми досі вважаємось неформатом. Така ж ситуація з ТБ і музичними каналами. У нас трішки розширилась аудиторія, я стала впевненішою в собі, мене частіше впізнають на вулиці, але продюсерам ми якось непотрібні, так і лишаємось. Сподіватися в наш час можна і потрібно тільки на себе.

Вас часто називають казковим персонажем, людиною з іншої планети. З яким персонажем себе асоціюєте Ви?
Мені здається, я – Стіч, або ж одна із фей з мультика про “Сплячу красуню”. А ще я дівчача версія Незнайки і завжди мріяла про чарівну паличку! А ще дуже хотіла б бути Падме Амідалою чи Крістою із “Долини папоротників”. Мій образ вільний, який відображає мій настрій і внутрішній стан, а ще це невід’ємна частина моєї творчості, один зі способів самовираження.

Що Вас надихає?

Мене надихає все, що я бачу. Я переглядаю багато різних матеріалів і в Pinterest, і в Інстаграмі, кіно, книги, музика, друзі…

У Вас багато фанатів. Чи є такі, хто наслідує Ваш стиль? Якщо є, то як Ви до цього ставитесь: Вам приємно чи все ж Ви проти використання свого унікального стилю іншими людьми?

У мене багато наслідувачів, що безумовно мене тішить. Я вважаю, якщо змогла надихнути когось на щось, значить, я не даремно живу! Я дуже активно спілкуюсь зі своїми фоловерами в Інстаграм і Фейсбуці, завжди всім відповідаю на питання. Це для мене, як частина моєї життєвої місії, – якщо я можу допомогти, то обов’язково допоможу і порадою, і просто добрим словом. Особливо мене захоплюють мої юні фанати: вони всі розумненькі, відкриті, діляться зі мною особистими історіями, просять дати пораду (мамі побояться сказати, а мені розкажуть). Тому я відчуваю велику відповідальність на собі, адже вкрай важливо, що вони беруть з мене приклад і потім дякують за те, що я прийшла до них на допомогу і мудро направила в правильний бік.

Часто в своїх автографах Ви малюєте дівчинку з мікрофоном в руках і пишете побажання людям. Як народилась така ідея? Чи вдається таким чином роздати автографи великій кількості фанатів?

Скоріше навпаки! Це ж повільно виходить, хоча я набила руку за роки. Це сталося на першому нашому концерті. Я дуже здивувалась, що до мене люди за автографом почали підходити, і я подумала, навіщо їм мій підпис-каракулька, краще я намалюю себе і напишу побажання-настанову – перше, що в голову прийде при погляді на людину. І так сталось, що це стало нашою традицією. Багато хто зберігає мої побажання, хтось колекціонує малюнки. А останнім часом почали самі мені малювати, тому що я вже багато намалювала, і хочуть зробити мені приємно. Мені це дуже подобається!

Які музичні виконавці Вас надихають і хто є для Вас прикладом в музиці? Кого слухали в дитинстві? Хто сформував Ваш музичний смак?

Я слухаю багато різної музики. Прикладів маса. Для мене головний показник – це щоб мене зачепило – це може бути гітарне соло, одна фраза чи шалено проникливий вокал… Я люблю як попсу, так і інді та електроніку. Але безумовно незмінними улюбленцями назавжди будуть Radiohead, Bjork, Wafia, The Doors, Janis Joplin, Ella Fitzgerald. В дитинстві мене мій дідусь привчав до прекрасного – ставив джаз, романси, казки на платівковому програвачі. Мама привозила мені касетні збірники з Freddy Mercury, Pet Shop Boys, Michael Jackson, Madonna та багатьма іншими. При цьому я умудрялась слухати кошмарні збірники студії “Союз”. І я слухала це все з нею (сміється -ред.). Та і потім всілякі Britney Spears, BSB, NSinc, Spice Girls тощо. Багато всякого і дуже різного. Я навіть не знаю, що з цього всього сформувало мій смак! Страшно задуматись, якщо чесно (сміється).

 

Крім того, що Ви автор своїх пісень, Ви пишете вірші. Чи вдавалось Вам публічно виступати зі своєю поезією? Чи плануєте видати власну поетичну збірку?

Це моя маленька велика мрія – виступити перед людьми з віршами. Так, і збірку я збираюсь випустити вже років 5. Можливо, колись наважусь.

Наскільки сьогодні важко молодим виконавцям пробитися у шоу-бізнес? 

Важко весь час і завжди. Інформаційний шум зараз шалений! Потрібно вірити в себе, завжди працювати над собою, всьому навчатись, все вміти, багато робити, не впадати у відчай, стукати в усі двері і ОБОВ’ЯЗКОВО не губити задоволення від того, що робиш і щиро любити це. А ще вміти хвалити себе і бачити результати своєї діяльності, поважати свою працю.

Ви дуже любите казки. До якої казки Вам хотілося б написати пісню, чи в якому образі хотілося б побувати?
Я мрію озвучити мультфільм! Це моя “блакитна мрія”. І я дуже хочу вірити, що вона втілиться! Я можу спробувати бути ким завгодно! Мишкою, принцесою, мандрівником, феєю… Мені абсолютно неважливо! Але одна частина цієї мрії вже збулась… просто поки що мені не можна розголошувати цю інформацію. Але в 2019 році ви все побачите і почуєте самі.
Чи намагались Ви самостійно створити мультфільм?
Я з дитинства мріяла бути мультиплікатором, а коли ми з Юджином почали робити кліпи і запрошувальні на концерти, ми звісно ж вирішили використати стопмоушн. Результати нашої праці досі можна побачити на нашому каналі на YouTube. А ще я мрію створити гру-квест. Це ще одна моя пристрасть: інді-квести.
Як Ви готуєтесь до своїх виступів на сцені?
Розспівуюсь, роблю легеньку гімнастику, мию голову, приймаю душ і сідаю робити макіяж (це займає дві години зазвичай), який замінює мені медитацію (сміється).

Який з усіх Ваших виступів Вам найбільше сподобався і запам’ятався?
Я люблю всі наші концерти. Але особливо мені подобається, коли дуже багато людей. Тоді відбувається дивовижний обмін енергією, і це відчуття не зрівняти ні з чим!

У 2012 році ми грали на “Джаз Коктебелі”, на березі моря. Місячна доріжка. Зіркове небо. Теплий морський вітерець.  І багато людей, які співали хором “Сніговика” – це ж щастя у чистому вигляді!

Ірина Пилипишина, Syla.news

212 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up