Підсумки тижня

Затримання НАБУ, рейдерство в “новій обгортці” та мовний закон… Політик, засновник благодійного фонду та лідер партії “Сила людей”, Віталій Ковтун підбив підсумки тижня, який ми пережили.

Чергове затримання НАБУ
Цього разу чиновників Міноборони – заступника міністра Ігоря Павловського та директора департаменту держзакупівель та постачання Володимира Гулевича. Дуже не хотілося б, аби це було чергове показове шоу для громадськості. Адже до сьогодні не прийнято жодного судового рішення, яке б довело ефективність роботи НАБУ і стало б логічним наслідком таких затримань. Тому виникає багато запитань щодо ефективності роботи всієї системи. Зрештою схожі події вже не провокують ажіотажу, суспільство не надто вірить у справедливість. Натомість проглядається зумисне створення видимості, що робота Бюро є ефективною. Проте дочекаємось усе ж судових рішень, вони в цій всій історії будуть найважливішими.
А от сам факт розкрадання коштів у Міністерстві оборони є дуже неприємним. Особливо за нинішніх обставин, коли президент називає найбільшим досягненням створення війська, а вся країна допомагає цій інституції, аби поставити її на ноги в час війни. Це небезпечний прецедент із точки зору довгострокової перспективи та надій реформувати-таки країну.
Також варто розглядати згадану подію як політичну гру, мета якої – послабити президента. Адже Міністерство оборони – це його зона відповідальності.
Та в кожному разі, найімовірніше, що завершиться усе, як завжди, черговим доказом неефективності української судової системи. Тож наразі чекаємо об’єктивного розслідування та фактів, які стануть переконливими у суді.

Рейдерство в новій обгортці
Антирейдерський союз підприємців заявляє про сімдесят випадків силових захоплень агропідприємств, а це вдвічі більше, ніж було зафіксовано минулого року.
Рейдерські захоплення в тій чи іншій сфері не сприяють інвестиційній привабливості країни і ще раз підтверджують, що в Україні поняття приватної власності не є цінним. Приватна власність не захищена, й у цьому криється корінь політичної нестабільності.
Ми можемо сто разів обговорювати офшори, виведення капіталу за кордон нашими олігархами. Але разом із тим потрібно розуміти, що такі речі трапляються не випадково. Адже основою злочинів великих є якраз безкарність правопорушень у сфері середнього й дрібного бізнесу. І це ж стосується не лише аграрного сектору, який зараз став привабливим, а й інших галузей.
Допоки в Україні будуть такі явища, як рейдерські захоплення, використання держави у власних інтересах (чого варті лише націоналізації банків, це ж рейдерство державного рівня!), до тих пір не може бути здорового економічного розвитку. Маємо рейдерство, яке підкріплене юридичною практикою. Вдаючись до різних юридичних маніпуляцій, воно максимально уподібнюється до законного діяння. Відтак відбувається свідоме заганяння бізнесу в «тінь». Це одна з найбільш важливих та базових проблем, які на сьогодні маємо.
На такий ґрант інвестиції не прийдуть – і це потрібно розуміти не лише владі, а й суспільству. Адже немає в нас ані поваги, ні цінування права приватної власності. Коли стаються захоплення, суспільство не стає на чийсь бік, а часто зостається осторонь, воліє не бачити проблеми. Те, що є найбільш важливим, для громадськості чомусь залишається другорядним. Більш цікавими є усілякі політичні шоу, димові шашки в парламенті, ніж те, що вибудовує всю структуру організації суспільства.
Сподіваюся, що ті паростки підприємництва, які зародилися, не зламаються під тиском, а підприємці зможуть об’єднатися та відстояти свої права. Але ті неприємні сигнали в інформаційному просторі – про рейдерство, силові захоплення – не сприяють виникненню довіри. А чи економіка функціонуватиме без довіри? І чи можна в такому разі говорити про перспективу?

Мовний закон
ПАРЄ засудила ухвалений ВР закон про освіту. В той самий час Угорщина та Румунія уже заявили, що блокуватимуть усі питання, які стосуються європейської інтеграції України. Мусимо усвідомлювати, що світ не є ідеалістичний, а, радше, прагматичний. І не треба мислити категоріями, що хтось наші інтереси відстоюватиме більше за нас самих. Маємо приклад реальної політики, коли Україна зіштовхнулась із реальністю європейського політичного прагматизму. Проте нам слід керуватися власними національними інтересами, не зважаючи на зовнішній тиск та ставлення інших країн. Поважати будуть лише сильного, а слабкого можна хіба пожаліти.
Виникає питання про фаховість наших дипломатів, які мали б на міжнародному рівні правильно подати і пояснити закон… Адже, попри пріоритетність національних інтересів, маємо розуміти, що позитивна думка про нас в інших країнах є дуже важливою, адже ми живемо в глобалізованому світі. Тож кожен мусить добре виконувати свою роботу. І якщо ми прийняли закон про мову, то треба його правильно транслювати у світі, чітко розставляючи акценти, щоби наші сусіди не переймалися, що це якийсь ворожий крок з нашого боку. Адже цей закон жодним чином не притіняє інтересів та народовладдя нацменшин. Водночас він ставить за пріоритет державну політику та державну мову.
Наостанок зауважу, що не можемо недооцінювати у цій ситуації інтерес Росії. Адже це країна, яка може нав’язувати свій дискурс Європі. При тім, маючи «аргумент» про бандерівців-націоналістів, які притіняють права нацменшин. Це дипломатична війна, і це теж слід розуміти. І річ не в законі, а в його артикуляції. У нас війна, тож логічно, що ми захищаємося, зокрема і в культурно-освітній сфері.
Це питання дуже тонке й водночас просте. Адже не можемо нехтувати національними інтересами, щоби комусь сподобатися. Бо якщо зараз почнемо робити це, то завтра нас перестануть поважати.

Віталій Ковтун для Syla.news

26 огляди