Сьогодні у Львові можна переглянути фільм про Василя Сліпака

Щосереди з 15-00 до 16-00 у приміщенні ЛОУНБ (читальний зал) за адресою: м. Львів, просп. Шевченка, 13 можна приходити та переглядати патріотичні фільми.

10 січня 2018 року продовжуємо показ документально-історичних фільмів про визначні події історії України та стрічок, що формують історичну пам’ять українців, із циклу «Історія в кадрі» в рамках реалізації спільного проекту Громадського руху «Зарваницька ініціатива», Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”, ГО “Пліч-о-пліч заради майбутнього”, ГО “Громадська варта”, ОУН, “Громадянська позиція” та Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, повідомляє Український погляд.

Покази відбуваються щосереди з 15-00 до 16-00 у приміщенні Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки (читальний зал) за адресою: м. Львів, просп. Шевченка, 13.

10 січня 2018 року – перегляд документального фільму:

“Моя війна. Два життя Василя Сліпака” (2017)

Жанр: документальний

Країна: Україна
Автор: Леонід Канфер

Тривалість: 01:40:10

Сценарій: У фільмі показано два контрастні світи, в яких жив Василь Сліпак. Один – сповнений вогнів чарівної столиці Франції та  духу паризької опери, у стінах якої от-от зазвучить арія Тореадора з опери Жоржа Бізе «Кармен» у виконанні чарівного контратенора  Василя Сліпака.

Арія «Тореадор», за виконання якої Василь здобув приз «Найкращій чоловічий виступ» на міжнародному фестивалі оперних співаків в Армелі та бурхливу овацію глядачів

Другий – перенесе нас у Донецьку область, на лінію фронту між українськими військовими і проросійськими сепаратистами. Доброволець ДУКа з позивним «Міф» вже знає: з настанням вечора, як за будильником, почнуться обстріли, зав’яжеться бій.

Донбас і Париж – навіть не різні світи, різні планети, практично не підозрюють про існування один одного. «Міф» і Василь Сліпак – один і той самий чоловік. Як зірка паризької опери раптом опинився в окопах Донбасу? Що його туди привело? Чому він взяв в руки зброю? За що воює?

Фільм «Моя війна: два життя Василя Сліпака» розкаже унікальну історію перетворення звичайного хлопця з львівської околиці, що виріс із радянських «хрущовок» і радянських гасел в оперну зірку. У той же час це – історія ще одного перевтілення: молодого талановитого музиканта європейської величини – у «Міф» – українського патріота, який добровільно відправився на війну в Донбас. Чому навіть після двадцяти років життя в Парижі, за тисячі кілометрів від зони конфлікту, він вважав цю війну своєю особистою справою? І чому тисячі людей, хто живе пліч-о-пліч з цією війною, не вважають її своєю? Відповіді на ці питання творці фільму шукали в Парижі, де зустрічалися з друзями, колегами Василя Сліпака – знаменитими музикантами та диригентами:

«… А ще в окопах на лінії фронту, в розмовах з його рідними, коханими, друзями в Києві і Львові. З добровольцями і волонтерами, хто відразу після Майдану відправився на фронт і всі три роки не йде з передової. Ми розповімо унікальні історії людей, які так само, як і Василь Сліпак, повернулися в Україну, побачивши в Революції Гідності надію, а у війні на Сході – загрозу незалежності країни. Ми розповімо про те, з чим їм довелося зіткнутися крім війни, і яку ще загрозу, крім зовнішньої, вони бачать для молодої України. Фільм «Моя війна» – це історія про те, як Україна воює за свою незалежність – не тільки на фронті, але і всередині себе. Саме тому фільм вдається до питань «З ким ми воюємо? За що?» «Чому встояла олігархічна модель влади і куди це веде?», «Чому так і не відбулася зміна еліт, і чи варто її чекати в майбутньому?», «Як покоління Майдану змушує владу змінюватися і змінювати країну?». Усі ці питання ставив собі і Василь Сліпак. Він не встиг отримати на них відповіді. Сподіваємося, цей фільм допоможе розібратися всім нам, щоб таких трагедій, як загибель Героя України Василя Сліпака, більше не було», – розповідають творці стрічки.

Цікаво, що фільм зняв відомий документаліст Леонід Канфер, який, з відомих причин, змушений був переїхати з Росії до України. Українському  глядачеві, насамперед, він відомий документальним серіалом «Труднощі перекладу», що  виходив у програмі «Вікна» на СТБ. Це був унікальний світоглядний експеримент: привезти людину, яка вірить російській пропаганді, на місяць в Україну, щоб той самостійно перевірив сказане російським ТБ.

Крім того, Леонід Канфер – двічі лауреат вищої телевізійної премії Росії ТЕФІ (2008, 2010), володар Золотої медалі Міжнародного Нью-Йоркського кінофестивалю документальних фільмів, колишній редактор ізраїльського «Дев’ятого каналу», автор таких відомих документальних фільмів як «Зворотній бік місяця» про російських найманців в Донбасі, «Кровний ворог» про рідних братів, які воюють один проти одного, «Російський світ» – про сприйняття сучасних подій тайговими старовірами Туви, «Віза на життя» про праведника світу Тіуне Сугіхара.

Syla.news

37 огляди

Copyright © 2018 syla.news. Згідно статті 26 Закону України "Про інформаційні агентства" право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України.