Мітки: Блог

Підсумки тижня, що минув

Біткойн, вбивство Окуєвої та Самарського, “Рюкзаки Авакова” та безвіз в ОАЕ…

Політик, засновник благодійного фонду та лідер партії “Сила людей”, Віталій Ковтун підбив підсумки тижня, який минув.

Про біткойн
Світ дуже динамічно змінюється. І якщо сьогодні курс електронної валюти біткойна досяг позначки сім тисяч доларів США за одиницю, то це прецедент, адже світова історія економіки раніше такого не знала. Тому можна стверджувати, що біткойн, як криптовалюта, відбувся.
А ось робити якісь прогнози щодо майбутнього біткойна складно. Є певні ознаки пірамідальності та розкручування, тому не варто мислити в напрямку важливості цієї валюти. Гадаю, що зараз штучно інформаційно розкручують біткойн, створюючи певний ажіотаж.
Тим не менше, в тій чи іншій формі криптовалюта, очевидно, розвиватиметься і далі, адже це цікава альтернатива для всієї банкової світової системи.
Зрештою, варто пам’ятати, що потрібні альтернативні канали для різних світових груп впливу з великими капіталами. Вони матимуть можливість обходити оподаткування різних національних урядів, отримавши такий альтернативний зручний інструмент для потоків нелегального капіталу. Якщо дивитись з цієї точки зору – то майбутнє у криптовалюти буде.
Вбивство Аміни Окуєвої
Вбивство Аміни Окуєвої – це приклад того, наскільки українські інституції здатні запобігати таким вбивствам. Аміна – особливий приклад активістки та військовослужбовця чеченського походження з принциповими політичними поглядами. Це велика трагедія і втрата для сім’ї та всієї України.
Очевидно, що вона не була зручною для країни-агресора, а також для влади Ічкерії, тому версій мотивів вбивства може бути багато, і всі вони мають логіку. Проте є питання до роботи українських спецслужб. Їх інституційна діяльність не відповідає запитам того стану нашої держави, в якому вона перебуває. Війна, часті теракти, вбивства – це цілий ланцюг подій, який є викликом для того, щоб більше професіоналізовувати наші спецслужби. Не впевнений, що державна політика сприяє цьому, немає достатньої винагороди людям, які постійно ризикують своїм життям. Очевидно, що суспільство має розуміти, що за безпеку потрібно платити і немало. Треба порушувати питання про винагороду для всього силового блоку, а також  якісного виконання ними своїх обов’язків.
Вбивство Сергія Самарського
Сергій Самарський був політиком з проукраїнською позицією, в 2014 році перебував у полоні російських найманців. Але коли в країні збройний конфлікт, то цінність людського життя, на жаль, падає. Якщо раніше можна було говорити про те, що силою вирішувались конфлікти бізнесові чи в кримінальних колах, а політичні альтернативними шляхами, то сьогодні дуже легко приймається рішення про фізичне усунення людини з політики. І Україна в цьому не є виключенням. Так відбувається і в інших країнах зі збройними конфліктами. Рівень безпеки та питання цінності життя стрімко падають. Дуже прикро, проте такі реалії життя. В мирній країні одна смерть – це трагедія, в країні, де йде війна – це статистика. Ми звикли щоденно чути про смерті в зоні АТО і звикаємо до такої статистики, а питання людського життя починає девальвуватися.
Вбивства є наслідком того рівня конфліктності, який ми зараз переживаємо. Потрібно розуміти, що політика стає токсичною. Тому важливо, наскільки наша правоохоронна система буде здатна розслідувати ці вбивства та давати відповіді суспільству про причини тих чи інших подій. Інституційна ефективність правоохоронної системи мусить мати місце, інакше це дуже небезпечно для базових цінностей держави.
Суспільство почне дистанціюватися від ризиків та небезпеки і ставитиме більш аморфним й пасивним щодо участі в політикумі. Це дуже недобра тенденція,тому що вона є передумовою для згортання прав свобод, але водночас це зручний сценарій розвитку подій для різних груп впливу, які мають ресурси і здатність контролю над тими чи іншими процесами. При такому розвитку подій суспільство не буде здатне випрацьовувати «антидот», адже питання безпеки є одним із базових для людей.
Відтік людей за кордон, занурення у свої проблеми, дистанціювання від усіх політичних процесів – це дуже зручний фон для формування такої диктатури, не побоюсь цього слова.
Аваков і «рюкзаки»
Останнім часом щотижня тест на спроможність судової гілки влади отримує прокуратура та НАБУ. Минулого тижня гучним стало затримання фігурантів «справи рюкзаків», серед яких син глави МВС, Аваков-молодший. В цих подіях я виокремлю два моменти. Один з них дуже позитивний – це сигнал, що немає недоторканих. Немає вже тої кругової поруки, яка була в 90-тих та до революцій в Україні, а робота НАБУ все ж розбиває касту недоторканих.
Водночас затримання у справі рюкзаків та інші схожі затримання – це перевірка на інституційну здатність довести справу до кінця. Зрозуміло, що це буде непросто. А якщо справи не будуть доведені до кінця і суспільство так і не побачить, що кожне порушення тягне за собою певне покарання, то це лише вкотре знизить рівень довіри до всіх інституцій, а в першу чергу до судової гілки влади. Скоріш за все так воно і буде відбуватися, адже рівень впливу Арсена Авакова є достатньо високим. Вся ця справа містить також елементи внутрішньополітичної боротьби за владу.
Але я маю великі сподівання, що з точки зору необхідності проведення реформ, контроль за цією справою буде не лише внутрішньоукраїнським, але й зовні наші партнери прискіпливо слідкуватимуть за цією справою. Таким чином буде більше шансів, що справа не розсиплеться.
Очевидно, що НАБУ формує для себе певні політичні дивіденди. Тим паче, що ця структура має підтримку суспільства. Проте важливо не втратити її, якісно виконуючи свою роботу. Такі затримання є прецедентом, який вже формує позитив і розуміння того, що все ж можна формувати незалежні органи, які руйнуватимуть кругову поруку навіть у найвищих ешелонах влади. А ось чи доведена буде справа до кінця, звісно, є великі сумніви.
Наостанок, чому справа набула розголосу лише сьогодні, якщо кримінальну справу було порушено ще влітку 2015 року. Я б не стверджував однозначно, що вичікували «зручного» моменту, адже такі справи з юридичної точки зору потребують певних процесуальних дій та часу. Хоч логічно, що такі підозри закрадаються. Адже саме зараз загострився конфлікт між президентом Петром Порошенком та міністром Арсеном Аваковим. А партія «Народний фронт» офіційно заявила, що розцінює затримання сина міністра МВС “як політичний тиск на міністра персонально та Національну поліцію в цілому, на політичну партію “Народний фронт” та фракцію цієї партії”.
Безвіз у ОАЕ
Президент України Петро Порошенко з королем Саудівської Аравії Салманом ібн Абдул-Азізом Аль Саудом домовлялись про безвіз та економічну співпрацю.
Об’єднані Арабські Емірати – це ресурсна країна, адже є найбільшим експортером нафти у світі,тому  очевидно, що важливим є питання залучення інвестицій. Також мова йде про зручність для туристів. Спрощені подорожі в ОАЕ дозволять побачити зовсім іншу культурологічну матрицю.
Такі домовленості є важливим досягненням в зовнішньополітичному курсі України і сигналізують про підтримку Еміратів України в її боротьбі за незалежність.
Великих дивідендів в короткостроковій перспективі не варто очікувати, проте країна, яка закуповує зброю ззовні, зацікавлена у співпраці з Україною.
А ось зустріч Петра Порошенка з Лукашенком виглядає дещо незрозумілою. Чому президенти двох країн проводять зустріч не в своїх державах?

