Роман Шухевич – геній реклами. Маркетинговий бізнес генерала УПА

Легка еротика, розмальовування вітрин, оголошення у німецьких та угорських вітринах. Саме так рекламна компанія «ФАМА», яку заснував генерал української повстанської армії Роман Шухевич захоплювала рекламний ринок Галичини та Європи.

Лаконічність – сестра таланту

У 1937 році Роман Шухевич вийшов із тюрми. Знайти роботу колишньому в’язню, терористу українських націоналістів було майже неможливо. Польські власники підприємства та установ і чути не хотіли про бойовика, а українські бізнесмени мали скоріш демократичні, ліберальні погляди, тому й не брали радикала до праці.

От і вирішив Шухевич творити власну справу.

Заснував компанію «ФАМА». Купував рекламну площу в українських газетах за знижкою 70-85 %, шукав бізнес, котрий прагнув промоції, рекламував його.

Ліпші ціни давав Іван Тиктор – власника найбільшого нашого медіа в Польщі, концерну «Українська преса». Спочатку він не хотів навіть бачити Шухевича, але коли почув, що за півроку майбутній генерал УПА заробив добрячих грошей, продавши сотню добрих і лаконічних оголошень, сам запропонував пану Роману рекламний простір. Ще й 65 % знижки дав.

Бізнес-партнер Шухевича, тезка Роман Чайківський у книзі спогадів, писав:

Оскільки ми давали 50% на всі газети Центросоюзу, Маслосоюзу (впливові кооперативні організації українських виробників у міжвоєнній Польщі – ІП) чи іншим українським установам, то заробляли на газетах Тиктора 10%, на газеті “Діло” – 25%, на газеті Палієва – 30 з чимось відсотків. То вже нам давало базу, щоб ми могли жити й розвиватися.

Потім ми звернулися до фірм “Пражінь”, “Калина” та інших. Щокілька днів я їздив до них і намагався їх дістати. І вони таки дали нам рекламу. Дуже нам помагала фірма “Елєґант” (Левицька і Скопляк), “Нова фортуна”, інші, менші фірми.

Ми давали їм готові оголошення, рисунки. Пізніше вони настільки нам довіряли, що навіть не перевіряли малюнків для реклами, яку ми робили.”

Оголені жінки та чорний піар

Мабуть всі уже знають про скандал з Київською перепічкою, коли на світлинах поруч із знаменитими столичними сосисками в тісті, були оголені жінки. Тоді на адерсу авторів рекламної кампанії тоннами лилися коментарі штибу «сексизм», «плагіат». Але у тому й справа – більше шуму, більше реклами.

Це розумів Роман Шухевич.

Тому він свідомо зображував на рекламних малюнках жінок у еротичній білизні та робив гучні кампанії.  Одну з них описав той же Роман Чайківський.

“А далі почали робити різні виставки – наприклад на трамвайних стовпах зашклені будочки такі, ніби чотиригранні стовпчики, всередині з поличками. І там щомісяця давали рекламу про український товар. Почали також продавати українські вироби.

Часами навіть вигадували різні історії. Наприклад, повідомили в польську і єврейську пресу, що о 10 годині ранку жінка відбере собі життя, скочивши з даху готелю “Жорж”. 

І скидали таку ляльку велику з якоюсь рекламою, її фотографували. Так що “ФАМА” стала дуже популярна.”

Видавничі проекти та європейський ринок

«ФАМА» згодом виходить на ринок Західної України. Займається рекламою у Тернополі, Станіславові, Стрию. Окрім друку оголошень в пресі, Шухевич, Чайківський та їх команда розмальовують вітрини магазинів. Декорації змінюються чотири рази на рік, тож замовлень вистачає завжди.

Згодом «ФАМА» робить рекламу в польських, німецьких та мадярських газетах.

За тим рекламними Шухевича просто захоплюють найбільші ринки.

Ми готували себе на роки вперед, думаючи, що розбудуємося на величезне підприємство.

 По році існування нашого підприємства нас прийшов перевіряти інспектор з Уряду скарбового і сказав мені: “Пане Чайковський, на вашому місці я би не сидів у Львові, а на французькій Рив’єрі. Ваше підприємство росте, і то добрими темпами”.

Отож наступним нашим проектом стало представництво українських промислових підприємств.

Ми вели переговори з фірмою “Елєґант” (паста для черевиків і шмір (мастильні матеріали – ІП) до возів), з кооперативою “Калина” в Тернополі (була фактично поза конкуренцією; поляки дуже хотіли забрати їхній ринок), українським видавництвом, яке випускало дуже добрі речі, наприклад “Історію Закарпаття”, “Атлас український”. 

Від інженера, представника “Даймона” (німецький виробник електротоварів, який пізніше влився у “Дюрасел” – ІП) дістали право представництва в Галичині.

А коли Центросоюз ліквідував свою фірму, вона стала поза конкуренцією на галицькому ринку.

Їх пропагувала українська кооперація, а представником “Даймона” раніше був Паньків, спортовець.

Думка поставити сітку українських підприємств через “ФАМУ” була не тільки добра з економічного погляду, а й добра для ОУН.

Роман узявся до тої роботи через свої контакти.

Ми мали таку велику мапу, на якій ставили шпильки там, де були наші представництва. Золота – там, де сталий представник, срібна – тимчасовий. Та сітка почала дуже добре працювати.”

Наша історія не чорно-біла. Вона кольорова, різнобарвна та багатогранна. Ми звикли «клішувати» історичних діячів, приймаючих їх у одній іпостатасі – гетьман, терорист, генерал. Однак є і зворотній бік медалі. Історія Романа Шухевича це доводить.

Роман Коржик для Syla.news

193 огляди

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.