Шахова королева. Хто така Людмила Руденко, якій Google присвятив титульну сторінку

Вона – перша українка, яка стала чемпіонкою світу з шахів та здобула титул міжнародного гросмейстера серед чоловіків. Та про її подвиги відомо далеко за межами шахівниць. В час Другої світової війни відважна жінка врятувала 300 дітей, які би лишилися і голодували у блокадному Ленінграді.

 

Вундеркінд із не бідної сім’ї

1904 рік. Місто Лубни, Полтавської губернії. У заможній родині Володимира Руденка народжується донька, якій дають ім’я Людмила. Батько працює на посаді статського радника.Це – перша, елітна група чиновників, які керують місцевими органами влади – заступники губернаторів, очільники місцевої казни.

Краєзнавець Віталій Скобельський говорить, що тато Людмили був викладачем. Тут два моменти. Або ж він працював радником, полишив посаду і пішов викладати, а можливо – суміщав дві посади. У будь-якому разі – викладання для статського радника, то доволі престижна річ, інтелектуальна та почесна праця.

Тато майбутньої чемпіонки любив не тільки інтелектуальну роботу, а ще й інтелектуальний відпочинок. Вечорами, у просторій вітальні свого будинку, Володимир Андрійович грав у шахи. Допитливій донечці було цікаво, що ж це там поробляє її татусь, то ж досить швидко мала перейняла його звичку і сама почала ставити шахи, мати, робити рокіровку та інші шахові штуки.

І це дало свої плоди. У 14 років Людмила здобула перше чемпіонство. Її визнали чемпіонкою батьки та їх друзі, бо ж юна дівчинка обігрувала всіх підряд – тата, викладачів, друзів, знайомих.

Лубни - базарна площа та готель Котляревського
Лубни – базарна площа та готель Котляревського

Перші успіхи у домашніх шахових баталіях надихнули її взятися за цей спорт серйозніше.

 

Південна пальміра та нові захоплення

 

Але не шахами єдиними. Після переїзду на Південь, Людмила Руденко захопилася новими заняттями. Спочатку вона жила з батьками неподалік Миколаєва. Згодом переїхала до Одеси та вступила на економічний факультет.

Там майбутня чемпіонка почала займатися плаванням.

Вільний час вона присвячує далеко не шахам. Дівчині 18 років, вона у Одесі. Час поринути у світське життя. Людмила заводить знайомства з місцевою богемою – письменниками, мистецтвознавцям, грає з ними у карти, п’є вино:

 

У Південній Пальмірі вона познайомилася і здружилася з багатьма відомими літераторами та письменниками, зв’язки з якими підтримувала до кінця життя. Серед них були і російський письменник Сергій Бондарін, який часто грав із нею в шахи, і літературознавець та мистецтвознавець Микола Харджиєв. Узагалі Людмила Руденко була яскравою особистістю з різнобічними уподобаннями, – розповідає краєзнавець Віталій Скобельський.

 

Та без спортивного азарту, який приносить перемоги, наша героїня не може жити. вона обирає більш активний вид спорту та йде на чемпіонат міста з плавання і перемагає там, стаючи королівською плавчинею у стилі “брас”.

 

А далі на неї чекало нове місто та нові знайомства.

 

Москва. Перші невдачі

 

У 1925 році спортсменка переїхала до Москви. З плаванням було покінчено, то ж на горизонті замайоріли шахові перспективи.

Як же тоді молоді люди дізнавалися про події, змагання, акції та заходи. От, приміром про шахові турніри. Смартфонів та  соціальних мереж ще не було.

Сьогодні це видасться чимось диким, але тоді люди масово читали газети. Видання “Комсомольська правда” працювало як справжнє дієве медіа – організовувало події й саме ж про них писало.

Людмила прочитала анонс про цікавий івент – чемпіонат Москви з шахів. І пішла на змагання.

Та перший же серйозний турнір закінчився для неї повним фіаско. Вона програла майже всі поєдинки і опинилася на передостанньому місці.

Поразка деморалізувала її. Здавалося, що зі спортом покінчено. Та дівчина зібрала волю в кулак, та почала професійно займатися шахами. Вона вивчала тактику, читала книги, ходила на заняття до відомих тренерів.

 

Початок сходження на шаховий олімп

 

Уже в 1927 році, показавши результати своєї наполегливості, Людмила отримала право представляти Москву на першому жіночому чемпіонаті СРСР.

