Війна, політика, антиімперіалізм. Як УПА воювала на три фронти та займалася політикою

Нацисти хотіли побудувати «арійський світ», більшовики прагнули до всесвітньої соціалістичної революції, а вояки Української повстанської армії (УПА) були третьою силою конфлікту, й говорили: «Воля народам, Воля людині». 

УПА, по-суті, була військовим формуванням, яка вела боротьбу за українську державність і творила політичні органи влади, які би ту державність розбудовували. Таким органом стала Українська головна визвольна рада, яку очолив Кирило Осьмак. 

 

Влада часто є недалекоглядною. Опозиція інколи просто проти, і не може запропонувати конструктиву. Третій сектор, або ж громадські (неурядові) організації працюють на своєму фронті, у своїй сфері, знаючи її проблеми та шляхи вирішення цих проблем. Вони спираються на власний практичний досвід.

Німці вбили у свої голови абсолютно утопічну думку, що їм вдасться звоювати світ, або ж континент, знищивши інші народи, не близькі до арійської раси. Радянська влада марила диктатурою пролетаріату. Вона, оця диктатура, все ж реалізувалася певною мірою на Сході Європи. Та дуже швидко історія довела утопічність і недієздатність саме радянського соціалізму.

УПА боролося за Українську державу. Вона зараз є. Повстанці залучали до війська людей різних національностей – українців, євреїв, азербайджанців, грузинів, узбеків. Сьогодні на Донбасі нашу країну захищають хорвати, білоруси, грузини, поляки, іспанці, французи.

Третій Рейх згорів у 1945 році. Совок втримався до 1991 року. А ми у 2017 році відзначаємо 74-річницю першого бою Українських повстанців проти нацистів, і паралельно воюємо за збереження своєї незалежності.

Так само із владою. Вчора президент був проросійський, сьогодні проєвропейський, завтра проазійський, після завтра – тиран-консерватор. Сьогодні в опозиції латентні москвофіли, завтра – націоналісти, потім – соціалісти. А третій сектор як реформував медицину, як вводив системи публічних закупівель та різні антикорупційні гаджети, та і робитиме це завтра, і післязавтра. Неурядові організації та волонтери як допомагали воякам АТО, так і будуть це робити це завтра, незалежно від чинної влади і конструктиву чи неконструктиву опозиції.

Воякам УПА було начхати, що суперник сильніше, що у нього більше зброї та можливостей. Вони робили свою військову адвокацію української державності. І врешті результат є.

 

Тому для мене УПА цілком бачиться, як неурядова організація. Не в сучасному розумінні цього поняття. Це скорше є така собі метафора, адже я журналіст та історик, і це мій хліб – пояснювати минуле і сьогодення через метафори, бо я не маю формул, які є в арсеналі математиків чи фізиків.

Тема діяльності Українських повстанців ще до кінця нерозкрита. Там купа чорних та білих плям, хорошого і поганого, чистого і брудного. Мова про інше: потрібно брати ситуацію у свої руки, ставати третім сектором цієї країни, і робити реформи, впливати на владу. Як колись УПА, зробивши військову реформу боротьби за незалежність, даючи прикурити як нацистській, так і більшовицькій владі.

Кирило Осьмак 

 

Радянська система витворила міф, що націоналісти й зокрема, бандерівці – це продукт Західної України, а на Сході їх ніколи не було. Та Кирило Осьмак руйнує цей стереотип. Людина з Полтави не просто мала авторитет серед бойовиків ОУН та бійців УПА. Він писав законопроекти аби майбутня Українська незалежна держава, за яку боролися націоналіста була легітимною та правовою.

9 травня це не лише День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це ще й день народження Кирила Осьмака. Святкуючи свої двадцяті іменини, молодий полтавець вже мабуть пакував свої валізи. На нього чекала Москва. У 1910 році випускник Полтавського реального училища розпочинає студіювати аграрні науки в Московському сільськогосподарському інституті. Студентську практику дозволили пройти в рідній Україні, а саме – на Волині та Катеринославщині (Дніпропетровська область). Частину цієї практики доводилося проходити аж в Омську. Саме там юного с/г трудівника й застала Перша світова війна. З липня 1915 по грудень 1916 року служив у Відділі допомоги біженцям, які постраждали від війни, Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу. Тут Кирило познайомився з волинянкою Марією Юркевич. Вони обвінчалися в січні 1916 року, в жовтні в них народився син. Наприкінці 1916 року подружжя оселилося в Києві.

