Мітки: Туреччина

Українська тенісистка Чернишова здобула перемогу на турнірі в Туреччині

Українська тенісистка Марина Чернишова стала переможницею турніру ITF з призовим фондом 15 тис. дол. в Антальї (Туреччина).

(більше…)

Анкара обіцяє Києву підтримку та партнерство

Перемовини українського й турецького президентів тривали майже три години. Говорили про Крим, Донбас та економічну співпрацю.

(більше…)

Ердоган: “Туреччина не потребує ЄС…”

Президент Туреччини заявив, що його країна більше не потребує приєднання до Євросоюзу, однак не стане виходити з відповідних переговорів

(більше…)

Віталій Ковтун про Туреччину та Україну

Ментально та культурологічно населення Туреччини схильне до авторитаризму. Проте стрімке формування авторитарної держави – це претензія на лідерство в цілому регіоні, і можна говорити про нову епоху не лише для Туреччини, але й для всього регіону.
Туреччина, як Османська імперія, програвши Першу світову війну, ввійшла в постімперський стан (в результаті Першої світової Османська імперія припинила своє існування, проіснувавши шість століть). Водночас зберегла свою велич та претензії на лідерство. І зараз це рішення референдуму дуже добре лягає на очікування народу Туреччини.
З одного боку Росія демонструє свої імперські амбіції, з іншого – Туреччина, яка, ймовірно, змінить Конституцію та архітектуру влади і ввійде в епоху Ердоганового правління, ще з іншого боку США з досить категоричними та агресивними висловлюваннями в міжнародній політиці. Все це є одним сигналом: світ достатньо фрагментується, і формуються новітні точки впливу, які великою мірою базуються на збільшенні повноважень своїх очільників.
Також варто говорити і про відповідальність Європи за такі результати референдуму. Адже затягування процесу із входженням Туреччини в так звану європейськість, невизначеність самої Європи стимулювали дозрівання турецького народу щодо власної суб’єктності.
Тим паче на фоні нестабільного Сходу Туреччина виглядає зоною стабільності, передбачуваності, впевненості. Тому, можна навіть говорити, що референдум – це така собі відповідь турецького народу на невизначеність Європи.
Кон’юктура і політична ситуація в цілому регіоні сприяла тому, що країна, яка збереже свою стабільність в ситуації турбулентності, отримає певні переваги. І зараз ці переваги конвертуються у монолідерність, тому що асоціація з цими перевагами у народу Туреччини пов’язана виключно з президентом Ердоганом.
В будь-якому випадку такий крок відповідає національним інтересам, він є логічним з точки зору історичної пам’яті Туреччини. Так, немає стримування противаг, демократизації суспільства. Проте, такими є очікування та бачення своєї країни народом Туреччини. І це нова епоха.
Для України потрібно робити висновки і приймати рішення з точки зору міжнародної кон’юктури. Адже для нашої дипломатичної служби ключове питання: чи привітати Ердогана з результатами референдуму, чи зайняти позицію європейців, які сказали: “Не спішіть з їхньою імплементацією!”. Для України – це сьогодні важливий ребус. І потрібно виходити зі своїх національних інтересів, адже вирішуватиметься питання подальших партнерських відносин з Туреччиною.

Віталій Ковтун