На першому плані. Історик Михайло Галущак про декомунізацію у Львові

Нещодавно львівські громадські активісти та представники націоналістичних організацій пошкодили Монумент слави – пам’ятник борцям з нацизмом. Частина містян вважає, що радянська армія – нічим не гірший окупант, ніж гітлерівці та підтримує дії патріотів. Журналісти Syla.news вирішили поспілкуватись із професійним істориком Михайлом Галущаком та з’ясувати, що ж нам робити з радянським минулим та його пам’ятниками.

Пане Михайло, є закон про декомунізацію, згідно якого пам’ятники борцям з нацизмом не підпадають під демонтаж. Але у Львові люди вимагають знести й ці радянські символи. І якщо влада не робить цього, то за справу беруться громадські активісти та націоналісти. Як ви ставитеся до цього?

Вважаю, що це є цілком природним, коли влада не реагує, не виконує свої функції. Погляд на минуле має бути українським і якщо нам намагаються нав’язати якусь таку шизофренію, коли ми водночас маємо шанувати і УПА, і ходити до пам’ятників, які прославляють радянську армію, проти якої боролися українські повстанці, то у таких моментах включаються громадські активісти і повертають історичну правду.

Якщо говорити про особисті історії, то, приміром, мій дідо, він брав Берлін, як моментами прийнято говорити. А його рідний брат воював у лавах УПА. І коли дідо прийшов додому, то він переховував у себе упівців. Я веду до того,  що ми ніколи не ставилися до цієї тоталітарної системи радянського союзу, як до чогось свого. Ми ніколи не розцінювали це, як якусь «Вітчизняну війну», 9 травня у нас ніколи не було святом. Тому те, що зараз відбувається у Львові є цілком природнім. Погляди на минуле – визначають погляди на сьогодення і майбутнє. Чим більше ми у минулому матимемо того, що об’єднує з Росією, тим більше і матимемо з нею у майбутньому.

Давайте запитаємо в самих себе, яку ми хочемо бачити Україну в майбутньому – Незалежною, тією, за яку боролася УПА, чи якоюсь інакшою?

 

Що тоді робити з радянським минулим? До розбудови СРСР були причетні і самі українці, українські інтелектуали – Скрипник, Хвильовий, Затонський, Раковський.

Українці були причетні на у 20-хх роках ХХ століття. І всі ми знаємо,чим Скрипник закінчив. Тоді існувала така приказка: хто у Москову іде, той голову несе, і не лише свою, але й тих, кого він за собою веде. Наслідок діянь Скрипника та інших – голодомор, репресії, депортації. Ми воювали за чужі інтереси.

Від цієї історії важко відмовитися, але треба пам’ятати про наслідки тієї історії.

 

Є таке поняття як подолання історії. Німці після Другої світової зазнали поразки, Німеччина була розділена, потім вони довго ішли до об’єднання і далі за короткий час зголи подолати історію й стати потужної країною з розвинутою економікою. Як Україна може подолати історію? Центр, Схід, Захід мають різні погляди на минуле.

Я би це не розцінював так, що у когось є одні герої, у когось – інші. У знаменник треба брати те, чого ми хочемо досягнути. Якщо ми у знаменник беремо людей, які боролися за Україну, то мені не важливо, де він народився. Треба говорити про те, кого ми повинні вважати героями.

 

Націоналісти пошкодили Монумент, який є пам’ятником борцям із нацизмом. Як бути з цією історією, коли проти нацизму боролася як радянська армія, так і УПА, чи мають право радянські воїни бути увічненими на наших вулицях?

У мене як у солдата, який брав участь у цій війні (АТО – ред.), є повага до простих рядових солдатів, що беруть участь у різних війнах. Але повертаючись до історії мого діда, можливо варто говорити не про те, що ми боролися з нацизмом, а про те, що ми боролись між двома світами. Люди, у рамках долі, були затиснути між обставинами, мусили вчиняти так чи інакше. Не потрібно возвеличувати цієї історії. Для мого діда, який воював проти нацистів, 9 травня ніколи не був днем перемоги.

Історія не поділяється на чорне і біле, потрібно дивитися на минуле очима минулого.

 

Львів’яни виразили різні думки з приводу цієї ситуації. Хтось підтримує таку декомунізацію, хтось бачить у Монументі слави архітектурну цінність і проти знесення, демонтажу, знесення, а хтось цим узагалі не цікавиться.

Для тих, хто бачить мистецьку цінність у цьому, мабуть варто створити окремий музей, який є в країнах Європи. Можливо у них є мистецька цінність, що відображала певну епоху.

Але сьогодні розглядати Монумент слави, як мистецьку цінність – безглуздо. Це є символ радянською міфології, пропаганди, а вже потім – щось мистецьке.

Війна є там, де є пам’ятники Леніну, російська мова, пропаганда.

Syla.news

350 огляди
cool good eh love2 cute confused notgood numb disgusting fail

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.

up