Syla.news

 

Підсумки минулого тижня

Протести в Україні та їх мета, зміна виборчого законодавства, антикорупційні суди, медична реформа та інше… Політик, засновник благодійного фонду та лідер партії “Сила людей”, Віталій Ковтун підбив підсумки тижня, який минув.

(більше…)

10 кумедних заголовків новинних статей

Не знаю, багато це чи мало (та й все у світі є відносним), але вже більше року я працюю на новинних медіаресурсах і часто стикаюсь із деколи дійсно “геніальними” заголовками статтей, які я знаходжу на різних сайтах. Події, які висвітлюють у новинах, можуть бути найрізноманітнішими, але те, під яким “соусом” їх подають, може бути ще цікавішим. Я вирішив поділитись частиною своєї колекції. Отже, до вашої уваги десятка цікавих, смішних чи просто безглуздих заголовків, які неодмінно вас розвеселять.  (більше…)

“Мер не хоче прислухатись…” – Любомир Босаневич про проблеми жебрацтва у Львові

Мене, як громадського активіста та людину, яка вперше представляє інтереси громади у Львівській міській раді, ще досі дивує, чому певні люди, замість робити місто кращим та працювати на його розвиток, витрачають свій час на спотворення інформації та на перекручуванні будь-яких ініціатив, представлених депутатами не з промерської більшості.