Там вона зайняла 5 місце.

Та вже через рік лубенка б’є всі рекорди. Вона виграє золото міського чемпіонату, перемігши у всіх 12 шахових матчах.

 

Ленінградський гамбіт  

 

Довго у Москві вона не засиджувалася. Вже 1929 року шахістка переїздить до колишнього Санкт-Петербургу та йде тренуватися до відомих на той час шахових гросмейстерів – Олександра Толуша та Петра Романовського.

7 разів українка вигравала чемпіонат Петербургу та постійно показувала хороші результати у першостях Союзу.

Ленінград став для неї містом, де вона здобула славу, одружилася та спромоглася на воістину героїчний вчинок.

Ленінград, він же Петроград та Санкт-Петербург
Ленінград, він же Петроград та Санкт-Петербург

Вона стала дружиною відомого вченого-кібернетика Лева Гольдштейна, який створив першу в СРСР кафедру кібернетики.

У 1931 році Людмила народила сина.

Це був складний час: сталінські репресії, голод, терор, доноси. Та їй вдалося вижити. Шахи – спорт нейтральний. Людмила продовжує грати, працює у видавництві, виховує сина.

Терор закінчується та приходить війна.

 

Людмила Руденко – супергероїня радянських дітей

 

Через помилку друкаря, лубенка звільнилася з видавництва та пішла працювати на воєнний завод.

Саме там її застала війна.

Коли нацисти напали на СРСР, завод, на якому працювала Людмила Руденко евакуювали до міста Уфа, столицю Башкирії.

Робітники массово покидали Ленінград, застрибуючи до вагонів прямісінько із заводських цехів, бо таким був наказ партії. Тікали так швидко, що забули подумати про своїх дітей.

Більше трьох сотень неповнолітніх лишилося в місті, яке незабаром пізнає блокаду та голод.

Людмила не могла так просто спати з думками, що у місті лишилися діти, тому вона організувала потяг, змусила машиніста повернутися до Петербургу та забрала звідти дітей.

Як вона це робила? Знайшовши всі адреси, жінка організувала волонтерів та батьків, котрі зголосилися повернутися з нею. Вони ходили по квартирам та забирали малих.

 

Вже на старості, будучи відомою чемпіонкою, Людмила Руденко говорила, що її головне досягнення у життя – це якраз порятунок дітей, а не шахові трофеї.

Тріумф

Закінчилася війна. Людмила повернулася до улюбленої справи. Тренування, книги, змагання, турніри.

У 1946 році популярними стають радіотурніри. Це були перші онлайн змагання, коли шахісти грали дистанційно, передаючи номери своїх ходів та комбінації по радіо.

Людмила Руденко перемагає Ровену Мері Брюс, яка ще у 1937 році ставала чемпіонкою Великої Британії.

1949 рік стає воістину знаковим та історичним. У грудні того року овна почала виступи на чемпіонаті світу, а вже взимку 1950 року завершила виступи у ранзі абсолютної чемпіонки – вона набрала 11,5 очків з 15 можливих.

В ході турніру Людмила Володимирівна боролася з шаленим завзяттям, грала і білими, і чорними. У будь-якому положенні вишукувала найменші шанси вдарити по супернику.

Першу гру вона провалила, бо грала чорними. Чомусь статистика свідчить, що 80 % шахістів, котрі керують білими фігурами, виграють частіше. За правилами – білі завжди ходять першими.

З того матчу і до кінця чемпіонату світу Людмила не програла жодного матчу, здобуваючи перемоги також і чорними фігурами.

Українська спортсменка стала другою в історії жінкою, яка виграла шаховий турнір. Першою ж була британська інтелектуалка Віра Менчик, яка здобула титул найрозумнішої жінки у 1927 році.

Людмила Руденко продовжила спортивну кар’єру й через два роки нарешті виграла чемпіонат СРСР.

Дивина виходить: спочатку ти виграєш чемпіонат світу, а потім – своєї країни.

Саме за цю перемогу, а не за світову, радянська держава дала їй титул майстра спорту.

У 1976 році Людмила нарешті виборола титул міжнародного шахового гросмейстера. Таке звання як раз і почали давати у 76 році, тож Людмила Руденко стала однією з перших жінок-гросмейстерок планети.

Роман Коржик

309 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up