«Український Фавст» та великий невідомий. Що ми (не) знаємо про Івана Франка

Великий каменяр, вічний революціонер, співець боротьби і контрастів, український Мойсей, титан думки і праці, галицький Шевченко, національний інтелект, універсальний геній. Однак, чи не найкращим означенням, яке сьогодні пасує постаті Івана Франка – великий невідомий. Саме у цьому контексті розпочався цикл лекцій франкознавця Богдана Тихолоза «Доктор Ф. Фавст у вишиванці».

Означення Франка

Доктор філософії – єдиний титул, який Іван Франко мав за життя. Підписувався як доктор Франко. Часто – криптонімами, бо доводилося ховати своє ім’я та прізвище.

Постать Фавста – постать модерної людини, яка у тенетах життєвих суперечностей шукає правди, знання, докладає до цього зусиль, долає перешкоди на шляху, яка одержима пристрастю до самопізнання, яка ніколи  не може насититися відкриттями, інноваціями і яка водночас платить за це  велику ціну.

Цей образ, образ українського Фавста мені видається органічним для того, щоби пояснити хто такий Франко не тільки в Україні, – говорить Богдан Тихолоз.

Найпопулярніше означення Франка сьогодні – каменяр. У той же час йому пасує означення універсального генія. Він був письменником, філософом, знав 20 мов, займався політичною діяльністю та журналістикою. Він став першим українцем в історії, котрий заробляв на життя літературою.

Сьогодні ми маємо образ Франка на грошах, а також меморіальний образ, який проявляється у пам’ятниках, скульптурах та самій могилі письменника. Однак, ці образи спрощують уявлення про Франка.

Образ і цвинтаря і образ із грошей свідчать про те, що постать Франка для  культурної пам’яті українців означає дуже багато. Він входить у трійцю українських великих – Шевченко-Франко-Українка. З іншого боку, знайомство українців із постаттю Франка є достатньо поверховим.

Ритуалізація ставлення до Франка – є викликом. Цей виклик масова свідомість намагається у певний спосіб перетравити. Проявом цього є суперечності, які постають довкола постаті Франка. Приміром, літературознавець Тарас Салига написав книгу «Франко каменяр». Інша франкознавиця Тамара Гундорова «Франко не каменяр».

Людина-суперечність

Сам Франко казав вустами одного зі своїх персонажів із оповідання «Гірчичне зерно»:  «Я не книжка, я людина з її суперечностями».

Для Франка внутрішнє роздвоєння було метасюжетом творчості. Для Франка це роздвоєння було не тільки джерелом внутрішньої напруги стресу, а й джерелом творчих рефлексій, пізнання себе самого і світу.

Микола Бердяєв говорив, що людина – істота багатоповерхова. Франкова багатоповерховість відображена у різноманітних мистецьких образах.

У свідомості українців – Франко бронзовий, кам’яний, монументальний.

У суспільній свідомості є така, досить зручна форма: пробачити себе самого за те що ми щось зле пам’ятаємо – поставити пам’ятник. Тобто, монументалізувати живу людину, означає ніби поквитатися із власним сумлінням.  Поставили пам’ятник – чистий спокій.

Споживач, коли дивиться на ті монументальні образи,  бачить зручний об’єкт для поклоніння, а не текст для прочитання.

Франка часто малюють у різних образах – накачаного культуриста, рокера, шахтаря. Сам факт звернення до таких образів – каже, що Франко більше ніж постать із хрестоматії. Тим паче, його образ використовувався під час Революції Гідності – вуличні графіті із зображеннями Франка та настінні вірші говорять про це напряму, а дехто символічно порівнював майданівців із каменярами – через кидання бруківки.

Що ми про нього знаємо?

На думку автора лекторію Богдана Тихолоза, Франко був надзвичайно продуктивний, як письменник. Він активно листувався. Перекладав. Був комунікабельний. Не мислив себе поза дуже активним спілкуванням. Чинив вплив на погляди своїх сучасників.

Франка шанують і знає кожен. Франка ніхто не читає, – говорить лектор.

Крім того маємо безліч цікавих фактів про Івана Франка:

  • Іван Франко не любив коли його називали Іван Якович.
  • Наголос. Франко чи ФрАнко. Зміна наголосу була симптоматична, аби дистанціюватися від польського контексту;
  • Франко у дитинстві був рудим.
  • Франко спав у труні. Колись він мешкав у тьоті Кошицької, яка виробляла весільні скрині і труни. Коли кімната була вщент заставлена продукцією, доводилося спати у домовині.
  • Франко добре малював. Розмальовував скрині.
  • Був книголюбом. Коли брав весілля у каплиці Галагана у Києві, то так зачитався у книгозбірні, що запізнився на весілля. Книгоман.
  • Саме Іван Франко започаткував моду на поєднання вишиванки та класичного європейського костюму. Він таким чином перетворив вишиванку із етнічного маркера та маркер національний.

Парадокси рецепції

Означення постаті Івана Франка будується навколо таких суперечностей:

  • Каменяр – не каменяр;
  • Мужик – урбаніст;
  • Соціаліст – націоналіст;
  • Ловелас – сім’янин;

Злидар – багач. Радянська історіографія вважала, що злидар. Але він заробляв та мав свій будинок;

  • Революціонер – еволюціоніст. Популяризатор теорії Дарвіна. Позитивіст. На думку Франка, всесвітня революція – це не різанина, так її розуміють плосколобі поліцаї. Революція – це поступ;
  • Поет – учений-політик. Хто він є за своєю основною діяльністю;
  • Пам’ятник – жива людина

Саме такі головні питання під час першої лекції із циклу поставив директор Дому Франка Богдан Тихолоз. Аж до кінця квітня, щовівторка о 19.00 у Центрі Шептицького відбуватимуться лекції, де відомий львівський франкознавець разом із авдиторією творитиме образ Івана Франка, який потім за словами лектора, ляже в основу його нової книги.

Роман Коржик для Syla.news

383 огляди

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.