Кримська декларація. Як зміниться позиція США щодо дій Росії

Підписання так званої Кримської декларації показує, що пріоритетом для США залишається зберегти підтримку України, але уникнути при цьому, за всяку ціну, прямого зіткнення, конфронтації з Росією, не допустити переростання ситуації в нову холодну війну, нехай навіть і ціною нереагування на ворожі дії Кремля. 

Такої думки Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень і доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені І. Мечникова. Її він озвучує на сторінках видання “Європейська правда”. 

Перш за все, в тексті цієї декларації звертає на себе увагу посилання на інший документ – декларацію Уеллса від 1940 року. Державний секретар Самнер Уеллс підписав її практично в той самий день, що й зараз, але 78 років тому – 23 липня 1940 року.

Це сталося після того, як СРСР приєднав до себе три балтійські держави – Естонію, Латвію і Литву. Їх приєднання не було визнано Вашингтоном як легітимне, і до самого моменту розпаду СРСР і відновлення незалежності цих трьох країн таке невизнання залишалося непорушним принципом американської політики.

Посилання на декларацію Уеллса дозволяє зробити кілька висновків. По-перше,

США підтверджують свій формальний підхід до того, що вони називають у декларації спробою анексії Криму з боку Росії.

Це дуже важливо, перш за все, в контексті відсутності чіткої, однозначної публічної позиції з цього питання з боку президента США Дональда Трампа. З часів його передвиборної кампанії і до недавньої зустрічі з Владіміром Путіним у Гельсінкі Трамп не висловлював чіткої позиції з кримського питання.

Відмовчувався він щодо Криму і на прес-конференції в Гельсінкі, в той час як Путін дещо поблажливо заявив, що у Москви і Вашингтона з цього питання – різні позиції.

По-друге, це посилання дає зрозуміти: у Вашингтоні усвідомлюють, що реальних і ефективних важелів для того, щоб змусити Росію деанексувати Крим, у США на сьогодні немає.

Як не було їх у США стосовно трьох балтійських країн з 1940 по 1991 рік. Тоді, в роки холодної війни, спроби звільнити Прибалтику могли б призвести до нової світової війни, швидше за все, ядерної. Це була та червона лінія, яку переходити не збиралися.

Сьогодні у Вашингтона є нові червоні лінії, хоча холодної війни вже немає. Висновок про їх наявність, в тому числі і стосовно українсько-російського конфлікту, можна було зробити з дій та заяв ще попередньої президентської адміністрації США. Нинішня адміністрація не піддає їх сумніву.

Пріоритетом для США залишається зберегти підтримку України, але уникнути при цьому, за всяку ціну, прямого зіткнення, конфронтації з Росією, не допустити переростання ситуації в нову холодну війну, нехай навіть і ціною нереагування на ворожі дії Росії.

Доля України не розглядалася і не розглядається як достатній привід для такої конфронтації. Можливості США з протидії російській агресії проти України видаються Вашингтону обмеженими. Важелів для впливу на майбутнє України, на думку Вашингтона, у Москви набагато більше, ніж у США.

По-третє, поява цієї декларації може стати сигналом про те, що питання про статус Криму може бути винесено за межі американсько-російських відносин. Іншими словами, США можуть продовжувати не визнавати приналежність Криму Росії, але при цьому паралельно розвивати відносини з РФ за іншими напрямками.

Власне, для аналогії тут можна знову повернутися до часів холодної війни. Тоді ця холодна війна йшла, але були й етапи зближення США і СРСР, поліпшення відносин, періоди розрядки.

Syla.news

103 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up