“Любов та гра – рушійна сила у цій справі”, – письменниця Таіс Золотковська (ІНТЕРВ’Ю)

Харківська письменниця Таіс Золотковська презентує свою книгу-навчальний посібник з письменства для початківців та бувалих авторів у рамках 25 Книжкового форуму у Львові. Це не перша книга молодої авторки. Як зазначила Таіс, основною метою книги “Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки” стало навчити молодих авторів побороти страх перед потенційною читацькою аудиторією та отримувати задоволення від самого процесу. Про ці та інші деталі розповіла письменниця в інтерв’ю для Syla.news. 

Розкажіть, будь ласка, чому Ви вирішили писати посібник для авторів-початківців?

Ця книжка не тільки для авторів-початківців. Вона взагалі для всіх тих, хто пише. Тому що вона може подарувати якісь нові ідеї, прийоми та поради для того, щоб писати кожен день і щоб дописувати свої книжки. Я не можу сказати також, що я обирала цей напрямок. Просто так склалося. Спочатку я почала викладати Creative writing в Харкові. Потім я це проводила в інших містах і в мене накопичилось дуже багато досвіду, який мені захотілося об’єднати під однією палітуркою, і щоб цю книжку міг прочитати будь-хто, кого це буде цікавити, щоб не чекали тільки на зустрічі у їхніх містах.

Як виникло бажання написати саме таку книгу?

Взагалі я пишу книжки різних жанрів – коротку прозу, також я маю роман, поки що не дописаний, але який буде завершений цього року. Також я пишу дитячі книжки. Тому це не певний напрямок, який я обрала. Просто я пишу про те, що я думаю.

Скільки часу Вам знадобилося для написання?

Загалом пішло близько року на написання цієї книжки. Я почала з того, що писала есеї про природу та творчість, про зв’язок між ними. Потім знайшлося видавництво, яке зацікавилось – “Моноліт Bizz”. Потім близько чотирьох місяців я писала книжку. Ще стільки ж часу доробляла її.

Чи важко було зібратися з думками? Адже ділитися власним досвідом із іншими людьми – це велика відповідальність.

Зібратися з думками було не важко і не страшно, тому що я дуже звикла до того, що викладаю, що займаюсь авторами, які починають писати. Тому мені було це дуже природно, ніби це ще одне заняття, ще одна зустріч. Мені взагалі не було страшно писати цю книжку. Тому що я розуміла, що що б я не написала, це буде краще. Ну, скажімо так: я знала, що мені вже треба викласти цей матеріал на папері, вже прийшов до цього час. І все. А все інше я знала й так, мені просто треба було це записати. Також, я думаю, що справа, чому я не боялася ділитися своїм досвідом, була в тому, що коли вже до цього готовий, то не може бути страшно. Просто треба це зробити. Ця книжка вже сформувалась всередині мене, і мені просто треба було записати свої думки.

Вам подобається як пишуть сучасні українські автори? Чи не стало бажання написати навчальний посібник для письменників бажанням щось змінити в українській літературі?

Звісно, як і завжди, мені подобається багато українських письменників, яких я залюбки читаю – це і Таня Малярчук, і Софія Андрухович, Маркіян Камиш, і звісно Сергій Жадан. Тому звісно мені подобаються їхні роботи. В мене не було бажання вчити когось чомусь, а скоріш допомогти розкрити те, що вже є всередині людини. Я у передмові пишу про жінку на ім’я Любов, яка живе у селі Кути, і яка могла б розповісти історію, якби у неї була така книжка. Тому моя книжка не для українських авторів, які вже видаються, а для тих, хто вже починає. Може бути, що вона допоможе тим, хто вже пише. Тому що всі ми час від часу застрягаємо у чомусь і не можемо писати. Тому там є окремий розділ про те, що робити, коли письменник застряг, коли утворився письменницький блок. Тому, я думаю, що ця частина, можливо, може допомогти тому, хто вже пише. Ми обирали цікаві і якісні твори і висвітлювали їх обов’язково.

