Цікавий факт про божевільного Папу Дока - президента, диктатора Гаїті, який був чаклуном

Цікавий факт про божевільного Папу Дока – президента, диктатора Гаїті, який був чаклуном

Гаїтянський диктатор Франсуа Дювальє прийшов до влади в 1957 році і зробив так, щоб парламент повністю складався з його прихильників, пишуть наші партнери – організатори інтелектуальної гри Глуздогерць. 

З “гидкого карлика” – до титулу Папа

Але через 4 роки вирішив розпустити його та провів вибори в новий. На кожному бюлетені був надрукований майже непомітний напис: “Доктор Франсуа Дювальє – президент”, і згодом мешканцям країни повідомили “радісну звістку”, про те, що вони вибрали Папу Дока на новий шестирічний термін. Однак через три роки Дювальє цього виявилося мало, і він організував рефереднум, де гаїтян запитували, чи вони згідні на пожиттєве президентство Дювальє. На бюлетенях вже була надрукована відповідь “Так”. Тих “божевільних”, які наважилися від руки написати слово “Ні”, через кілька днів кинули за ґрати.

Як тільки доктор Франсуа Дювальє йшов вибори президента – газети з нього вілверто насміхалися. Всі писали, що він “гидкий карлик”, що у нього немає шансів. Однак він подолав ці насмішки, став міністром охорони здоров’я, а потім – чаклуном.

Він змусив усе Гаїті говорити про себе лише у величальній формі “Папа-Док”.

Релігія Вуду – цільова аудиторія Дювальє

 

Жителі Гаїті сподівалися, що до влади нарешті прийде правитель, який не буде продовжувати корупцію та розкрадання, а почне реформи. Однак сподівання не виправдалися. Дювальє одразу почав дерибан, а при владі зміг утриматися завдяки релігії. Дуже незвичній релігії. Він зробив тсавку на традиційне вірування острів’ян – культ Вуду.

Цікавий факт про божевільного Папу Дока - президента, диктатора Гаїті, який був чаклуном

Дювальє відкрито оголосив про підтримку культу. Це вірування виникло в середовищі рабів, колись привезених з Африки французькими колонізаторами, з’єднавши в собі елементи християнства і язичництва. Католицька церква століттями боролася з культом Вуду, який був широко поширений серед народу, в той час як місцева аристократія вибирала  протестантизм.

Дювальє  перетворив вудуістскі святилища острова в агітаційні пункти. Навіть свою манеру одягатися привів у відповідність з містикою вуду.

Одним з найбільш шанованих і небезпечних духів цієї релігії є Барон П’ятниця. Барон проводжає померлих в царство мертвих, але може і позбавити їх цього права, звернувши в зомбі.

Цей дух чепурних одягається, носить чорний костюм, капелюх і окуляри.

Саме так і одягався Дювальє весь період свого правління. Він навіть говорити намагався високим пошепки, щоб відповідати міфам про Барона Суботу.

Гаїтяни вірили йому та підкорялися, тому що боялися перетворитися на зомбі.

Переслідування опозиції 

Добровольці Міліції Нацбезпеки, закотивши рукава, розпочали реальне переслідування опозиції. “Чорну перлину Карибів” накрила хвиля небувалого терору. Гірше показових судів і депортацій були таємні зникнення і вбивства. Більшість із них відбувалася під покровом ночі. За це Добровольчу Міліцію Нацбезпеки охрестили “тонтон-макути”. У фольклорі вуду – Тонтон – це злий дядько, який по ночах викрадає нечемних дітей і виносить їх у мішках – макутах – до себе в печеру, щоб з’їсти.

Спочатку президентська гвардія не мала своєї форми і нагадувала радянських дружинників. Хто що мав те і одягав. Добровольців залучали не лише до патрулювання вулиць, а й до громадських робіт.

Згодом, якщо на вулиці Порто-Пренс вам на очі потрапляв стиляга зі зброєю – зазвичай це був хтось із президентської гвардії. На тлі звичайних гаїтян, вони нагадували строкатих папуг чи ландскнехтів із пізнього середньовіччя. Яскраві сорочки, сонцезахисні окуляри і карабін чи пістолет.

Цікавий факт про божевільного Папу Дока - президента, диктатора Гаїті, який був чаклуном

Тонтон-макутів набирали з різних людей, та найбільше серед них було вихідців з нетрів, напівкримінальних елементів. На чолі цих загонів найчастіше стояли ватажки банд і чаклуни Вуду. Такий імідж ще більше лякав забобонних гаїтянців і давав ще більше влади.

Добровольча Міліція Нацбезпеки стала головним інструментом диктаторського режиму. “Загроза Дювальє – загроза Гаїті” – говорив сам “папа-док”. Вони вселяли жах через показові страти.

Одної підозри могло вистачити, щоб кинути людину за грати. І вже там від милості тюремників залежало в якому злочині вас будуть обвинувачувати. Славу найгіршої в’язниці, Гаїтянського Освенціму мала тюрма Діманш з якої майже нереально було вибратися живим.

Людей забирали вночі, надіялись що їх відпустять згодом. Але потім ми дізнавалися що їх стратили. Деяких розстрілювали на подвір’ї, дехто помирав від хвороб – їх потім викидали назовні… Потім ми чули гавкіт собак, які роздирали трупи. В мене спогади тільки про смерть,
– сказав переживший в’язницю Діманш Марк Ромулус.

Начальницею Форт Діманш була Розалі Боске більш відома як Мадам Макс Адольф. На початку вона служила рядовим в одному із загонів тонтон-макутів. Добре зарекомендувала себе під час нападу на Франсуа Дювальє.

І коли він отримав повноту влади, то віддячився Розалі, зробивши її своєю правою рукою. Головна тюрма столиці – де більшість в’язнів були політичними – також стала зоною її відповідальності.

Цікавий факт про божевільного Папу Дока - президента, диктатора Гаїті, який був чаклуном

Через жорстокість ця жінка мала репутацію дияволиці. Вона не цуралася особисто катувати в’язнів і вигадувала тортури сексистського характеру.

Культ Дювальє проявлявся не лише у пафосних титулах – типу рятівник Гаїті. Папа-Док називав себе втіленням духу, який допомагає відродитися померлим. Барон Самеді посідає одне перших місць у вудуїстичному пантеоні – тому президент з такою репутацією ще більше вселяв повагу в гаїтян. Коли американська адміністрація Джона Кеннеді почала критикувати Дювальє за розкрадання американських інвестицій і гуманітарної допомоги Папа Док провів обряд і поколов голками воскову фігурку Кеннеді. Коли американський президент незабаром загинув від кулі снайпера Дювальє лише посміхнувся і нагадав про свої ритуали.

Тонтон-макути називали себе втіленням духів, які покликані служити своєму володарю Дювальє. Таке прикриття укріпляло почуття безкарності силовиків.

У “президентський фонд”, що існував крім державної скарбниці, щорічно відраховувалося близько 3 мільйонів доларів. Озброєні автоматами добровольці стягували до 300 доларів щомісяця з кожного підприємства в якості “добровільних пожертвувань” в “фонд економічного звільнення Гаїті”. Він був створений для особистих потреб Дювальє. Сімейство президента володіло багатьма маєтками. Частину з них селяни обробляли безплатно. Вклади Дювальє у швейцарських банках виросли до кількох сотень мільйонів доларів.

 

Коментувати

453 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up