Письменник Юрій Андрухович розповів, як позбавитися впливу російського телебачення

Письменник Юрій Андрухович у авторській колонці на порталі Zbruc.eu дав поради про те, як вирватися із полону російського телебачення.

– Чого тут боятися? Тут не боятися треба, а дивитися правді у вічі й усвідомлювати дуже просту річ: не буде ніякої незалежної України без унезалежнення від російського масового культурного продукту.

Але для того, щоб унезалежнитися, треба хоча б досліджувати. Що відбувається з вибором контенту? Яка статистика? А динаміка? Куди все рухається? Якщо взагалі рухається кудись? Запитання, як на мене, для соціології значно важливіші й цікавіші, аніж укотре з’ясовувати, за кого з нетасованої колоди українських політиків збирається зіпсувати свій бюлетень майбутній виборець, – пише Юрій Андрухович. 

Автор розмірковує, що можливо, найвищим досягненням цензури в радянській державі було цілковите відрізання нас від західного телебачення – їхніх телефільмів, серіалів, телевізійних шоу, словом, від усіх їхніх монтіпайтонів.

 – Мої польські, угорські, чеські друзі та ровесники й донині за кожної слушної нагоди обов’язково згадують і цитують це комік-шоу, на якому вони фактично виростали. Це забезпечило їм спільний культурний контекст не лише з британцями, а й з усім західним світом загалом, принаймні з його телевізійною масовою культурою.

Радянського Штірліца їм також показували. Але з нього в них було заведено посміюватися. Монтіпайтони виховували їх у такому дусі, що Штірліц уже не міг їм нічого заподіяти. Тим більше – не міг стати нашим із ними спільним культурним контекстом.

У нас натомість був ще кавеен. А тепер «Вечірній Ургант» і «Вечірній квартал». І якби не сучасні серіали, ми б і досі не розуміли, що відбувається за нашими західними кордонами. Адже, погодьтеся, спільний культурний контекст надзвичайно важливий. І масова культура в ньому важлива – надто ж, якщо вона якісна.

 

Тепер ми нарешті живемо в одному часі. Я можу, наприклад, поїхати на кілька днів до будь-якої країни світу і продовжувати там дивитися черговий сезон «Молодого Папи» (що його, до речі, ніяк не дочекаюся) рівно з тієї серії, на якій змушений був зробити перерву. Втім, я можу й нікуди не їздити, спостерігаючи за кульбітами неперевершеного понтифіка Джуда Лоу в себе вдома. Мені не конче літати за океан, щоб насолодитися всією багатогранністю психологічних перипетій «Фарґо». Так само не конче переселятися до Берліна чи хоча б кудись на німецькі терени заради напіводнойменного серіалу Тома Тиквера.

Читати також:  ЄС ввела санкції проти росіян, які причетні до захоплення українських кораблів

Другий екран остаточно витіснив перший, і ми самі обираємо свій відеоконтент незалежно від країни, часу, рівня нашої зайнятості. Нам уже нічого не нав’яжеш, ніяких безкінечних повторів Штірліца у травневі прайм-тайми. Жодних «мєнтів» та «бригад». Нічого з остогидлого радянсько-пострадянського нафталіну.

Й от, увійшовши в добу інтернету з усвідомленням того, що вони втрачають і нас самих, і телевізійні впливи на нас, росіяни вдалися до… ну так, а хто б сумнівався? – до безбожного мавпування західного кіно. Перебріхуючи сюжети й назви, спльовуючи глядачам свій «оновлений» продукт, як лушпиння сємок.

Читати також:  У МЗС заявили, що Росія досі не виконала жодного пункту мінських домовленостей

Повна версію колоники – тут. 

Syla.news

410 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up