(більше…)

Топ-10 запитань, які ставлять помічнику депутата

Мене звати Роман і я вже півтора року працюю помічником депутата ЛМР Босаневича Любомира. Ми з ним давні друзі. Йому 24 роки, мені 23 і нам завжди було зручно співпрацювати в усьому.

У цій статті я хочу розповісти, як саме наші люди сприймають депутатів і будь-яких чиновників. Звісно, у них є підстави для явної нелюбові, проте не завжди доцільно узагальнювати. Не знаючи, що саме Любомир депутат, в його присутності люди називали його бандитом, не вірили, що такий молодий хлопець може бути депутатом, звинувачували в тому, яким він обов’язково стане і багато іншого. А я хочу розповісти історію зі свого боку, з боку помічника. Отже, топ-10 запитань, які мені задавали чи, навіть, продовжують регулярно задавати:

1. А де (ім’я депутата)? (Це означає, що справа дуже серйозна і це може вирішити лише сам депутат особисто).

2. В тебе новий годинник? То тобі (ім’я депутата) відкат зробив? (Як же я раніше у часі орієнтувався?.. Згадаю – жах бере. Не знав навіть, який це місяць, мовчу вже про день тижня.)

3. Коли ви на вулиці (адреса з іншої планети) зробите дорогу? (Округ? Повноваження? ЖЕК? Укравтодор?Нє-а! Ми просто маємо “зробити дорогу”, інакше “ви всі злодії”).

4. А можна документи на допомогу подати? (Одноразова матеріальна допомога. Це не смішне питання, воно печальне через нашу державу та розмір зарплат і пенсій людей. Просто я його найчастіше чую).

5. А ви точно помічник? (Нє, я аферист, будьмо знайомим. Я, просто, з дитинства любив слухати про проблеми з тротуарами, балконами, дитячими майданчиками і т. п.).

6. Такий молодий, а вже депутат?.. (Всі, ясно що, очікують побачити лисого дядька, який вже не бачить власних шнурівок без дзеркальця).

7. Скажи чесно, скільки вже з бюджету вкрали? (1- чесне слово, я особисто не вкрав нічого і Любомиру теж довіряю на 100%; 2- “скажи чесно”? Якби я крав, сумніваюсь, що сказав би чесно. Тож в обох випадках відповідь прозвучала б приблизно та сама).

8. А скільки ви заплатили, щоб пройти на виборах, тільки чесно? (Ми, два студенти…)

9. Я живу на (вулиця з іншого континенту), я (хтось там) у відставці, КМС із хокею на траві з м’ячем і в мене є план, як зробити Україну кращою. Мені треба зустрітись з мером, терміново. (Тут, у сім відомих причин, інколи хочеться таких людей відсилати на вул. Кульпарківську.)

10. А то точно депутат (показує на фото)? (Ні, це фото на флаєрі-агітці мого троюрідного дядька по маминій лінії, який сидів у тюрмі, а зараз працює сторожем гральних автоматів у селі Шкло. Просто він фотогенічніший, ніж наш депутат, от його фото й поставили).

Без гумору, в принципі, життя було б важким і надто серйозним. Але, якщо подивитись з іншого боку, то тут не до сміху. Ми з Любомиром намагаємось зробити так, щоб люди змінили власне ставлення до представників влади, але я закликаю усіх депутатів усіх можливих рад допомогти нам у цьому.

Роман Гурський для Syla.news

 

Блог Віталія Ковтуна. Перемога Макрона: закономірність чи виклик?

Успіх Макрона на виборах у Франції є великою перемогою єврооптимістів. Але з іншого боку, та велика кількість голосів, відданих французами за Марін Ле Пен, стане тестом випробовувань для Макрона та його президентської діяльності стосовно об’єднання країни навколо однієї ідеї.

10 мільйонів французів, які обрали правонаціоналістичний тренд – це дуже багато. І це є сигналом, що буде нелегко. Відтак Макрону потрібна буде підтримка більшості в парламенті для реалізації своїх передвиборчих обіцянок. Конструкція, яка склалась після Другої світової війни, зараз проходить дуже серйозну еволюцію, зміну парадигм мислення, зміну еліт. Макрон та Ле Пен – це політики нового покоління. І хоч Макрона можна вважати французьким євроінтернаціоналістом, українцям не варто впадати в ейфорію і переоцінювати значимість його перемоги для України. Так, потрібно налагоджувати співпрацю з Францією. Кон’юктура сприятлива і нею варто скористатися.

Віталій Ковтун для Syla.news

Вибори у Франції, аналітика

Віталій Ковтун про ситуацію в Європі та вибори у Франції.