Ви пам’ятаєте той день, коли у Вас виникло бажання зустрічатися із молодими авторами, які лише починають свій шлях у літературі? Як Ви наважились проводити такі зустрічі? Опишіть цей день. 

Вперше бажання створити клуб авторів у мене виникло, коли я побувала у Нью-Йорку і там відвідала одне із занять творчого письма – Creative writing, яке було спрямоване на подолання письменницького блоку. Там було близько 20 людей, які у суботу зібралися десь там у глибинці Брукліну, і всі вони писали, і у всіх них були проблеми з цим. І мене це дуже здивувало, я побачила, що дуже багато людей пишуть. Мені було дуже цікаво чи ми можемо зробити таке саме, чи можемо ми зібрати групу, ніби маленьку навіть у Харкові. І коли я повернулась, я створила допис у Facebook і запросила своїх знайомих – тих, хто пише, авторок на зустріч. Нас було всього четверо і це були люди, які вже пишуть, досвідчені більш-менш. Аж потім, наш клуб ніяк не розвивався, тому що ми просто збиралися і розмовляли про те, як ми пишемо і пили каву, і все. Мені цього було не достатньо. Тому я вирішила, що можна буде провести заняття. У нас тоді був такий простір “Циферблат”- це вільний простір. Там зібралося близько 20 людей, як у Брукліні, яким це було цікаво. Мене це дуже здивувало. Це були вправи, потім обговорення, всього, що ми робили, критика якась і таке інше. Я взагалі не розмірковую категоріями наважилась або боялась і все таке. Просто треба зробити і подивитись чи буде воно працювати, чи ні. Боятися взагалі немає сенсу, будь-чого. Ну, тобто треба оберігати себе від, наприклад, стрибків з третього поверху будинку, тому що це небезпечно. Але боятися чого нового зробити – це неможливо. Просто роблю те, що треба. Я бачу якийсь простір, де чогось не вистачає і я можу щось привнести туди, то я це роблю. От і все. У мене взагалі не було такої ідеї робити щось лише для авторів, які тільки починають свій шлях у літературі, або щось таке інше. Ну тобто для таких новачків, nubies. Була ідея зібратися з однодумцями і погратися з різними вправами, подивитися що вийде. Тому що мені здається, що любов та гра – це дві рушійні сили всього цього процесу. Тобто любити те, що робиш і ставитись до цього як до гри. Вийде – добре. Не вийде – добре. Це теж досвід.

У Вашому дружньому колі певно є друзі-письменники, відомі автори. Як вони відреагували на Вашу книгу?

Мої друзі-письменники сприйняли дуже добре книжку. Вони прочитали її з любов’ю та увагою. Декотрі з них, наприклад, Слава Світова, мою книжку прочитала ще коли вона була чернеткою і написала передмову до цієї книжки. Взагалі можна сказати, що книгу дуже добре сприйняли. Люди кажуть, що книжка надихає. Читачі, які пишуть мені у “приват”, і друзі, і невідомі люди пишуть, що книжка надихає писати тут і зараз. Це і була моя головна мета. Над якістю вони будуть працювати вже пізніше, а спочатку треба сісти і писати.

Чи вдалося комусь із людей, хто приходить на зустрічі з Вами, або, хто користується порадами з книги “Пиши…”, написати свою книгу і видати її?

Так, у нас було декілька таких успіхів. Є автори, які написали свої книжки і видали їх. Це романи. Зараз, ну, так я згадую, це Дар’я Коханова. Вона видала свої два романи і вона дуже багато пише коротких історій зараз, і , як я розумію, вона працює зараз над новим романом. Були ще люди, які писали короткі історії та повісті, які видали. Може, є хтось ще, просто вони не дуже хваляться цим. Це я про тих, хто брав участь в інтенсиві. Також я очікую, що протягом наступного року люди писатимуть більше, тому що інтенсиви пройшли, заряд вони отримали і зараз справа за ними, щоб вони написали і видали щось своє.

Ірина Пилипишина, Syla.news

162 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up