У той воєнний час складно було знайти роботу, та ще й по спеціальності. Але Кирилу це вдалося. Він, як випускник аграрного вишу, влаштовується у Інститут свинарства, де й працює до того часу, поки у двері не постукала Українська революція. Ось як цей період життя Осьмака описує доктор історичних наук Юрій Шаповал:

 – Лютнева революція 1917 р. дала могутній поштовх політичному життю в Україні. Не стояв осторонь і Кирило Осьмак. Його політичні симпатії були на боці Центральної Ради. “Я,- згадував він пізніше,- був членом Центральної Ради першого періоду, тобто до 1 квітня 1917 року…Я був від службовців губерніального земства”. (5) Однак і в подальшому він мав стосунки до Центральної Ради: з липня 1917 р. працював керівником відділу з видання сільгосплітератури у Генеральному секретаріаті землеробства, а з січня 1918 р.- на тій самій посаді в Міністерстві землеробства.

Кирило Осьмак фактично не був членом жодної з політичних партій, але його погляди в той час зводилися до підтримки симпатій в бік Українській партії соціалістів-революціонерів (УПСР). Крім того, у цій політсилі Кирило мав друзів, бував як гість на її форумах та зборах.

Той же Юрій Шаповал пише, що після гетьманського перевороту взяв участь у триденному страйку, за що поплатився: звільнили з роботи. До кінця 1918 р. працював у Всеукраїнській спілці земств, водночас завідував редакцією журналу «Вістник громадської агрономії».

Але ж гетьман Скоропадський при владі був недовго. Згодом до Києва повертаються Винниченко, Петлюра та Грушевський. Утворюється Директорія УНР. Осьмак йде працювати у Міністерство землеробства.

У той час влада переходила з рук одних політичних сил до інших зі швидкістю світла. Незабаром до руля прийшли денікінці – прихильники відновлення царської Росії. Та Кирило Осьмак не змінює сфери своїх інтересів. Агрономія продовжує лишатися у його фаворі. Полтавець влаштовується до Центральної сільськогосподарської кооперативної спілки (Централ). Там він очолює відділи селянського будівництва і видавничої справи.

 

 

Війна

 

Коли почалася Радянсько-німецька війна (1941 рік) й німці захопили Київ, Кирило Осьмак став лідером Української національної ради. Це була політична платформа, яка хотіла об’єднати всіх прихильників відновлення незалежної України, якою тридцять років тому була держава УНР.

Спочатку Кирило Осьмак стає на чолі відділу земельних справ у товаристві «Сільський господар». Є певні надії на можливість відновлення Української державності. Але німці швидко ці очікування зводять нанівець.

Літо 1942 Осьмак вже зустрічає, як підпільник Організації українських націоналістів. ОУН-івці самі його знайшли. Вони шукали авторитетних «бійців» Української революції 1917-1921 років. Кирило Осьмак був саме таким.

Авторитет Осьмака серед бандерівців був беззаперечним. І не дарма. Кирило виявився справжнім законотворцем, розробником документів, які ляжуть в основу творення організації – верховного політичного органу підпільної української влади.

Саме з цією метою він переїздить до Львова. Вже 10 червня 1944 року відбулося засідання Ініціативного комітету УГВР, де затверджено назву організації — Українська головна визвольна рада. Основоположними документами стали «Універсал», «Платформа», «Устрій», опрацьовані Кирилом Осьмаком та іншими членами Ініціативного комітету («Універсал» іще називався «Зверненням до українського народу»).

Лісничівка — місце проведення Великого збору УГВР. Прогулюються о. І. Гриньох та В. Мудрий

 

УГВР

 

УГВР намагалася об’єднати всі політичні сили, які виступали за відновлення української незалежність. Ця політична платформа репрезентувала як тих політиків, які були при державних справах у добу УНР, так і тих, які включилися в проукраїнську боротьбу у Галичині, Буковині, Закарпатті. І Кирило Осьмак був президентом цього по-суті легітимного уряду. Підпільного уряду.

В середині серпня 1944 року Кирило Осьмак відвіз дружину з донькою в с. Гур’є Горішне і оселив біля великого лісу. Відразу ж після цього сотні УПА вирушили в напрямку Турки. 23 серпня 1944 року відбулася сутичка між відділами УПА та частинами Червоної армії. Кирило Осьмак був поранений, чимало його однодумців загинуло, але йому вдалося втекти. Переховувався в с. Дорожів Дублянського району Дрогобицької області, маючи документи на чуже ім’я. 12 вересня під час облави, влаштованої НКВС, Кирила Осьмака заарештували.

Два з половиною роки він перебував під слідством ув’язнений у Дрогобицькій тюрмі (1944–1947), у січні 1947 року його перевезли до Лук’янівської тюрми. Вийти з-за ґрат йому вже не судилося. Перебуваючи під слідством, Кирило Осьмак довгий час видавав себе за за іншу людину. Проте, завдяки показам тих, хто зустрічався з ним до і під час війни, його було ідентифіковано і засуджено. Весь цей час Кирило Осьмак перебував у Владимирському централі (1948–1960), де й загинув 16 травня 1960 року.

Роман Коржик, Syla.news

 

 

149 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up