Вже цієї неділі французи обиратимуть президента і своє майбутнє. 7 травня другий тур виборів у Франції. І вперше за багато років на президентських перегонах не буде соціалістів та республіканців. Французи обиратимуть між лібералом Емануелем Макроном та лідером ультраправих Марін Ле Пен.
Перемога Макрона дозволить європейцям більш впевнено дивитись у майбутнє. Разом з тим не можна недооцінювати рейтинг Ле Пен, який свідчить про те, що всередині Франції є свої точки напруги та протиріччя. І, очевидно, хто б не переміг на виборах, він буде змушений з цим рахуватися, адже, по суті, отримає світоглядно розділену Францію. Є певні проблеми, які не вирішені серед французів. Зокрема й велика кількість мігрантів, що додає напруги у європейській спільноті.
Суттєва підтримка Ле Пен не випадкова і є певним індикатором. Запит на атомізацію Європи та прикривання кордонів від мігрантів – він є, і він активно формується. Навіть якщо на виборах переможе проєвропейський політик, – це означатиме багато, але тим не менше є певні проблеми, на які не можна закривати очі.
На сьогодні можемо говорити про тактичну перемогу єврооптимістів, проте ця перемога ще не є остаточною. Європі варто уважніше придивитись до різного роду національних рухів, зокрема і радикально налаштованих. На цих виборах рішення французів буде визначальним і для всієї європейської спільноти. З перспективи часу це стане чітко зрозуміло.
Європа дуже багато часу провела у протиріччях. Люди, які сьогодні об’єдналися навколо європейських цінностей, побудували спільноту на фоні напруги після Другої світової війни. Але виросло нове покоління, яке не пам’ятає ризиків війни, яке прагне до своїх свобод, принципів, незалежності. Часто ці люди відстоюють свої права, не беручи до уваги ризики напруги та не усвідомлюючи, наскільки крихким є мир. Для цього покоління вже не є цінністю відсутність кордонів, спільна економіка. Вони бачать велику кількість мігрантів, зріст злочинності, нестабільність. Тому, для них європейська єдність перестає бути цінністю. Виросло нове покоління і саме на це європейським політикам варто зважати.

Syla.news

Київський автор нечистокровного хоку російською

Генії серед нас!

Думаю, всі вчили хоку – японські тривішрі. Так от! По-моєму, в цього чувака явний талант! Звичайно, тут є суміш танка, будова катрену і не дуже витриманий ритм, але задатки явні.

“Варта онлайн”, спільнота м. Київ, талановитий Ґєник (вибачте за інтерпретацію) і геніальний, як на мене, опис ДТП 🙂
П. С. оцініть цю незакінчену думку, цей романтично-філософський політ, який захований у трьох крапочках… … …

P. S. Фотографія, якби хто питав, жартома… … …

Блог Віталія Ковтуна. “Економіка дуже чутлива…”

Економіка дуже чутлива – вона чутливіша від будь-чого, що нас оточує. Економіка держави – це прямий інтерес персонально кожної людини. Ми кожен ранок встаємо і думаємо про те, як звести кінці з кінцями?! Тому, в економічних зв’язках та відносинах люди керуються відчуттями безпеки та довіри. Важливо, щоб ніхто не обманув і була можливість ефективно використати свої ресурси.
Тому, ефективна, розвинута економіка можлива тільки там, де поле довіри є достатнім для економічних відносин. Якщо нема довіри, то потрібно думати навіть не про те, як накопичувати ресурси, а про те, як сформувати цю довіру.
Чому так? Тому що все надто взаємопов’язано. Якщо ми не довіряємо банкам, то не вкладатимемо в них свої ресурси, якщо банки не мають ресурсів, то, відповідно, економіка не має звідки живитися. Якщо ми не довіряємо якомусь магазину, то не купуватимемо в ньому товари. Тому, створення економічних відносин, будівництво бізнесу неможливе без довіри. Саме довіра – це ключ до ефективних економічних процесів.
Нині маємо велику кризу довіри: довіри до всіх інституцій влади, кризу довіри всередині цих інституцій, в політикумі, а також між громадянами.
Люди не довіряють владі, партіям, правоохоронній системі… Проте, якщо ми не довіряємо нікому, то, очевидно, не зможемо бути заможними, адже процес зросту благополуччя не відбуватиметься. Ми не зможемо убезпечити себе від ризиків, і жодні юридичні договори не допоможуть.
Економічні зв’язки і поле довіри в середовищі відіграють ключове значення. Довіра або є, або її немає. А без неї нікуди…

Віталій Ковтун для Syla.news